22 травня, 2019

Вольова та вимоглива державна, громадська діячка України

4 травня 2019
Марія Карпець

Студентка-культурологиня НаУ "Острозька академія". Цікавиться філософією, гендерною рівністю, масовою культурою, фотографією та романами-антиутопіями.

«Вся моя діяльність на різних етапах зводилася не до розмов, а до конкретних дій».

Вольова та вимоглива державна, громадська діячка України

Все те, що було здійснене моїм поколінням доброго, нікому й ніколи не вдасться перекреслити, витіснити з пам’яті людей. Так, були проблеми, були труднощі, багато треба було міняти, вдосконалювати, але не знищувати, тим більше не розкрадати та не привласнювати те, що було створено розумом та важкою працею мільйонів людей і що належить їм, їхнім дітям та онукам.[1]


Валентина Шевченко зараз

Дитинство та юність Валентина Шевченко провела в Кривому Розі. Її батьки були неписьменними, працювали шахтарями, проте дівчина сумлінно вчилась і вже в 7-му класі стала комсоргом школи. Згодом поєднувала навчання на географічному факультеті КНУ ім.Т.Шевченка з роботою спочатку піонервожатої, а потім вчительки географії. Старання Валентини не залишились непоміченими і її порекомендували на роботу секретаркою міського комітету комсомолу. Понад 4 роки вона пропрацювала заступницею міністра освіти, а згодом стала головою Президії українського товариства дружби і культурного зв’язку із зарубіжними країнами. Першим кроком до високої державної посади стало 10 років роботи заступницею Голови Президії Верховної Ради УРСР. І вже у 1985 році вона була рекомендована Володимиром Щербицьким на пост голови, тим самим ставши першою і єдиною жінкою з-поміж інших політичних діячок радянських республік, що займала таку високу посаду. Після 5 років роботи Валентина Шевченко пішла на пенсію, але не припинила активного життя. Залишивши політику вона знайшла себе в громадській діяльності – очолювала Національний фонд «Україна –дітям» та Конгрес ділових жінок України, головою якого є дотепер.


Валентина Шевченко разом з Леонідом Кучмою

Вся моя діяльність на різних етапах зводилася не до розмов, а до конкретних дій. [2]

Ця цитата мабуть найкраще характеризує Валентину Шевченко як видатну депутатку. Вона звертала увагу на проекти, що сприяли розвитку культури та науки в Україні. Зокрема з її ініціативи в Одесі розбудували табір «Молода Гвардія», бібліотека ім.Аркадія Гайдара в Каневі – теж її заслуга. На посаді секретарки ЦК комсомолу вона зініціювала створення Малої академії наук, звернувшись по допомогу до Бориса Патона – президента АН. МАН почала функціонувати в 1962 році, готуючи молодих науковців у різних галузях. Вона працює і досі.

Законотворча діяльність депутатки стосувалась питань національного відродження України. Валентина Шевченко працювала над Законом «Про мови в Українській РСР», тому вона посприяла утвердження української мови як державної.


Партнерська зустріч представників проекту «Наше здоров’я в наших руках» з головою ГО «Конгрес ділових жінок України»

Крім багатьох вдалих ініціатив та визнання в суспільстві Валентині довелось зіткнутись з нещадною критикою. ЇЇ не сприймали тодішні члени Політбюро ЦК КПУ, бо не могли змиритись з тим, що жінку рекомендовано на таку високу посаду. Почали ходити чутки, що вона коханка Володимира Щербицького. Сама ж депутатка неодноразово спростовувала ці плітки, бо посада їй дісталась за професіоналізм та рішучість у діях.

Коли стався вибух на Чорнобильській АЕС, то Валентина Шевченко очолювала Президію Верховної Ради УРСР. В складних умовах депутатці потрібно було приймати не одне рішення. Про ці важкі часи вона згадує так:

Чорнобиль для мене – як жива рана. Інколи починаю аналізувати: а чи все, що від мене залежало, зробила тоді? І не знаходжу того, чого б я не зробила[3].

Та попри це, її почали звинувачувати у Чорнобильській трагедії. В ході розслідування депутатку визнали винною, а через кілька років прокурорська колегія повністю виправдала Валентину через відсутність складу злочину. І навіть більше – нею почали захоплюватись, оскільки вона перша з представників влади поїхала в Чорнобиль і саме завдяки цьому вчинку було організовано вивіз дітей та жінок з зони відчуження.

З виходом на пенсію жінка не припинила громадську діяльність. За впровадження численних ініціатив та активну роботу депутатка нагороджена орденом Жовтневої революції, Дружби народів, двома – Трудового Червоного Прапору, княгині Ольги ІІІ, ІІ та І ступенів, Ярослава Мудрого V  ступеня. Зараз Валентина Шевченко продовжує співпрацювати з владними структурами, вирішуючи низку проблем соціального характеру. На посаді голови Конгресу ділових жінок України вона допомагає жінкам розвивати бізнес, а також сприяє захисту їх прав у державних та судових органах.

Джерела фото: Факти, Імена, UWCF.

_______________________________

1. Сайт ZN,UA: https://dt.ua/SOCIETY/valentina_shevchenko_sered_lyudey_i_dlya_lyudey.html

2. Сайт Україна молода: http://umoloda.kiev.ua/number/1613/169/56799

3. Сайт Україна молода: http://umoloda.kiev.ua/number/369/0/66512/

4 травня 2019
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
На держслужбі 18 років: Ольга Посипанко відстоює інтереси селища Рудно
«Бореться за покращення екологічної ситуації у селищі Рудно».
Смілива реформаторка
«Люди теж повинні змінитися, одна лише поліція не доб'ється верховенства закону».
У політику треба йти свідомо і морально готовою
«Аби вирішити навіть не значну, проте актуальну проблему громади, потрібно докласти немало зусиль та часу».