949 
Юля часто запитувала це після третього келиха, замріяно дивлячись у далечінь. Вона хотіла заміж за султана Брунею. Або за айтішника. Зрештою, побралася з будівельником.
Юля — подруга моєї юности. Вона фарбувалася в блонд, робила гострий манікюр кислотних кольорів і носила лакові ботфорти на шпильках. Вона виросла в багатодітній родині. Коли в дитинстві не було їжі, батько виходив із запою і вбивав у сквері голубів. А мати потрошила їх у ванній, щоб на вечерю зварити бульйон. Крім полювання на міських пернатих, Юлін тато бив Юліну маму, а іноді й саму Юлю.
Вона стала феноменально красивою дівчиною. І ще в підлітковому віці вирішила, що її зовнішність можна, як вона сама казала, «капіталізувати». Так у неї з’явилася перша «моторола»-«жабка» з рожевими стразами, а у її молодших братів і сестер — теплий одяг та стерпна їжа. Юля знаходила собі багатих бойфрендів. Їхні стосунки тривали по кілька місяців, за цей час вона намагалася «розкрутити» їх на гроші й подарунки.
— Знаєш, у чому різниця між феміністкою і жінкою, яка насолоджується власною жіночністю? — якось спитала мене Юля.
Після таких реплік я закочувала очі і терпляче всміхалася. За квотою феміністок, як ви розумієте, проходила я. Юля ж пишалася своєю ведичною мудрістю і «м’якою силою», що змушує мужчин схиляти перед нею коліна.
— Феміністки, — вела далі Юля, — борються проти всього світу самі і не використовують свою жіночність для досягнення цілей. Це наче мати гармату, але збити до крові пальці рогаткою, розумієш?
Я не розуміла.
— Щоб поїхати в Карпати, ти мусиш працювати, як навіжена, — пояснювала Юля. — А я лечу на Шрі-Ланку. Бо вмію насолоджуватися собою, гарно всміхатися і...
— Робити мінет?
— Ти теж його робиш, але задурно.
Такими були наші юнацькі сварки. На якийсь час вони вщухли. Це сталося після інциденту із сережками. Черговий бойфренд подарував їй платинові пусети з діамантами, а потім хильнув зайвого і обмовився, що вони належать його дружині.
— Це ж нормально, що я їх ношу? — вагалася Юля.
— Я краще зосередилася б на іншому. Наприклад, чому він зраджує їй із тобою? — питала я.
— Бо вона вже стара і більше йому нецікава.
Так Юля почала здогадуватися, що м’яка сила не працює, коли в тебе м’які сідниці й груди.
— Носи і не парся, — казала я їй. — Коли тобі виповниться п’ятдесят, передаси чиїйсь молодшій коханці. Хоча... Тоді в тебе не буде ні освіти, ні досвіду роботи. Тобто ні Шрі-Ланки, ні Карпат. І ці сережки стануть в нагоді.
Зрештою, Юля вийшла заміж за будівельника Славіка. Це сусідський хлопець, який розтопив її серце.
— Розумієш, він познайомив мене зі своїми батьками.
З нею таке було вперше. Гроші давали, подарунки купували, на курорти возили, а з батьками не знайомив ніхто.
— А що з мінетом? Задарма? — зловтішалася я.
— Ну, ми працюємо на взаємний результат, — пояснювала закохана Юля.
Щоправда, Славік виявився алкоголіком і ігроманом, тому після себе залишив молодій дружині доньку і купу боргів.
За кілька років Юля стала майстринею з манікюру, потім відкрила власний салон, потім — інтернет-магазин з китайським одягом і біжутерією. Сьогодні вона їздить на машині, яку сама собі придбала. Щозими возить доньку на all-inclusive у Єгипет. А ще працевлаштувала всіх своїх сестер і братів у власному бізнесі.
Іноді Юля знаходить у щільному графіку час, щоб сходити зі мною на каву. Однак ми більше ніколи не зачіпаємо тему «м’якої сили». Ну, або майже. Якось я таки дозволила собі хвилинку ностальгії і нагадала Юлі її юнацьке запитання.
— То з ким треба переспати, щоб мати дорогий одяг, класне авто й відпустки в теплих краях серед зими?
Юля усміхнулася самими лише кутиками уст:
— Переспати треба зі мною.
