Українська школа: культура згоди чи культура зґвалтування? Чи розповідали вам «про це» у школі?

Сексуальна освіта в українській школі часто нагадує лотерею, у якій старшокласни_ки можуть отримати купу упереджень і міфів, базові знання з репродуктивного здоров’я або і те, і те. Комусь пощастить дізнатися про менструацію від запрошених брендів засобів жіночої гігієни, волонтерських організацій чи гінеколог_ів, а іншим розділ про репродуктивні органи і статеве життя дали «на домашнє опрацювання». На шанси в цій лотереї досі впливає радянський спадок з його традиціями замовчувати інтимні теми, «сексу у нас немає» і «ми категорично проти цього», що їх учительство транслює молодим поколінням. Результат лотереї більше залежить від ініціативности й прогресивности викладацького складу, ніж від офіційно затверджених матеріалів.

Досвід підписників / підписниць телеграм-каналу «Гендер в деталях» та фейсбук-сторінки «Фемінізм в деталях»

Опитування в соцмережах, яке провів «Гендер в деталях», показало, що сексуальна освіта в кращому разі була чиєюсь особистою ініціативою або взагалі рекламною акцією бренду товарів для менструації. Переважно «цю тему» залишали на самостійне опрацювання.

Отож наразі реальна сексуальна освіта перебуває в зародку, а доступні учнівству матеріали можуть транслювати застарілі погляди на гендерні ролі і статеву поведінку. Наприклад, у статті для «Гендер в деталях» Ярина Холод проаналізувала три підручники «Основи здоров’я» за 8 клас, де скрізь є згадки про так звану віктимну або провокативну поведінку — переконання, нібито певні дії людини можуть спровокувати насильство щодо неї. Замість заперечити поширену думку «сама винна / сам винен», яка дозволяє ґвалтівникам виправдовувати свої злочини, автор(к)и підручників далі передають це стереотипне й небезпечне мислення наступним поколінням.

Підручники з такою настановою видано два роки тому, отож постає питання до всієї системи: яку культуру виховує українська сексуальна освіта серед молоді — культуру згоди чи культуру зґвалтування?

Культура зґвалтування, згода та стандарти сексуальної освіти

Культура зґвалтування (англ. rape culture) — це соціокультурний контекст, у якому насильство, особливо щодо жінок, дітей та інших вразливих груп, уважається прийнятною або нормальною поведінкою. Вона охоплює виправдання, тривіалізацію або висміювання осуду насильства, а також відсутність покарання для злочинців, що сприяє безкарності й поширенню насильства в суспільстві.

Культура згоди (англ. consent culture) визнає автономію власного тіла, бажань та потреб і виступає за побудову будь-яких стосунків на основі взаємної згоди. Культура, вільна від романтизації зґвалтування, не має токсичних крайнощів щодо статі, заохочує рівність, а не поділ жінок і чоловіків на покірних і агресивних / домінантних відповідно, та виступає за сексуальні стосунки не як контроль і владу, а як міжособистісний зв’язок, де обидві сторони говорять про своє задоволення й потреби. Більше про це можна прочитати в статті Євгенії Дишлевої.

У 2010 році Європейське регіональне бюро ВООЗ випустило посібник з упровадження стандартів сексуальної освіти у Європі [1]. Сексуальну освіту визначено як програму, що передбачає надання молоді науково обґрунтованої інформації, відповідної їхньому віку, про аспекти сексуальности й репродуктивного здоров’я. Посібник визнає відмінності навчальних планів різних країн, тому допускає викладання сексуальної освіти як окремого курсу або ж як інтегрованого комплексу знань в інші предмети, такі як біологія, громадянська освіта, здоров’я, філософія, спорт та ін. Ця освіта охоплює такі теми:

• сім’я і стосунки
• повага, згода й тілесна автономія
• анатомія, статеве дозрівання і менструація
• контрацепція і вагітність
• інфекції, що передаються статевим шляхом, серед них ВІЛ

ВООЗ зазначає, що сексуальна освіта має на меті такі результати й принципи:

