Про авторку

Пропонуємо вашій увазі п’ять тез із четвертого Феміністичного діалогу «Жіночі досвіди війни: історичний контекст та сучасність», який відбувся 25 листопада 2023 року.

Українки проживають війну d сотні способів — як бійчині й волонтерки, як урядовиці й дипломатки, як мами, як пекарки і медсестри, як ті, хто залишилися на окупованих територіях, і ті, хто виїхали. Усе це розмаїття досвідів заслуговує на увагу — історикиня Оксана Кісь накреслила основні напрями й тенденції, які варто фіксувати та вивчати.

Жінки — це половина людства. Чому ж, гортаючи підручники, ми їх там не бачимо? Історія, написана як літопис воєнних конфліктів і революцій, вилучає жіночий досвід проживання подій. Зміна фокуса на жіночу перспективу може спонукати кардинально переосмислити все, що ми знаємо про людство. А ще ми дізнаємось про досвід наших посестер із минулого, невідомих українок, завдяки яким ми такі, як ми є. Завдяки яким ми є.

Кому це раптом заманулося знов витягати насвіт дискусію про матріархальність української культури (суспільства, сім’ї, ментальности і всього трибу життя)?! У справі про український матріархат вирок винесено давно, він остаточний і оскарженню не підлягає, бо ж загальновідомо: українцями завжди верходили жінки! То хто це тут наважився поставити під сумнів нашу чи не єдину національну гордість і неспростовний доказ одвічної демократичности українського люду?!

Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків, співпраця з державою має як свої здобутки, так і вади. Жіночий активізм — найрадикальніша частина процесів емансипації. Про феміністичні вуличні акції, відкриті листи, інформаційні видання та інші способи активізму — у третій, останній частині дослідження Оксани Кісь.