1 серпня, 2021

Скажіть «фемінізм» без таргана в роті!

8 червня 2021
Поширити в Telegram
329
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

Більшість людей в Україні вимовляє слово «фемінізм» так, ніби в них у роті тарган. Я відчуваю дискомфорт, коли кажу «я феміністка», бо ніколи не знаю, які мультики викликає це слово в головах моїх співвітчизників і співвітчизниць.

Розповім вам історію про колективний мультик. Міф, що описує страшний світ, у якому перемогли феміністки.

Усе почалося з того, що одна телевізійна журналістка (тобто я) мало не втратила самовладання під час інтерв’ю з відомою артисткою (тобто жінкою, чиє ім’я неетично називати в цій колонці). Просто повірте, ви її знаєте, вона відома акторка, яка точно з’явиться на екрані, якщо уважно вдивлятися в телевізор. Вона знімається в рекламі, кіно і рейтингових телевізійних шоу. Відкрийте «ТОП–100 найуспішніших жінок», або «ТОП–100 найбагатших», або якийсь «ТОП найкрасивіших» — і точно знайдете там її.

І ось я беру в неї інтерв’ю. І повільно закипаю: святі лелеки, що вона меле? Вдих-видих, тримай себе в руках.

— Я проти фемінізму, — каже селебріті, — бо я люблю мужчин.

— О! Який збіг! Перед вами саме сидить феміністка, яка до всього ще й любить мужчин, — кажу я.

— Так, але я проти фемінізму, бо не люблю воювати.

— Розумію. Багато чоловіків теж не люблять воювати. І не воюють. А ті жінки, які хочуть на фронт, захищають нас на Сході.

— Так, Еммо, але, знаєте, я проти фемінізму. Я дівчинка-дівчинка. Я хочу розслабити булочки, і нехай мужчина вирішує мої проблеми. Я за природну жіночність. Мені потрібна моя слабкість. У цій слабкості моя сила. Я не віддам її на поталу феміністкам!

Як Ґрінч викрадає в мультику Різдво, так феміністки викрадають у жіноцтва слабкість. Феміністки приходять у світ щасливих і красивих барбі-берегинь, які сидять на поні і помішують райдугу в каструльці. Феміністки відбирають у них і поні, і райдугу, і каструльку. Барбі-берегинь змушують негайно спуститися в шахту, щоб воювати. Злі феміністки залишаються над уламками патріархату, розмахуючи відібраною в нормальних жінок слабкістю, як трофейним прапором. Навколо плачуть поні, єдинороги і виробники декоративної косметики. Чоловіки від безвиході пісяють навприсядки і перетворюються на геїв. Дітей і учасників «Традиції й порядок» феміністки кидають у багаття, яке колись було затишним домашнім вогнищем, де берегині смажили зефір.

— Розумієте, я — жінка, — веде далі моя співрозмовниця-артистка. — Це нормально — хотіти платтячко і на ручки! Це нормально — вирішувати проблеми однією усмішкою, дозволяти мужчинам бути мужчинами. Я хочу користуватися своєю жіночністю.

Якби ж усмішкою можна було вирішити проблему нерівних зарплат. Або гендерно зумовленого насилля. Або принизливої реклами. Ця всесильна жіноча усмішка, від якої тануть чоловіки! Якби вона була здатна організувати платтячко, на ручки і на додаток ще сповивальні столики й пандуси в публічних місцях! Я сиджу й уявляю, як у світі, де перемогли феміністки, нормальних жінок силоміць змушують відрощувати вуса, щоб прикрити цю всесильну усмішку.

— Я маю право на свої квіти! Я маю право на легкість! Я маю право бути просто жінкою! Це означає не брати на себе забагато! Це означає прикрашати життя і насолоджуватися ним.