1. Сприяти створенню соціального клімату, толерантного, відкритого й шанобливого до сексуальности, різних способів життя, поглядів і цінностей
2. Поважати сексуальне розмаїття й гендерні відмінності та усвідомлювати сексуальну ідентичність і гендерні ролі
3. Дати людям можливість робити усвідомлений вибір на основі розуміння й відповідального ставлення до себе та інших
4. Мати знання про людське тіло, його розвиток і функції, зокрема про статеву поведінку
5. Навчитися виражати почуття й потреби, відчувати сексуальність у приємний спосіб і розвивати власні гендерні ролі та сексуальну ідентичність
6. Отримати відповідну інформацію про фізичні, когнітивні, соціальні, емоційні й культурні аспекти сексуальности, контрацепції, профілактики ІПСШ і ВІЛ та сексуального примусу
7. Мати необхідні життєві навички для роботи з усіма аспектами статевої поведінки і стосунків
8. Мати інформацію про надання і доступ до консультаційних та медичних послуг, зокрема у випадку проблем і питань, пов’язаних із статевою поведінкою
9. Роздумувати над статевою поведінкою та різноманітними нормами й цінностями щодо прав людини з метою розвивати власне критичне ставлення
10. Вміти будувати стосунки, зокрема сексуальні, у яких панує взаєморозуміння та повага до потреб і кордонів одне одного, а також мати рівноправні стосунки. Це сприяє попередженню сексуального насильства й насильства
11. Вміти спілкуватися про статеву поведінку, емоції і стосунки

Чи дотримується українська освіта європейських стандартів? Чи, навпаки, транслює культуру зґвалтування?

Для відповіді на це питання я дослідила зміст підручників «Основи здоров’я» і «Біологія» з 7 по 9 клас, які вийшли протягом 2007–2021 років, та виділила їхні головні теми і проблеми.

Сексуальна освіта в українській школі

7 клас [2]

Підручник «Основи здоров’я» для 7 класу (Бойченко, Василашко, Коваль), 2015

Уявімо себе на мить середньостатистичними семикласниками чи семикласницями і почнімо нашу подорож українською програмою сексуальної освіти.

Наша перша і єдина тема, напряму пов’язана із сексуальною освітою, — небезпека ВІЛ-інфекції, ризики зараження, державні заходи для протидії інфекції, дискримінація і стигми, пов’язані з ВІЛ-інфікованими людьми. В усіх підручниках ми отримуємо однакову інформацію про державні врегулювання, дискримінацію щодо ВІЛ-інфікованих людей та важливість толерантного ставлення до кожного і кожної.

Розбіжності починаються на причинах поширення інфекції і шляхах запобігання. У підручнику Воронцової і Пономаренко 2007, 2015, 2020 років завуальовано пояснюють, що хвороба поширюється не тільки серед секс-працівників/-ниць і тих, хто вживає ін’єкційні наркотики, а й серед людей, які зберігають «подружню вірність» у шлюбі, але робили переливання крові. Без прямої констатації, що хвороба передається через кров і незахищений статевий акт, нам самим доводиться здогадуватися про причинно-наслідковий зв’язок.

Підручники «Основи здоров’я» (Бойченко, Василашко, Гурська, Коваль) / (Василенко, Гущина, Коломоєць) 2015 року описують це як передачу «деякими рідинами організму», а серед способів запобігти інфікуванню не називають нічого, пов’язаного з незахищеним статевим актом.

Книжка 2015 року Наталії Поліщук — це, певно, єдиний ресурс, який називає причину словами «статевий контакт». А от щодо профілактики автори рекомендують «утримання від статевих стосунків до шлюбу».

Насправді, як це виявило дослідження Джона С. Сантеллі й ін. [3] 2017 року, політика і програми утримання від сексу лише до шлюбу (AOUM), запроваджені у США ще 1996 року, не сприяють вихованню сексуально здорових дорослих, крім того, не існує наукових доказів, які підтвердили б їхню ефективність у відтермінуванні початку статевого життя або зменшенні різноманітних чинників сексуального ризику, зокрема ВІЛ та ІПСШ.

Отож семикласники й семикласниці теоретично отримають якусь вірогідну інформацію про небезпеку ВІЛ-інфекції і розвінчають пов’язані з нею міфи, але жоден підручник не дає базової правдивої інформації про статевий аспект, крім міфічних «рідин організму», «подружньої вірности» й «утримання до шлюбу».

