23 жовтня, 2021

Скажіть «фемінізм» без таргана в роті!

8 червня 2021
Поширити в Telegram
520
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

Більшість людей в Україні вимовляє слово «фемінізм» так, ніби в них у роті тарган. Я відчуваю дискомфорт, коли кажу «я феміністка», бо ніколи не знаю, які мультики викликає це слово в головах моїх співвітчизників і співвітчизниць.

Розповім вам історію про колективний мультик. Міф, що описує страшний світ, у якому перемогли феміністки.

Усе почалося з того, що одна телевізійна журналістка (тобто я) мало не втратила самовладання під час інтерв’ю з відомою артисткою (тобто жінкою, чиє ім’я неетично називати в цій колонці). Просто повірте, ви її знаєте, вона відома акторка, яка точно з’явиться на екрані, якщо уважно вдивлятися в телевізор. Вона знімається в рекламі, кіно і рейтингових телевізійних шоу. Відкрийте «ТОП–100 найуспішніших жінок», або «ТОП–100 найбагатших», або якийсь «ТОП найкрасивіших» — і точно знайдете там її.

І ось я беру в неї інтерв’ю. І повільно закипаю: святі лелеки, що вона меле? Вдих-видих, тримай себе в руках.

— Я проти фемінізму, — каже селебріті, — бо я люблю мужчин.

— О! Який збіг! Перед вами саме сидить феміністка, яка до всього ще й любить мужчин, — кажу я.

— Так, але я проти фемінізму, бо не люблю воювати.

— Розумію. Багато чоловіків теж не люблять воювати. І не воюють. А ті жінки, які хочуть на фронт, захищають нас на Сході.

— Так, Еммо, але, знаєте, я проти фемінізму. Я дівчинка-дівчинка. Я хочу розслабити булочки, і нехай мужчина вирішує мої проблеми. Я за природну жіночність. Мені потрібна моя слабкість. У цій слабкості моя сила. Я не віддам її на поталу феміністкам!

Як Ґрінч викрадає в мультику Різдво, так феміністки викрадають у жіноцтва слабкість. Феміністки приходять у світ щасливих і красивих барбі-берегинь, які сидять на поні і помішують райдугу в каструльці. Феміністки відбирають у них і поні, і райдугу, і каструльку. Барбі-берегинь змушують негайно спуститися в шахту, щоб воювати. Злі феміністки залишаються над уламками патріархату, розмахуючи відібраною в нормальних жінок слабкістю, як трофейним прапором. Навколо плачуть поні, єдинороги і виробники декоративної косметики. Чоловіки від безвиході пісяють навприсядки і перетворюються на геїв. Дітей і учасників «Традиції й порядок» феміністки кидають у багаття, яке колись було затишним домашнім вогнищем, де берегині смажили зефір.

— Розумієте, я — жінка, — веде далі моя співрозмовниця-артистка. — Це нормально — хотіти платтячко і на ручки! Це нормально — вирішувати проблеми однією усмішкою, дозволяти мужчинам бути мужчинами. Я хочу користуватися своєю жіночністю.

Якби ж усмішкою можна було вирішити проблему нерівних зарплат. Або гендерно зумовленого насилля. Або принизливої реклами. Ця всесильна жіноча усмішка, від якої тануть чоловіки! Якби вона була здатна організувати платтячко, на ручки і на додаток ще сповивальні столики й пандуси в публічних місцях! Я сиджу й уявляю, як у світі, де перемогли феміністки, нормальних жінок силоміць змушують відрощувати вуса, щоб прикрити цю всесильну усмішку.

— Я маю право на свої квіти! Я маю право на легкість! Я маю право бути просто жінкою! Це означає не брати на себе забагато! Це означає прикрашати життя і насолоджуватися ним.

Ці безсовісні феміністки ввірвалися у світ, де жінкам подають пальто, поступаються місцем у метро і дарують квіти. Де жінки — няшки й кралі, прикрашають собою дійсність, як сліпучо-біла персидська киця вітальню. Доки чоловіки трудяться на піщаних кар’єрах, воюють і добувають вугілля, феміністки вриваються в цю вітальню і спалюють бюстгальтери в каміні. Вони накладають вето на блиск для губ, гель для душу і лак для нігтів. Феміністки брутально вимагають рівного розподілу домашніх обов’язків, доступу до ресурсів і двох літрів «Десанту» міцного. Вони влаштовують сафарі на персидську кицю, а на стінах вітальні менструальною кров’ю пишуть «Вимагаємо ратифікації Стамбульської конвенції».

— Моя сила — в слабкості, — мало не кричить артистка. І б’є кулаком по столу.

Я домовлялася про інтерв’ю з нею три місяці. Кожного разу чула в слухавці: «Я на гастролях ще три тижні, не пам’ятаю, яке це місто, наберіть завтра». А «завтра» отримувала від неї повідомлення «наберу після репетиції». І вона таки набирала. О пів на дванадцяту ночі хрипіла низьким, виснаженим після виступів голосом: «Зараз знайду місце в графіку між зйомками». Вона уточнювала: не вилазить із гастролей, бо взяли з чоловіком іпотечний кредит, щоб купити заміський будинок. І летить з усією родиною бізнес-класом в Австралію. А це все недешево — доведеться ще й кілька корпоративів провести.

Я думаю над тим, як вона гарує, вкалує, паше... І водночас говорить про себе, як про слабку наївну білявку. Я згадую, як вона паркувала свій позашляховик, придбаний на її гонорари. І жартує про тупих блондинок за кермом. Я бачу, як вона дорожить своєю роботою, як любить і цінує свій стиль життя. І вже годину торочить маячню про слабкість і «на ручки».

Я не вірю, ніби десь існує вимір, у якому феміністки заборонили чоловікам і жінкам домовлятися про свої ролі. Феміністичний концтабір, де жінкам забороняють пекти пиріжки, а чоловікам — заводити бороду. Світ, у якому чоловікам роздали літери «б», «о», «р», «щ» і змушують скласти слово «партнерство». А тих, кому не вдалося, феміністки відправляють у зимовий ліс — шукати клітор.

Коли я починала розказувати цю історію, то думала, що вона про міф. Та насправді вона про кидалово. Про безглузду колективну галюцинацію. Нам усім напарили казку, якої не існує і ніколи не існувало. Під час того інтерв’ю в кадрі було дві феміністки — селебриті і я. Просто одна поки що не вийняла з рота таргана, перш ніж вимовити це страшне слово на літеру «ф».

8 червня 2021
Поширити в Telegram
520
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Майбутні мами не курять
У країні непроханих порад найбільше дістається жінкам. Адже вони мами, входить це в їхні плани чи ні. Тому будь-хто може почати боронити інтереси гіпотетичного потомства, будь-коли і будь-де, навіть просто з каналізаційного люка. Що станеться, коли жінки перестануть мило всміхатися у відповідь на повчання?
Джентльмен і орден феміністок
Коли феміністки зберуться і вирішать, можна чи ні подавати жінкам руку і притримувати для них двері? Насправді ніколи. Доведеться самим вирішувати, робити це чи ні. І звикати, що жінки можуть прийняти традиційний галантний жест або ні.
Чи наші зусилля марні?
Феміністки перебувають у двох станах — «опускаються руки» і «треба засукати рукава». Лише відступивши на крок назад, можна побачити, скільки всього вже зроблено, яку потужну і світозмінну тенденцію створили жінки за останні двісті років.