Ці безсовісні феміністки ввірвалися у світ, де жінкам подають пальто, поступаються місцем у метро і дарують квіти. Де жінки — няшки й кралі, прикрашають собою дійсність, як сліпучо-біла персидська киця вітальню. Доки чоловіки трудяться на піщаних кар’єрах, воюють і добувають вугілля, феміністки вриваються в цю вітальню і спалюють бюстгальтери в каміні. Вони накладають вето на блиск для губ, гель для душу і лак для нігтів. Феміністки брутально вимагають рівного розподілу домашніх обов’язків, доступу до ресурсів і двох літрів «Десанту» міцного. Вони влаштовують сафарі на персидську кицю, а на стінах вітальні менструальною кров’ю пишуть «Вимагаємо ратифікації Стамбульської конвенції».

— Моя сила — в слабкості, — мало не кричить артистка. І б’є кулаком по столу.

Я домовлялася про інтерв’ю з нею три місяці. Кожного разу чула в слухавці: «Я на гастролях ще три тижні, не пам’ятаю, яке це місто, наберіть завтра». А «завтра» отримувала від неї повідомлення «наберу після репетиції». І вона таки набирала. О пів на дванадцяту ночі хрипіла низьким, виснаженим після виступів голосом: «Зараз знайду місце в графіку між зйомками». Вона уточнювала: не вилазить із гастролей, бо взяли з чоловіком іпотечний кредит, щоб купити заміський будинок. І летить з усією родиною бізнес-класом в Австралію. А це все недешево — доведеться ще й кілька корпоративів провести.

Я думаю над тим, як вона гарує, вкалує, паше... І водночас говорить про себе, як про слабку наївну білявку. Я згадую, як вона паркувала свій позашляховик, придбаний на її гонорари. І жартує про тупих блондинок за кермом. Я бачу, як вона дорожить своєю роботою, як любить і цінує свій стиль життя. І вже годину торочить маячню про слабкість і «на ручки».

Я не вірю, ніби десь існує вимір, у якому феміністки заборонили чоловікам і жінкам домовлятися про свої ролі. Феміністичний концтабір, де жінкам забороняють пекти пиріжки, а чоловікам — заводити бороду. Світ, у якому чоловікам роздали літери «б», «о», «р», «щ» і змушують скласти слово «партнерство». А тих, кому не вдалося, феміністки відправляють у зимовий ліс — шукати клітор.

Коли я починала розказувати цю історію, то думала, що вона про міф. Та насправді вона про кидалово. Про безглузду колективну галюцинацію. Нам усім напарили казку, якої не існує і ніколи не існувало. Під час того інтерв’ю в кадрі було дві феміністки — селебриті і я. Просто одна поки що не вийняла з рота таргана, перш ніж вимовити це страшне слово на літеру «ф».

8 червня 2021
Поширити в Telegram
329
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Як зробити дослідження гендерно чутливими?
Чим гендерно чутливі дослідження відрізняються від гендерно нейтральних? Яких принципів варто дотримуватись, аби дослідження включало різноманітність досвідів? Як інтерсекційний підхід розширює дослідницькі можливості? Що і на яких етапах дослідження потрібно робити, щоб дослідження сприяло гендерній рівності? Про це все розповідає аналітикиня Cedos Єлизавета Хассай.Чим гендерно чутливі дослідження відрізняються від гендерно нейтральних? Яких принципів варто дотримуватись, аби дослідження включало різноманітність досвідів? Як інтерсекційний підхід розширює дослідницькі можливості? Що і на яких етапах дослідження потрібно робити, щоб дослідження сприяло гендерній рівності? Про це все розповідає аналітикиня Cedos Єлизавета Хассай.
Кровна помста
Вас також дивує асоціативний ряд «менструація — дефекація»? Нас не тільки дивує, нас бісить, що про місячні «не пасує» говорити публічно. Спробуймо це зробити.
Фемінізм і трансгендерність: теоретичні дебати
Тема трансгендерности широко дебатується у фемінізмі, зокрема в сучасному українському. Серед феміністок є різні позиції, аж до категоричного несприйняття самого цього явища, тоді як трансгендерні жінки заявляють своє право називатися не лише жінками, а й феміністками. Ця стаття містить стислий огляд теоретичних засад, на яких ми можемо обговорювати трансгендерність, та розповідає про історію конфліктів у фемінізмі навколо цього питання.