8 клас [4]

Більшість тем сексуальної освіти припадає саме на цей період. Серед них є соціальні аспекти статевого дозрівання, спілкування хлопців і дівчат, зокрема рівноправне спілкування, ранні статеві стосунки, підліткова вагітність, небезпека ВІЛ та ІПСШ і, на жаль, віктимна поведінка. Останній аспект детально інструктує, як треба поводитися, щоб не спровокувати насилля, в п’ятьох із семи підручниках «Основи здоров’я». Більше про це можна прочитати в згаданій вище статті Ярини Холод.

З позитивного: усі підручники для 8 класу, на відміну від підручників для 7 класу, вже називають незахищений статевий акт як одну з причин ВІЛ-інфекції, а бар’єрну контрацепцію (презервативи) як шлях їй запобігти. Наратив про «утримання до шлюбу» зберігається лише в одному підручнику. У кількох підручниках описано практики відмови від пропозиції в умовах тиску і маніпуляцій та побудови своїх кордонів, зокрема в ситуаціях, коли людина не хоче статевих стосунків [5].

Хоча право сказати «ні» в будь-який момент — один із принципів культури згоди, підручники лише розглядають відмову в контексті утримання від ранніх стосунків, а сама згода як поняття та право, що залишається за нами все життя, після повноліття не обговорюється.

Проте після цих, здебільшого позитивних аспектів постає ще більше питань до підручників. Крім віктимної поведінки, більшість книжок рясніє гендерними стереотипами, попри визнання, що люди загалом рівні і відповідальність за статеві стосунки та їхні наслідки лежить на обох партнер(к)ах.

Наприклад, «Основи здоров’я» авторства Наталії Поліщук 2016 року запевняють, що жінкам притаманні ніжність, лагідність, емоційна чутливість і доброта, тоді як чоловікові — сила, мужність, сміливість. Підручник радить хлопцям не забувати про відповідальність «мужнього чоловіка» перед родиною і суспільством, а дівчатам — про дівочу честь і гідність. Цікавий момент: авторка наголошує, що фізична близькість між коханими до настання соціальної зрілости й економічної готовности створити сім’ю неприпустима. Проте стосується це тільки сексу чи до будь-яких проявів близькости, як-то поцілунки, обійми, тримання за руки тощо, залишається здогадуватися або ж покладатися на думку вчительки. Більше таких моментів можна переглянути на наступних зображеннях. Однак численні дослідження [6] свідчать про позитивну кореляцію між прийняттям традиційних гендерних ролей і міфами про зґвалтування. Зокрема, гендерні ролі, які вимагають від жінок бути чистими, гідними й бездоганними, підсилюють міфи про зґвалтування, що звинувачують жертву.

Підручник «Основи здоров’я» для 8 класу (Поліщук), 2016 (с. 108–110)           

Підручники з біології досить детально й критично пояснюють теми будови і функцій репродуктивної системи, зокрема поняття менструації, овуляції, полюції й запліднення, а також ризики переривання вагітности. Кожен підручник містить теми поширення і протидії ВІЛ/СНІД та ІПСШ. І хоча в усіх згадано захищений статевий акт як метод запобігти інфекції, восьмикласни_кам пощастить дізнатися про різні механічні (презервативи, спіралі) та хімічні (пігулки, сперміцидні свічки, пасти) методи контрацепції, тільки якщо школа використовує підручник з біології (Міщук, Жирська, Степанюк, Барна) для 8 класу 2016 року.

9 клас [7]

9 клас — останній, у програмі якого є предмет «Основи здоров’я». У цей період знову закріплюють знання про ВІЛ/СНІД, що їх викладали в попередніх класах, але без нових підтем. Інший фокус — осмислене планування сім’ї, репродуктивне здоров’я, у контексті якого знову йдеться про небезпеку ранніх статевих стосунків, вплив психоактивних речовин, вагітність і декаталог профілактики вроджених вад.

Більшість цих тем, особливо пов’язаних із біологічним аспектом, викладено критично й науково точно. Натомість питання, які стосуються соціальних чинників, можуть нести неправдиві наративи. Скажімо, підручники авторства Воронцової й Пономаренко 2009 року та Поліщук 2017 року містять приклади гендерних стереотипів: розділення сімейних ролей на «голову сім’ї й господиню» та підкріплення міфу, нібито дівчата переважно прагнуть стосунків, а хлопці хочуть самоствердитися.

