11 липня, 2020

Чому феміністки такі агресивні?

2 червня 2020
Поширити в Telegram
447
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

— Знаєш, тобі жилося б легше, якби в юності ти не вдарилась у фемінізм, — каже Павлик, колишній одногрупник з університету. — Через цей фемінізм у тебе з’явилося багато зайвого, що заважає тобі бути щасливою.

— Право голосу, наприклад? — Павлику мої жарти несмішні.

— Чому феміністки такі агресивні? — питає він.

Розмови про агресивних феміністок навчили мене любити ближнього і позіхати із закритим ротом. Це прикрий стереотип. Будь-яка феміністка, котра мусить відповідати на такі питання дев’ять разів, на десятий переконає співрозмовника, що він має рацію. І так доведе поширену думку про те, що феміністки... — теж люди.

А чи сама я часом не одна з тих феміністок, яких уважають агресивними? Раптом я почала подумки перебирати ситуації з минулого, коли своєю агресивною поведінкою ставила тавро на світлій справі фемінізму. І що ви думаєте? Виявляється, я і є та сама агресивна феміністка. Павлику, ти мав рацію, рятуйся!

Років десять тому я працювала на радіо в парі з одним ведучим. Коли до студії приходили гості, робити каву завжди посилали мене. Якось після чергового «Приготуй нам з гостями кави» я запропонувала напарнику зробити це самому. І зручно вмостилася теревенити з гостями студії, як це зазвичай перед ефіром робив він. На жаль, виявилося, що мій співведучий не вмів користуватися кавомашиною. Після ефіру редактор пояснив, що як дівчині й хазяйці ефіру мені не личило так поводитись. Я запропонувала навчити напарника користуватися кавомашиною, щоб ми пригощали гостей по черзі. Це був перший, але не останній раз, коли я здобула звання «агресивної феміністки». Отже, я агресивна феміністка, бо не хочу виконувати функцію обслуги, ніби це винятково «жіноча» робота.

Вдруге це сталося на пресконференції, коли посадовець, почувши від мене незручне питання, почав свою відповідь зі звертання «сонечко». Я його виправила, мовляв, «сонечко» — це не моє ім’я. «Вона грається у фемінізм», — перепрошували за мене старші журналістки. Отже, я агресивна феміністка, бо не почуваюся комфортно, коли малознайомі чоловіки звертаються до мене в пестливій формі.

Якось в університеті я була не в гуморі. Викладач підійшов зі словами: «Посміхнися, такій гарній дівчині негоже бути похмурою». Я йому сказала, що декан сьогодні дуже набурмосений. Чому б йому не підійти і не повторити деканові те саме, що він щойно сказав мені. Отже, я агресивна феміністка, бо не хочу посміхатися на замовлення.

Якби у всіх трьох історіях на моєму місці був темпераментний мачо, як-от Павлик, ніхто не назвав би його агресивним. Бо з розбитою губою важко говорити.

Чи існують агресивні феміністки? Існують, Павлику. Так само як існують феміністки з четвертою групою крові, руді феміністки і феміністки з родимками. Бо це люди, і вони бувають різними. Однак, друже, мені здається, що ти часто приймаєш за агресію відмову грати за правилами, до яких ти звик через життя в патріархальному суспільстві.

— А в юності ти мені подобалася, — каже Павлик. — Якби не весь цей фемінізм, може, у нас щось вийшло б.

— Якби не весь цей фемінізм, ми з тобою не познайомилися б, — відповідаю я Павлику, своєму колишньому одногрупнику з університету.

2 червня 2020
Поширити в Telegram
447
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Домагання у спорті: як справа Ларрі Нассара зрушила лавину з тисяч свідчень та вироків
Домагання в спорті тривали десятиліттями. Спортсменки, спортсмени і їхні батьки повідомляли про це десятиліттями. Їхні свідчення наштовхувалися на кругову поруку. Розслідування у справі домагань Ларрі Нассара, головного лікаря збірної США зі спортивної гімнастики, почали тільки 2015 року. Проти нього посвідчили більше ніж 500 (!) жертв. Ця справа зрушила лавину і прорвала завісу мовчання: за останні роки у світі відсторонено й засуджено тисячі тренерів, які коїли насильство.
Чому сексисти дурні. Феєрично дурні
Чоловіки дотепніші, ніж жінки, а книжки чоловічого авторства краще продаються? Так думали 15 років тому «британські вчені» і один мій чернівецький бойфренд. Життя показало, як феєрично вони помилялися.
Як говорити про свої феміністичні погляди з близькими?
«Заміж вийшла? Діточки є?» — ось що зазвичай цікавить дорогу родину на сімейних зібраннях. Відрізнятися від шаблону дуже важко. Особливо якщо ти носійка чи носій феміністичних поглядів. Як говорити про фемінізм із близькими? Чи можливо їх переконати, чи не варто й намагатися? Журналістка Емма Антонюк розробила практичні поради — з ким і як вести діалог.