886 
Кінець ХІХ століття, Китай. У люблячій родині народжується донька. Їй дають ім’я на честь головної героїні трагічної легенди — Лінь Дайю. Пізніше Дайю ненавидітиме своє ім’я саме за цю присвяту, їй здаватиметься, що так на неї накликали нещасливу долю.
А яка щаслива доля для жінки в Китаї того часу? Туго забинтовані, а інколи навіть зламані ноги, пекельний біль протягом років заради традиції, що вимагає від ідеальної жінки мати маленькі дитячі ніжки, які вміщатимуться в крихітне взуття. Такий ідеал китайської краси. Після цих маніпуляцій дівчатка вже не гратимуть в активні ігри, не бігатимуть вулицями, а лише покірно сидітимуть. А потім доглядатимуть дім, як вимагає від жінки традиція. І все життя їх переслідуватиме біль від понівечених ніг.
Батьки Дайю не піддавали доньку цим тортурам, і їй здавалося, що в неї є шанс жити інакше. Проте життя було жорстоким. Опинившись спершу на вулиці, потім у полоні й зрештою на іншому кінці світу в сексуальному рабстві, дівчина вже мріяла тільки ще коли-небудь побачити Китай.
Це хоч і вигадана, але дуже болюча книжка. Жорстокі традиції жіночої краси справді існували століттями, а дівчат, які втратили дім, ще й тепер можуть викрадати для сексуального рабства. У цій книжці дуже багато про те, що тіло жінки їй не належить. Саме тому головна героїня, вирвавшись із пастки рабства, змушена прикидатися хлопцем.
Одна з головних тем роману — сексуальне рабство. Помітно, що авторка дослідила, як працювали китайські борделі в Америці, як до них доправляли дівчат. У роману є історичне підґрунтя, його не можливо сприймати відірваним від реальности — і від прочитаного стає дуже боляче. Століттями тіло жінки могли привласнювати собі інші, могли користуватися ним без дозволу, тримати в полоні, а коли стане непотрібною — викинути людину, як річ.
Ще одне важливе питання в «Чотирьох скарбах неба» — расизм. У післямові авторка ділиться, що написати роман її спонукала історія про вбивство трьох китайців, начебто покараних за злочин у часи розквіту расизму. Дженні Тінхвей Джан — американка китайського походження. Очевидно, пишучи роман, вона бралася за тему, близьку їй, адже ще сотню років тому в Америці вбити могли не лише через колір шкіри, а й через будь-які інші зовнішні ознаки, що видавали «чужих». Бути китайцем було смертельно небезпечно, але бути китайською жінкою — набагато небезпечніше.
У романі є дещиця магічних елементів: головна героїня постійно розмовляє з уявною Лінь Дайю з легенди. Я ж сприймала це як розмови з вигаданою подругою, яка не могла не з’явитися в самотньої підлітки, котра пережила стільки жахливих подій.
Мені цікаво досліджувати жіночі досвіди з різних епох і країн. «Чотири скарби неба» стала для мене відкриттям. Доти я дуже мало знала про китайські традиції, культуру, а також про расизм в Америці. І я сміливо раджу цю книжку, хоча варто приготуватися до того, що буде боляче. Нечасто такі історії мають щасливий фінал. Вони засновані на реальних випадках, а реальність, на жаль, жорстока.
Дженні Тінхвей Джан. «Чотири скарби неба»
Анотація:
Долю Лін Дайю було визначено в той момент, коли батьки назвали її на честь трагічної героїні китайського фольклору. Тринадцятирічною її викрадають посеред вулиці і разом з іншими дівчатами переправляють за океан для роботи в будинку розпусти. У той час в Америці панує жорстоке ставлення щодо китайських іммігрантів, що змушує дівчинку боротися за своє життя. Чи вдасться Дайю втекти від трагедії, яка, здається, ходить за нею слідом? «Чотири скарби неба» — історичний роман, який переносить читацтво у США кінця ХІХ століття і демонструє всю жорстокість цього періоду. Авторка переплітає тогочасну реальність із давньою китайською міфологією, витворюючи унікальне тло роману та абсолютно нове звучання художнього тексту в літературі.