Підручники авторства Воронцової й Пономаренко 2009 року (с. 73) та Поліщук 2017 року (с. 126)

Позитивну зміну бачимо в дискусії про гендерні ролі, яку пропонує підручник «Основи здоров’я» (Бойченко та ін.) 2017 року (див. іл.), де авторки закликають позбуватися стереотипного мислення про поведінку чоловіків і жінок узагалі та наголошують на рівності у взаємодопомозі і піклуванні про дитину.

Підручник «Основи здоров’я» Тетяни Бойченко та ін. 2017 року (с. 110)

Чи виконує Україна стандарти сексуальної освіти ВООЗ?

Як демонструє аналіз, сексуальна освіта в українській школі — це часто суміш науково точної інформації з багатьма гендерними упередженнями, що їх транслюють самі автор(к)и підручників.

Наскільки якісною буде освіта, залежить також від того, який підручник вибере школа (новіший варіант не завжди означає прогресивніший матеріал), але насамперед від готовности вчительства викладати розділи статевого виховання професійно й критично.

Чи виконує Україна стандарти сексуальної освіти ВООЗ? Наразі на папері наша система освіти почасти реалізувала десять принципів, зазначених вище, серед них знання про людське тіло, профілактика ІПСШ і ВІЛ, розуміння відповідального ставлення до себе і свого партнера, вміння будувати стосунки та базові знання про статеву поведінку.

Два принципи, що їх українські підручники не виконують, — це пункти 1 і 5, які стосуються сексуального розмаїття, усвідомлення сексуальної ідентичности, розвитку власних гендерних ролей та сексуальної ідентичности.

Усі проаналізовані підручники «Основи здоров’я» встановлюють чіткий поділ на хлопців / дівчат, чоловіків / жінок, підкріплюючи це нормалізацією і навіть заохочуючи відповідати стереотипам про поведінку статі. Гендер, хоч і згаданий як поняття в підручниках 8 класу, інтерпретується як статева роль, культурне й соціальне поняття, яке визначає характер і особливості поведінки, характерні для чоловіків і жінок у суспільстві. Тобто йдеться лише про бінарний поділ суспільства, а не про спектр різних орієнтацій та ідентичностей. Підготовка до сімейного життя теж розглядається лише в межах гетеросексуальної сім’ї. Отже, на українську сексуальну освіту ще чекає довгий шлях реформ до створення толерантного і всебічного підходу.

Чого нас можуть навчити закордонні практики

Більше про сексуальну освіту в різних країнах ви можете дізнатися із серії статей Дарини Мізіної «Сексуальна освіта» на Гендер в деталях.

Швеція — яскравий приклад прогресивної секс-освіти, яку визначено обов’язковою від 1955 року. Згідно із Законом про освіту, всі шведські школи повинні додати в навчальні плани і програми вивчення сексуальности, згоди й стосунків від дошкільного класу до старшої середньої школи. Наприклад, у шведській програмі біології для 4–6 класів є про «статеве дозрівання людини, розмноження, сексуальність та ідентичність, а також питання про людські стосунки, любов і відповідальність».

У 7–9 класах в основному змісті є такі пункти: «Відтворення людини, сексуальність та ідентичність, а також питання, що стосуються людських стосунків, любови, відповідальности, згоди і взаємности». Модель поширення сексуальної освіти охоплює також майже 300 молодіжних клінік, які надають безкоштовну інформацію й послуги та забезпечують доступ до презервативів і субсидованих протизаплідних таблеток. Програми передбачають інтерактивні заняття й онлайн-ресурси для стимулювання обговорень та розуміння молоді про стосунки, права і безпеку.

У Нідерландах статева освіта так само обов’язкова для всіх у навчальних закладах. Школи можуть вибирати матеріали, серед яких найпопулярніша програма «Long Live Love», що її використовують більш як половина голландських шкіл і від 60 % до 70 % професійно-технічних шкіл. Програма — це шестиетапний курс, у якому послідовно йдуть уроки про закоханість, початок стабільних і здорових стосунків, бажання та обмеження в статевій поведінці, безпечний секс, презервативи (з обов’язковою демонстрацією) і протизаплідні таблетки, а наприкінці навички спілкування, важливі для безпечного сексу. Кожен етап супроводжується фільмами для кращого розуміння матеріалу. Ще цікава практика — виставка «Поговорімо про секс» в NEMO Science Museum в Амстердамі для дітей від 12 років. Така відкритість до теми сексу дозволила країні знизити кількість підліткових вагітностей до 14 на 1000, порівняно з 27 в Україні.

