471 
Про що вона мовчить, коли гуляє людними вулицями, коли залишається наодинці із собою, коли ділиться своїм життям у соцмережах або ховається від світу в стінах своєї кімнати? Про такі найпотаємніші думки ця книжка. На її сторінках лунає 48 голосів, і кожна жінка пише про своє, наболіле, старанно приховане від світу. Внутрішні демони найкраще почуваються в темряві, як доречно написала одна з авторок. Тому й з’явилася «Про що вона мовчить», бо кожна з нас може знайти близьке в описаних досвідах і зрозуміти, що не сама зі своїми проблемами й переживаннями.
Збірку поділено на 11 розділів: про тілесність, страхи, гендерні стереотипи, думку суспільства, зростання, шлях до цілей, материнство, фемінізм і активізм, біль, фізичні й психологічні випробування.
Мені подобається читати книжки, які занурюють у різні жіночі досвіди. Кожна з нас унікальна, але між нами й багато спільного. У «Про що вона мовчить» були історії, які мені дуже відгукнулися, і ті, що залишилися далекими. І це нормально, бо неможливо пропустити крізь себе все. Та при цьому я розумію, що кожна історія дуже цінна для її авторки.
Крім різних світоглядів, у розповідей ще дуже різний стиль. Якісь сприймати легше, інші — важче. Одні написано художньо, інші — як потік свідомости. Помітно, що хтось із авторок професійно працює з текстами, а хтось чи не вперше пробує ділитися важливим і особистим.
Тут багато знайомих мені імен: блогерки, активістки, письменниці, журналістки, громадські діячки. І ще більше нових. Книжка дає можливість познайомитися з авторками: у кінці є короткі біографії кожної жінки. Це дуже крута ідея, бо навіть кілька речень уже допомагають детальніше уявити життя людини, яка ділиться чимось дуже особистим.
Не скажу, що книжка «Про що вона мовчить» легка. Вона щира й відверта, а тому точно не легка. Тут багато табуйованих і замовчуваних тем. Є історії про пережите чи побачене насильство, складні стосунки з батьками, з партнерами, із собою, про хвороби.
Збірка будить почуття емпатії, адже читаючи, пробуєш уявити себе на місці героїнь, в описаних ними ситуаціях. Як би я вчинила? Яким було б моє рішення, якби описане сталося в моєму житті? Часом це були дуже складні роздуми, бо не всі рішення авторок розумієш. Однак приймаєш, бо в цьому сила емпатії — в прийнятті розмаїття. А ще я замислилася: про що написала б я, якби моя історія ввійшла до такої книжки? Про любов до себе, мрію писати, синдром самозванки, сміливість обирати й ризикувати, фемінізм? Кожній із нас є що сказати, навіть якщо на перший погляд здається, що це не так. Немає менше чи більше важливих досвідів, кожна має бути почутою.
Найголовніше, що дає ця книжка, — можливість відчути, що ти не сама, хай які випробування випали на твоєму шляху. Десь, можливо, зовсім поряд є жінки, які проживають схожі досвіди. На сторінках книжки — тепле коло сестринства, яке дарує багато підтримки й розради.
«…всі жінки — сестри. Попри всі обставини, що роз’єднують нас, лише жінка може повністю зрозуміти жінку. Жіноча підтримка, закорінена в спільному досвіді — як у горі, так і в радості, безцінна. Саме вона окрилює та дає надію, опору й сили рухатися далі».
«Про що вона мовчить»
Анотація:
48 текстів про тілесність і сексуальність, біль і зцілення, досвід материнства і проживання важкої хвороби, втрату, токсичні стосунки, обстоювання особистих кордонів і сходження на Еверест — метафоричний і реальний.
