19 травня, 2024

«З ким треба переспати, щоб мати дорогий одяг, класне авто й відпустку в теплих країнах серед зими?»

30 січня 2022
Поширити в Telegram
815
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

Юля часто запитувала це після третього келиха, замріяно дивлячись у далечінь. Вона хотіла заміж за султана Брунею. Або за айтішника. Зрештою, побралася з будівельником.

Юля — подруга моєї юности. Вона фарбувалася в блонд, робила гострий манікюр кислотних кольорів і носила лакові ботфорти на шпильках. Вона виросла в багатодітній родині. Коли в дитинстві не було їжі, батько виходив із запою і вбивав у сквері голубів. А мати потрошила їх у ванній, щоб на вечерю зварити бульйон. Крім полювання на міських пернатих, Юлін тато бив Юліну маму, а іноді й саму Юлю.

Вона стала феноменально красивою дівчиною. І ще в підлітковому віці вирішила, що її зовнішність можна, як вона сама казала, «капіталізувати». Так у неї з’явилася перша «моторола»-«жабка» з рожевими стразами, а у її молодших братів і сестер — теплий одяг та стерпна їжа. Юля знаходила собі багатих бойфрендів. Їхні стосунки тривали по кілька місяців, за цей час вона намагалася «розкрутити» їх на гроші й подарунки.

— Знаєш, у чому різниця між феміністкою і жінкою, яка насолоджується власною жіночністю? — якось спитала мене Юля.

Після таких реплік я закочувала очі і терпляче всміхалася. За квотою феміністок, як ви розумієте, проходила я. Юля ж пишалася своєю ведичною мудрістю і «м’якою силою», що змушує мужчин схиляти перед нею коліна.

— Феміністки, — вела далі Юля, — борються проти всього світу самі і не використовують свою жіночність для досягнення цілей. Це наче мати гармату, але збити до крові пальці рогаткою, розумієш?

Я не розуміла.

— Щоб поїхати в Карпати, ти мусиш працювати, як навіжена, — пояснювала Юля. — А я лечу на Шрі-Ланку. Бо вмію насолоджуватися собою, гарно всміхатися і...

— Робити мінет?

— Ти теж його робиш, але задурно.

Такими були наші юнацькі сварки. На якийсь час вони вщухли. Це сталося після інциденту із сережками. Черговий бойфренд подарував їй платинові пусети з діамантами, а потім хильнув зайвого і обмовився, що вони належать його дружині.

— Це ж нормально, що я їх ношу? — вагалася Юля.

— Я краще зосередилася б на іншому. Наприклад, чому він зраджує їй із тобою? — питала я.

— Бо вона вже стара і більше йому нецікава.

Так Юля почала здогадуватися, що м’яка сила не працює, коли в тебе м’які сідниці й груди.

— Носи і не парся, — казала я їй. — Коли тобі виповниться п’ятдесят, передаси чиїйсь молодшій коханці. Хоча... Тоді в тебе не буде ні освіти, ні досвіду роботи. Тобто ні Шрі-Ланки, ні Карпат. І ці сережки стануть в нагоді.

Зрештою, Юля вийшла заміж за будівельника Славіка. Це сусідський хлопець, який розтопив її серце.

— Розумієш, він познайомив мене зі своїми батьками.

З нею таке було вперше. Гроші давали, подарунки купували, на курорти возили, а з батьками не знайомив ніхто.

— А що з мінетом? Задарма? — зловтішалася я.

— Ну, ми працюємо на взаємний результат, — пояснювала закохана Юля.

Щоправда, Славік виявився алкоголіком і ігроманом, тому після себе залишив молодій дружині доньку і купу боргів.

За кілька років Юля стала майстринею з манікюру, потім відкрила власний салон, потім — інтернет-магазин з китайським одягом і біжутерією. Сьогодні вона їздить на машині, яку сама собі придбала. Щозими возить доньку на all-inclusive у Єгипет. А ще працевлаштувала всіх своїх сестер і братів у власному бізнесі.

Іноді Юля знаходить у щільному графіку час, щоб сходити зі мною на каву. Однак ми більше ніколи не зачіпаємо тему «м’якої сили». Ну, або майже. Якось я таки дозволила собі хвилинку ностальгії і нагадала Юлі її юнацьке запитання.

— То з ким треба переспати, щоб мати дорогий одяг, класне авто й відпустки в теплих краях серед зими?

Юля усміхнулася самими лише кутиками уст:

— Переспати треба зі мною.

30 січня 2022
Поширити в Telegram
815
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
Про стереотипи з пелюшок.
«Чому ви не цінуєте домагання?!»
В реальності домагання зовсім не те, що уявляють чоловіки.