23 квітня, 2024

Феміністична солідарність без колоніалізму: п’ять тез

16 травня 2023
Поширити в Telegram
1011
Ірина Дєдушева

Журналістка, СММниця «Гендер в деталях», феміністична блогерка www.instagram.com/irinadedusheva/

Ганна Гриценко

Авторка досліджень з гендерних студій та правого радикалізму, феміністка, перекладачка, редакторка сайту «Товаришка» (https://independent.academia.edu/GannaGrytsenko).

Пропонуємо вашій увазі п’ять тез із третього Феміністичного діалогу «Феміністична солідарність без колоніалізму», який відбувся в листопаді 2022 року. У діалозі взяли участь керівниця експертного ресурсу «Гендер в деталях» Тамара Злобіна та соціологиня й гендерна дослідниця Ганна Гриценко.

Короткі тези за результатами діалогу підготувала Ірина Дєдушева.

1. Думка, що фемінізм один і це саме західний фемінізм, — це прояв колоніалізму

З таким підходом стирається боротьба незахідних феміністок та інших жіночих рухів, які не відносять себе до феміністичних, як-от жінки Курдистану.

Про те, що західний фемінізм не охоплює потреби всіх жінок, свідчить історія. Наприклад, західний фемінізм першої хвилі — це про права білих жінок. Фемінізм другої хвилі — про розподіл домашньої праці в американського середнього класу. Про те, що в чорних чоловіків і жінок інша економічна ситуація й інші гендерні ролі, тоді ще не говорилося. Лише після 1970-х років почали досліджувати множинність жіночих досвідів і дискримінації.

Першими це усвідомили феміністки, які працювали з юридичними питаннями. Масив юридичних справ оприявнив, що чорних жінок не беруть на роботу, бо вони чорні й жінки, Тимчасом у чорних чоловіків і білих жінок таких проблем не виникає. Знадобилося майже сто років, щоб усвідомити існування множинної дискримінації за різними параметрами.

2. На той час фемінізм у США був внутрішнім рухом: він розглядав, як дискримінації відбуваються всередині штатів, і не зосереджувався на зовнішній політиці держави щодо інших країн

Нині західний фемінізм критикують за те, що він сприймає жінок із країн так званого третього світу в негативному ключі — там усі жінки бідні, нещасні, повністю залежні від своїх чоловіків. Спостерігається дещо зверхній погляд західних феміністок, зумовлений колоніальною оптикою.

Один із прикладів такої зверхности — ставлення до хіджабу. Звичайно, у твердженні, ніби жінка в хіджабі пригнічена, бо вона зобов’язана його носити і не може відмовитися, є певна логіка. Проте ситуації мусульманки в Ірані і мусульманки в Канаді відрізняються. Натомість західний фемінізм подає це однозначно в негативному ключі, не враховуючи контекст.

Або, наприклад, Ніра Ювал Девіс у розрізі теми про жінок і війну пише, що війна підсилює гендерні ролі. У нас же за дев’ять років війни ми бачимо навпаки — розквіт фемінізму. Дослідниця ж заявляє, що від античности і до ХХ століття скрізь усе відбувається однаково. У книжці є буквально один абзац про те, що може бути антиколоніальна боротьба і в ній жінки й чоловіки можуть боротися за визволення разом.

3. Колоніальні завоювання приносили західні гендерні ролі і стирали або придушували місцеві

Скажімо, в Індії не було гендерної бінарности до того, як туди прийшли англійці. Існував третій гендер, хіжра, це були біологічні чоловіки або іноді інтерсекс-люди, які виконували особливу роль. У них була зовсім інша гендерна роль, яка не вважалася варіацією чоловічої ролі, це була саме третя гендерна роль. Їх поважали, навіть сакралізували. Британці ж заявили, що існують лише чоловіки й жінки, і криміналізували та переслідували хіжра.

Про ці сюжети мало відомо, зокрема через колоніальну структуру знання. Академічний фемінізм розвивається в багатих університетах західного світу, а в інших регіонах у феміністок набагато менше ресурсів і можливостей. Критичний погляд може існувати хіба що в локальній спільноті.

4. Окремі тези західного фемінізму варто ставити під сумнів. Наприклад, про те, що феміністки повинні завжди виступати проти мілітаризму

Фемінізм у колонізованих народів часто переплітається зі здоровим націоналізмом, коли жінки дуже активно залучені до збройних рухів, як-от курдські жінки й українські. Після 2014 року були спроби запозичити цей західний дискурс в Україну. Якщо на момент свого формування цей корпус теорії був актуальний, це не означає, що він таким залишатиметься надалі.

Синтія Енло писала про мілітаризм на прикладі радянського вторгнення в Афганістан. Мілітаризм — це погано, якщо говорити про набір ідей країни-завойовниці. Теорію Енло можна використовувати при аналізі росії.

Із західного погляду, ми менш суб’єктні, ніж росіяни, і ще менш суб’єктні щодо Заходу. Цю зверхність зумовлено структурою розподілу ресурсів і влади у світі загалом. Є перший світ, який колонізував, є третій світ, який був колонізований, а є другий світ — це СРСР і країни Варшавського блоку — Центральна Азія, Центральна і Східна Європа.

5. Російський фемінізм, який за своєю природою теж колоніальний, вплинув на формування українського фемінізму

Частина українських феміністок вивчали західну теорію, а інші, особливо після появи інтернету, черпали інформацію з російського середовища.

Сучасний російський фемінізм охоплює кілька ідеологій. Є пропутінські феміністки, які підтримують політику Кремля; є ті, у кого простежуються імперіалістичні наративи; а ще є феміністичне «Антивоенное сопротивление». У цьому останньому русі феміністки намагаються рефлексувати колоніальну суть росії та здійснювати якусь прикладну допомогу Україні й підтримувати антивоєнний партизанський рух у своїй країні.

Узагалі, феміністична позиція росіянок далеко не завжди призводить до усвідомлення імперської позиції росії і її політик щодо народів, які проживають на території росії, і народів, яких вона прагне завоювати чи колонізувати.

Підсумовуючи, важливо зазначити, що для України й, зокрема, українського феміністичного руху важливе стратегічне завдання — формувати наукові осередки, кафедри гендерних студій з метою популяризації наукових знань про гендерну рівність. Нам треба показувати, що не все із західної феміністичної теорії працює в нашій країні. І, звичайно, треба відділитися від російського простору і їхніх наративів.

16 травня 2023
Поширити в Telegram
1011
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Усі сексисти в купі: розбираємо випадки сексистських висловлювань за 2023 рік
Уже кілька років експертний ресурс Гендер в деталях реагує на обурливі сексистські висловлювання й дії в постійній рубриці #сексизм_патруль. Ми бачимо зміни в суспільстві, але досі вважаємо, що інститут репутації щодо сексист_ів не працює. Тому торік ми запустили антипремію «Сексист року», і цьогоріч хочемо її продовжити. Тут ми зібрали найяскравіші прикладу сексизму і об’єктивації жінок 2023 року. Знайомтеся з прикладами, щоб незабаром проголосувати за «переможця».
У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?
Narratives in Ukrainian politics about the LGBT+ community
Generally, the political parties that made up the 9th convocation of the Verkhovna Rada of Ukraine declaratively share these liberal democratic values. However, some of them might hold varying positions and put forward legislative initiatives that do not match the declared values, and do not prioritize the protection and promotion of the rights of the LGBT+ community.