Виставка «Поговорімо про секс» у NEMO Science Museum в Амстердамі

Однак ефективне впровадження освітніх практик, аналогічних європейським, можливе лише в тому випадку, якщо наше суспільство самостійно й систематично подолає вплив нашої історичної спадщини, зокрема застарілих та обмежувальних уявлень про стать і гендер, а також якщо уникати замовчування інтимних тем.

Замість висновків

Практика свідчить, що відмова від відкритих розмов про сексуальну освіту насправді нарощує ризики нерозсудливої статевої поведінки, яка може призвести до загрози для здоров’я і конкретної особи, і інших.

Важливим етапом стало ухвалення Стратегії впровадження гендерної рівности у сфері освіти до 2030 року. Цей стратегічний крок передбачає антидискримінаційну експертизу навчальної і навчально-методичної літератури в дошкільних та загальноосвітніх закладах. Як відповідальні громадян_и, ми повинні забезпечити, щоб це був лише перший крок у покращенні рівня освічености й інклюзивности для майбутніх поколінь з питань сексуальної освіти.

[1] Європейське регіональне бюро ВООЗ та BZgA. «Стандарти сексуальної освіти в Європі». Федеральний центр медичної освіти, BZgA, 2010.

[2] Див.:

Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / T. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська, Н. С. Коваль. — К.: Генеза, 2015. — 108–113 cc.

Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. М. Поліщук. — К.: Грамота, 2015. — 218–225 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2007. — 125–135 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2015, 2020. — 177–187 cc.

Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Василенко, Н. І. Гущина, Г. А. Коломоєць. — 121–127 сс.

[3] Сантеллі Дж. С., Кантор Л. М., Гріло С. А., Спейзер І. С. та ін. Утримання лише до шлюбу: оновлений огляд політики та програм США та їх впливу // Журнал здоров’я підлітків. — 08/2017. — № 61 (3). — С. 273–280. 

[4] Див.:

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2016. — 177–181 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2021. — 85–102 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська, Н. С. Коваль. — К.: Генеза, 2016. — 81–97 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська, Н. С. Коваль. — К.: Генеза, 2021. — 81–97 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. І. Гущина, С. В. Василенко, Л. П. Колотій. — Х.: Фоліо, 2016. — 98–119 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О. Тагліна. — Х.: Ранок, 2021. — 88–105 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. М. Поліщук. — К.: Грамота, 2016. — 102–127 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / В. Соболь. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2016. — 271–288 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. Матяш, Л. Остапченко, О. Пасічніченко, П. Балан. — К.: Генеза, 2021 — 239–250 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. Матяш, Л. Остапченко, О. Пасічніченко, П. Балан. — К.: Генеза, 2016 — 262–280 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / К. Задорожний. — Х.: Ранок, 2021. — 190–205 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. Міщук, Г. Жирська, А. Степанюк, Л. Барна. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. — 243–264 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О. В. Жолос, Г. М. Толстанова, Г. В. Ягенська. — Х.: Фоліо, 2016. — 273–294 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. І. Базанова, Ю. В. Павіченко, Ю. О. Кузнецова. — К.: Літера, 2016. — 220–230 сс.

Біологія: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Страшко, Л. Г. Горяна, В. Г. Білик. — К.: Грамота, 2016. — 245–265 сс.

[5] Див.:

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2016. — 177–181 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2021. — 85–102 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська, Н. С. Коваль. — К.: Генеза, 2016. — 81–97 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська, Н. С. Коваль. — К.: Генеза, 2021. — 81–97 сс.

[6] Лаура Л. Кінг і Дженніфер Дж. Робертс. Традиційна гендерна роль і прийняття міфу про зґвалтування: від села до великого міста. Жінки та кримінальне правосуддя. 13.01.2021

[7] Див.:

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська та ін. — К.: Генеза, 2017. — 99–130 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. І. Гущина, С. В. Василенко, Л. П. Колотій. — Х.: ТОВ «Сиция», 2017. — 109–142 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / Н. М. Поліщук. — К.: Грамота, 2017. — 124–146 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — К.: Алатон, 2017. — 145–185 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, О. К. Гурська. — К.: Генеза, 2009. — 42–79 сс.

Основи здоров’я: Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2009. — 73–102 сс.