18 червня, 2024

«Куди вона виперлася з такими ляхами?»

26 січня 2023
Поширити в Telegram
481
Діана Андрусенко

Копірайтерка в ІТ.

У грудні 2021 року в соцмережах обговорювали учасницю конкурсу краси «Міс Всесвіт» від України, яка — несподівано — була схожа на реальну жінку, тобто не неприродно худа. Звісно, це дуже вразило! Які тільки епітети не сипалися на Анну Неплях, до того ж і від чоловіків, і від жінок. Короткий підсумок експертних фейсбук-обговорень — «та як вона посміла випертися на сцену з такими ляхами?!».

Звичайно, трохи людей писало про сексуальні форми та чоловіків, які «не собаки, на кістки не кидаються». Однак ставлення до жінки і в критиків, і в захисників було як до м’яса, як до об’єкта, який усі мають право оцінити, а то й кинути в нього каменем. Таке ставлення добре проілюстрував один коментар: «Це конкурс, не повірите, краси, а не бодіпозитиву й іншої маячні. Якщо не хочете, щоб вашу зовнішність оцінювали, не йдіть на конкурс краси і не виставляйте її на публіку в такому вигляді».

Для цього пана в мене є сюрприз: замало просто не йти на конкурс краси, щоб твій вигляд не оцінювали. У сучасних реаліях жіноча зовнішність належить кому завгодно, тільки не самій жінці. Це суспільне надбання, і обсмоктують її усі, кому не лінь. Не важливо, про кого йдеться — про політикиню, яка має ухвалити важливе для країни рішення, учасницю конкурсу краси; поліціянтку, жінку, котра пережила насильство, акторку, яка недавно народила. Байдуже, хто вони, у чому експертні і в якому контексті їх згадують. Акценти завжди зміщуються на те, які ці жінки на вигляд, як одягаються і наскільки привабливі для оточення.

«Ой ма, куди це вона так вирядилася?» «Подивіться, зірка опублікувала фото в купальнику і в неї целюліт!» «Ця політикиня так постаріла, і цей одяг їй зовсім не личить». «Боже, який живіт негарний після пологів». «Ви тільки гляньте на її груди! Ясно, як вона потрапила на цю посаду». «Ти бач, каже, що її зґвалтували. Та з такою зовнішністю вона радіти має, що на неї хтось зазіхнув». Такі вислови можна регулярно почути не тільки на кухні чи на просторах фейсбуку, а й у ЗМІ. Інколи від політиків чи громадських діячів. Пам’ятаєте ж «корабельну сосну»?

Усвідомлення, що об’єктивація й зацикленість на жіночій зовнішності ненормальні, прийшло ще далеко не до всіх. Тому ми продовжуємо жити в контексті, де зовнішність — величезна цінність і ледве не основний «капітал» жінки. Від неї може залежати становище в суспільстві, ставлення інших людей і так далі. Тож не дивно, що жінки відчувають тиск, витрачають на свою зовнішність багато коштів і часу, а інколи йдуть на конкурси краси, щоб отримати підтвердження своєї привабливости.

Так от, повертаючись до коментаря про «не йдіть на конкурси, якщо не хочете оцінок». У мене є краще рішення. Може, коментатори просто будуть людянішими та не критикуватимуть і не висміюватимуть зовнішність інших? Може, ставитимуться до жінок не як до картинок в інтернеті, а як до людей? Живих людей з думками, почуттями, мріями. Із сім’єю, роботою, купою справ, крім догляду за зовнішністю.

Може, час трохи розвинути емпатію й усвідомити, що непрохана критика ранить, залишає слід і негативно впливає на життя? До того ж і на життя інших людей, які починають зациклюватися на зовнішності і вважати таке ставлення нормальним.

Висновок 1. Сам концепт конкурсів краси — застаріла дичина, яка вкорінює й легалізує об’єктивацію та насаджує прагнення до нереалістичних ідеалів. І обирати «найкрасивішу жінку» в моїй свідомості — майже те саме, що обирати на базарі коняку з найздоровішими зубами.

Та якщо вже прийняти існування такого явища, то чому рамки краси такі вузькі? Приємне обличчя, граціозні рухи, стиль, постава, таланти, загальне враження — це все блідне, якщо в жінки розмір одягу не XS. І в суспільній свідомості це означає, що вона заслужила на образи й насмішку.

Висновок 2. Зацикленість на зовнішності культивує ставлення до жінок як до красивих ляльок, які повинні тішити своїм виглядом, посміхатися і створювати навколо себе приємну атмосферу. Навіть якщо це директорка бізнесу, яка прийшла на зустріч обговорити важливий контракт.

Алло, ми, жінки, живі люди. Ми нікому нічого не повинні. Не повинні бути красивими, наряджатися, фотографуватися тільки у вдалих ракурсах, мовчати, згладжувати конфлікти, посміхатися, коли нам не хочеться цього робити, когось приваблювати. Перестаньте від нас цього чекати, ми хочемо просто жити й не отримувати коментарів про наш вигляд, особливо від сторонніх людей.

Висновок 3. Від жінок очікують, що вони будуть гарні на вигляд, але водночас існує уявний поділ жінок на розумних і красивих — поєднатися ці дві якості чомусь не можуть. Тобто жінка, яка надто переймається своєю зовнішністю, а особливо робить пластику, сприймається як дурна й недалека.

І от як устежити за цими подвійними стандартами? З одного боку, в «догляд за собою» входить і манікюр з покриттям, і епіляція, і розгладжування зморшок. А з другого — фі, в голові в тебе нічого, крім зовнішности, немає, тупа курка.

Жінці в патріархальному устрої догодити суспільству неможливо, тому цей устрій треба змінювати. А поки процес повільно рухається, варто турбуватися про себе, розставляти власні пріоритети і виглядати так, як хочеться нам.

26 січня 2023
Поширити в Telegram
481
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
«Депутатка звучить як проститутка». Серйозно?
Про фемінітиви. Всоте.
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
«Дівчатка ніжні, а хлопчики сміливі»
Про стереотипи з пелюшок.