2987 
Що означає бути жінкою у світі мистецтва? Чи існують чоловічі та жіночі галузі у цій сфері? Відповіді на ці питання можуть бути розгорнутими та суперечливими. Спробуємо поговорити не просто про жінку у мистецтві сьогодення, а про мисткиню у Львівській академії мистецтв, навчальному закладі з давніми традиціями класичної мистецької школи, але водночас готовому до змін та осучаснення. У спецпроєкті галереї ЛНАМ, який відбувається за підтримки Українського культурного фонду, ми поспілкувалися з п’ятьма молодими мисткинями. Вони працюють насамперед з концепцією, а не з матеріалом, хоча техніка виконання є для них важливою.
Ми мало знаємо жіночих імен у історії мистецтва, але це лише тому, що жінка завжди залишалася в тіні або вважалася лише музою. Існує стереотип щодо чоловічого світу образотворчого мистецтва, який довший час був непорушним. Але впертою річчю є статистика, яка свідчить, що на сьогоднішній день серед тих, хто здобуває мистецьку освіту, принаймні у найбільшій мистецькій школі західної України, близько 80 відсотків дівчат. Хоча незначна чоловіча перевага залишається серед викладацького складу. Жінки є також і в адміністрації академії, зокрема проректорка, деканка факультету та завідувачки кафедр. З ними ми спробували визначити чи існує гендерна політика у стінах навчального закладу.
Доволі відчутним є поділ на чоловічі та жіночі спеціальності, відповідно до фізичного навантаження чи поділу тем щодо статі. Це радше справа соціальної звички, але вона ще не до кінця може бути подолана нашим суспільством. Бути жінкою-різьбяркою в мистецтві це просто, складно чи нормально? Водночас ткацтво споконвіку вважалося жіночим і в такому випадку поява чоловіка серед жіноцтва викликала здивування. Сьогодні ми бачимо як різні аспекти гендерних питань щоразу більше проявляються у творчості саме молодих мисткинь.
Марина Наумчук, яка працює з сучасними медіа та інсталяціями, але поєднує їх з традиційними текстильними техніками, зазначає, що для неї бути жінкою у сучасному мистецькому середовищі це, насамперед, вміння відкрити інший досвід чи інший погляд на життя. Розвиваючи у своїй творчості ідею нового використання арт-текстиля, який, на її думку, вже сам по собі несе гендерний аспект, мисткиня насамперед піднімає теми, які до певної міри є табуйованими у соціумі. У своїх проєктах “Де є жінка?”, частково роботах з проекту “Особиста історії”, який відбувся у галереї ЛНАМ, та окремих живописних творів Марина прагне змістити фокус на певні гендерні моменти, привернути увагу до соціальних речей, які насправді стосуються не лише жінок, але й чоловіків.
Перформанс Марини Наумчук на відкритті виставки “Особиста історія”
Доволі об’єктивною є її думка про те, що мистецький світ є умовно “чоловічий” і якщо ти хочеш бути в ньому, то маєш грати за його правилами – і це одна гра. А є світ мистецький більш “жіночий” – і там інша гра. Є можливість обирати, зробити власний “хід” не обмежений та не нав’язаний соціумом. Обидва варіанти для молодої художниці є цікаві і можуть, згідно її міркувань, привести до успіху та визнання.
Творчі роботи Марини Наумчук
Жанна Петренко ще одна мисткиня, творчість якої пов’язана з арт-текстилем. Для неї у мистецтві важлива щирість, якої, на її думку, можна досягнути через вивчення себе та своїх меж.
Колаж Жанни Петренко
Бути жінкою у мистецтві для Жанни – це можливість дозволяти собі прояв емоцій, які б вони не були, а також не виправдовуватись за свої творчі напрацювання. Мисткиням іноді звертають увагу на наявність у їх творчості чоловічої жорсткості, якої від них не очікують. Для художниці текстиль, зокрема ткацтво, процес плетіння та утворення зв’язків є своєрідним посередником між твором мистецтва та глядачем. Образи в її роботах не мають статевої приналежності, навмисно акцентуючи увагу лише на тому, як вони пов'язані між собою. Хоча іноді вона наповнює свої роботи з суто жіночими образами і темою тілесності.
Ткані твори Жанни Петренко
Працюючи з керамікою, інша мисткиня, яка вже є викладачем академії, Ксенія Жижій звертає увагу на те, що світ навколо митців безпосередньо проникає в їхню творчість.
