18 липня, 2024

Вільна жити за покликом серця (Про книжку: Ґленнон Дойл «Вільна»)

12 лютого 2023
Поширити в Telegram
462
Анна Повх

Читачка у вічному пошуку хорошої літератури, феміністка, студентка-журналістка.

Ґленнон завжди страждала від тиску стандартів і очікувань. Суспільство диктувало, якою слід бути, і вона старанно припасовувала себе до рамок, але їй ніяк не вдавалося досягти ідеалу. З раннього підліткового віку страждала від булімії, бо лише худі дівчата чогось варті. Що старшою ставала, то більше усвідомлювала, що «ідеальною» їй не бути. Тому зрештою втопила біль в алкоголі й потрапила в залежність.

Де вони, ці стандарти, до яких припасовують себе жінки? Вони навколо: в телеекранах, соціальних мережах, у школах і розмовах удома. Вони в порівнянні себе з глянцевими фотографіями, нереалістичними ефектами й фотошопом. Якщо дівчинка постійно чує, що красива фігура — це про стрункість, то кінець кінцем має великий шанс опинитися, як і авторка «Вільної», в тенетах розладів харчової поведінки.

А далі всесвіт зглянувся. Несподівана вагітність витягнула Ґленнон із залежности, і вона з подвійною силою взялася влаштовувати ідеальне життя. Тепер їй вдалося. Родина ніби з картинки: троє дітей, великий дім, люблячий чоловік. А паралельно кар’єра письменниці, котра надихає жінок не здаватися, бо якщо їй вдалося піднятися з дна і побудувати таке прекрасне життя, то й у них вийде. Що може статися в такій по-справжньому ідеальній сім’ї? Навіть зразковий шлюб не застраховано від зради.

«Ти хороша жінка, Ґленнон, писали вони. І я була такою. Я була хорошою. А ще я була змореною, тривожною і розгубленою. Проте я вирішила, що все це тому, що я ще недостатньо хороша; треба просто докласти ще більших зусиль».

Вкотре переконавшись у тому, що ідеалу не буває, Ґленнон нарешті прислухалася до свого серця. Вона наважилася не грати далі роль щасливої дружини просто заради того, щоб зберегти старанно вибудуваний образ. Зустрівши свою майбутню дружину Еббі, жінка вперше відчула, що таке кохання. І воно ж зробило її Вільною.

«Вільна» — про весь шлях авторки до моменту, коли вона нарешті вирішила піти наперекір суспільній думці. І це надзвичайно терапевтична книжка, яка надихає. Досвід Ґленнон може ніде не перетинатися з вашим, але вона ділиться стількома усвідомленнями, що книжка буде близькою дуже різним жінкам. На її сторінках заклик полюбити себе, прийняти, поставити на перше місце й не намагатися заштовхати в рамки соціуму. Своєю історією вона хоче вберегти дівчат від такого досвіду. Від спроб досягти ідеалу, якого не існує.

Люди можуть уважати, ніби краще знають, як вам жити. Вони можуть бути в цьому переконані, але ваше життя — лише ваша справа. Єдина людина, яку ви не повинні розчарувати, — це ви. Та часом ми самі можемо бути жорстокими і надто вимогливими до себе. Ця тема найбільше резонувала мені в книжці. Я взялася її читати в момент виснаження й вигорання, коли сил майже не лишалося, але я ще гарячково намагалася вибудувати рамки й не виходити за їхні межі. Може, хоч так вдалося б утримати все під контролем?

«Я припинила марнувати життя на спроби самоконтролю і почала вчитися самодовірі. Ми контролюємо тільки тоді, коли не довіряємо. Ми можемо або контролювати себе, або любити себе, це непоєднувані речі. Любов це протилежність контролю. Любов потребує довіри».

Читаючи ці й не лише ці слова, я переосмислювала ставлення до себе. Власну вимогливість, якою не поступалася, навіть зовсім виснажившись. Я старалася жити поза чужими стандартами, але мої власні виявилися не менш суворими. І про це також «Вільна». Тому я знайшла на її сторінках стільки підтримки. Я відчувала любов авторки до жінок і її прагнення поділитися своїм розумінням, щоби багатьох із нас воно навчило любити себе, попри все. Мене, зокрема.

«Вільна» дуже чесна й щира. Ґленнон Дойл не приховує нічого, вона відверто ділиться деталями свого життя, бо лише так воно перестає бути красивою картинкою, а стає реальним — з труднощами, зневірою, розчаруваннями й болем. Я берегтиму цю книжку і точно повертатимуся до неї ще не раз, знаходячи там підтримку й натхнення слухати себе й любити.

«Найсправжніше, найкрасивіше життя ніколи не обіцяє бути легким. Не обманюймося щодо цього».

У світі, повному тиску, вимог і постійної конкуренції, дуже цінно мати історію, яка в потрібний момент нагадає, що найголовніша людина у вашому житті — це ви. У ньому буде безліч перемог, поразок, з’являтимуться нові люди, хтось зраджуватиме довіру, а хтось допомагатиме. Та найнадійнішою опорою завжди залишатиметься те щире бажання жити так, як хочеться лише вам.

Ґленнон Дойл. «Вільна»

Анотація:

Ми, жінки, з усіх сил прагнемо бути хорошими: доньками, партнерками, працівницями, матерями, подругами, — сподіваючись, що це зробить нас щасливими. Натомість почуваємося просто втомленими й виснаженими. А ще з часом розуміємо, що наше справжнє життя проходить повз нас. Ґленнон Дойл теж жила саме так і вважала, що має бути вдячною долі за це. Проте одного разу вона усвідомила: насправді я проживаю не своє життя! Жінка зробила крок у зовсім іншому напрямку, перестала бути хорошою для всіх і стала вільною. Історія, розказана нею, вже захопила мільйони читачок і читачів у всьому світі й показала їм шлях до повноцінного життя.

12 лютого 2023
Поширити в Telegram
462
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Констеляція
Книга, покликана побороти сором (Про книжку: Ольга Карі. «Хрестик, або Дуже кривава книжка»)
Книжка Ольги Карі «Хрестик, або Дуже кривава книжка» про менструацію заснована на досвіді багатьох жінок різного віку. У ній відверто про табу й міфи навколо місячних, про біль і сором, про різні досвіди, пов’язані з природним процесом жіночого організму, який чи не найбільш табуйований у суспільстві. Книжка покликана зруйнувати упередження, що говорити про місячні соромно.
Втрачена людяність (Про книжку: Ізабель Вілкерсон. «Каста. Витоки наших невдоволень»)
«Каста. Витоки наших невдоволень» Ізабель Вілкерсон — потужна книжка, у якій авторка досліджує і описує расизм як кастову систему. Про історію розмежування людей, приниження та щупальця нерівности, які дуже глибоко проникли в суспільну свідомість.
Коли власний дім стає найгіршою пасткою (Про книжку: Наталія Чайковська. «Порцелянова лялька»)
Наталія Чайковська написала роман «Порцелянова лялька», який детально розкриває всі види домашнього насилля та проводить читачок і читачів через історію аб’юзивних стосунків. Книжка розтлумачує, які ознаки домашнього насилля і чому важливо говорити про цю проблему, а також про те, що постраждалі ніколи не винні й не провокують знущань.