Керамічний твір “Безпорадність” Ксенії Жижій
Для неї це не прямий протест, а швидше бажання доказати, що стать – не показник якості мистецтва чи людини загалом. А також молода художниця звертає увагу на те, що світ змінюється і питання "Чому немає відомих жінок в історії мистецтва?" поступово зникає. Слушною є думка Ксенії про наявність певного комплексу меншовартості в жінок у цій сфері, тому своїх студенток вона вчить насамперед цінувати себе та свій творчий потенціал. Для неї «жіноче мистецтво» не відрізняється від “чоловічого”, тому що зі слів мисткині «сучасне мистецтво різноманітне, щире, вільне... Хай так буде і надалі».
Дизайнерський керамічний посуд Ксенії Жижій
Довший час питання статі та гендеру для молодої керамістки Наді Собко не було окреслено виразним. Але згодом гендер для неї став важливою частиною самоідентифікації як особистості в широкому сенсі, що, водночас, є ядром мистецтва, яке вона прагне створювати.
Фото проєкту Наді Собко в галереї ЛНАМ
Самовизначення привело мисткиню до більш глибокого рівня самодослідження, не лише в контексті своєї статі, а насамперед дослідженні спогадів та дитячих років. Саме цю тему мисткиня дослідила у проекті «Ню» у галереї ЛНАМ, де за допомогою інсталяцій та «артефактів» власного дитинства «оголила» своє «Я» перед глядачами. Мисткиня, як ї її колеги, бачить потребу у звільненні мистецтва від проявів гендерних стереотипів через відчуття «недовіри» до своїх професійних якостей. Вона заснована саме на застарілих, глибоко вкорінених уявленнях про жінку в мистецтві.
Фрагмент експозиції проєкту “Ню” Наді Собко
Авторська кераміка Надії Собко
Не лише ужиткові мистецтва є основою та стартовим майданчиком для сучасних мисткинь. Вже доволі давно з’явилися одиниці мисткинь, а тепер все більше жінок мають що сказати світові у сфері монументального, яке варто насамперед розуміти як концептуальне. Анна Варшавська зазначає, що іноді зверхня, критична оцінка мисткині, як творчої особистості, зводиться до застарілих патріархальних установок, але все залежить від її амбіцій, сил моральних і, що не менш значуще, – фізичних.
Анна Варшавська на тлі своєї роботи
У своїх творах молода художниця, піднімаючи важливі, загальнолюдські, філософські питання, свідомо відмовляється від гендерного аспекту: «З одного боку це бажання уникнути сексуалізації, з іншого – мої роботи завжди були для мене ілюстрацією внутрішнього світу. А як ми всі знаємо, незалежно від статі, у кожної людини є і чоловіче і жіноче…Я себе часто почуваю досить маскулінною у характері, з якогось боку це теж сексизм (зараз все у світі когось та й дискримінує), який до речі існує і щодо до чоловіків». У своєму персональному проєкті для галереї Львівської академії мистецтв “Mitosis” Анна роздумувала про іпостасі людини, її перетворення, рефлексії на зовнішні та внутрішні події.
Творчі роботи Анни Варшавської
На даний час специфічної гендерної політики у Львівській академії мистецтв не існує як і певного дискомфорту чи дискримінації щодо статі. В адміністрації наголошують на професіоналізмі та майстерності як основних і визначальних якостях митця у сучасному мистецькому середовищі. Хоча деканка факультету декоративно-прикладного мистецтва Галина Кусько слушно зазначила, що “існують певні аспекти, відповідно до яких жінкам складніше реалізуватися в сучасному конкурентному світі. Зокрема на них лежить відповідальність материнства, обов’язки господині, професійні обов’язки (в її випадку це педагогічна й організаційна робота в Академії). На жаль, не завжди вистачає енергії та сприятливих життєвих обставин, щоб системно працювати на той мистецький результат, який би внутрішньо тебе задовольняв. Небезпека ще в тому, що коли занурюєшся у творчий процес, виникає спокуса від усього абстрагуватись і займатись лише мистецтвом”.
За словами першої проректори ЛНАМ Роксолани Патик, бути жінкою у мистецькому навчальному закладі та загалом у мистецькому середовищі це найвища міра волі і задоволення. Мистецький світ це своєрідна боротьба з часом, гендером чи обставинами і професіоналізм тут все ж має вищу якісну й перемагаючу силу.
Матеріал підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою авторів.
Довідка
Галерея Львівської Національної Академії Мистецтв існує з 2015 року. За цей час у ній відбулось 16 сольних проектів авторства жінок, 15 проектів авторства чоловіків, і 35 колективних виставок.
