10200 
Лаура Бассі (1711 – 1778 рр.)
«Лише ви бачите Мінерву»
Лаура Бассі народилася в сім’ї заможного італійського юриста та здобула приватну освіту. Протягом семи років її навчанням займався Гаетано Такконі – університетський викладач-природничник. У двадцять один Лаура обійняла посаду професорки анатомії Болонського університету, а згодом її обрали до Академії наук. Бассі стала першою жінкою епохи Просвітництва, яка здобула офіційне право викладати у вищій школі.
Заміжжя та материнство (Лаура народила дванадцятьох дітей) не стали на заваді професійному розвитку. Вчена не лише зберегла науковий авторитет, але й успішно зробила кар’єру у галузі ньютонівської фізики. Двадцять вісім років Лаура викладала курс із цього предмету та написала близько тридцяти наукових статей. Вона також увійшла до організованої Папою Бенедиктом XІV елітної вченої групи, незважаючи на опір учасників-чоловіків. Лаура Бассі зруйнувала безліч мізогінних стереотипів італійської наукової спільноти. На зворотному боці бронзової медалі, подарованої вченій митцями Болоньї, було викарбовано: «Лише ви бачите Мінерву».
Тетяна Олексіївна Афанасьєва (1876 – 1964 рр.)
«Змінила класичну термодинаміку»
Тетяна Афанасьєва народилася в родині київського викладача. Після смерті батька виїхала з матір’ю до Петербургу, де з золотою медаллю закінчила Маріїнську жіночу гімназію. Другу золоту медаль вона отримала за блискуче навчання на фізико-математичному факультеті Вищих жіночих курсів. Для подальшої наукової кар’єри Афанасьєва обрала Ґьоттингенський університет, котрий першим у Європі дозволив жінкам бути вільними слухачками. У Німеччині Тетяна швидко долучається до місцевої вченої спільноти: в її квартирі збираються видатні науковці молодшого покоління.
Один із них – Пауль Еренфест – згодом стане її чоловіком. Серед визначних здобутків вченої варто загадати працю про статистичне розуміння механіки. Згодом дослідниця переосмислила другий закон термодинаміки і доповнила класичну термодинаміку чотирма аксіомами. Тетяна з чоловіком багато подорожували, повертаючись час від часу до Радянського союзу. В один із таких періодів Афанасьєва жила та працювала в Сімферополі. У 1927–1929 рр. вона була єдиною жінкою, що викладала в Кримському університеті. Тетяна Афанасьєва працювала в багатьох вищих школах, читаючи курси з методики викладання точних наук, тож уплинула не лише на фізику, а й на педагогіку.
Ліз Мейнтнер (1878 — 1968 рр.)
«Я не буду робити бомбу» Л. Мейнтнер.
Ліз Мейнтнер народилася у Відні в сім’ї відомого шахіста. Батьки не підтримували її захоплення точними науками, однак дівчина все одно вступила до Віденського університету, де почала займатися фізикою. Після чотирьох років навчання вона першою серед австрійок отримує докторський ступінь у цій галузі. Із її дисертацією пов’язаний анекдотичний випадок. Кореспондентові, що мав висвітлити подробиці захисту Мейнтнер, тема «Проблеми космічної фізики» здалася надто неймовірним вибором для жінки. В опублікованій ним статті космічна фізика стала «косметичною».
У 1926 р. Ліз знову спростовує гендерні стереотипи багатьох науковців, ставши першою в Німеччині професоркою. Після відкриття нейтрону для вчених усього світу постало нове завдання – створити трансуранові елементи. Ліз Мейнтнер була однією з небагатьох європейських фізиків, що впритул наблизилися до відкриття. Однак її робота виявилася не лише масштабним теоретичним дослідженням нобелівського рівня, але й заклала основи для створення атомної бомби. Саме Мейнтнер першою довела, що реакція поділу ядер може продукувати енергію. Її відкриття стало сенсацією (згадаймо, що тривала Друга світова), однак далі працювати в цьому напрямі Ліз відмовилася. «Я не буду робити бомбу», – такою була реакція Мейнтнер на всі пропозиції. Натомість її колега Отто Ган охоче перейняв естафету і в 1944 р. одержав Нобелівську премію з хімії. Цілком можливо, що принциповість Ліз Мейнтнер відіграла важливу роль у розподілі сил Другої світової та навіть вплинула на її результат.
Марія Ґьопперт-Маєр (1906 – 1972 рр.)
«Зробити роботу було вдвічі цікавіше, ніж отримати приз за неї» М. Ґьопперт-Маєр
Марія Ґьопперт народилася в Катовіце в сім’ї професора педіатрії та вчительки літератури. Після переїзду в Ґьоттинген її сім’я опинилася в колі місцевих інтелектуалів – молодих учених-природничників. Освічене середовище та підтримка батьків сприяли розвитку дівчини та формуванню її наукових зацікавлень. Після кількох років навчання у підготовчій школі, організованій суфражистками, Марія Ґьопперт вступає до Ґьоттингенського університету, де на той час активно розвивалася нова дисципліна – квантова механіка. Саме з цим розділом фізики пов’язана докторська дисертація Марії, що її вона згодом успішно захищає.
Із приходом до влади нацистів вчена (після одруження – Ґьопперт-Маєр) виїжджає з Німеччини та отримує громадянство США. В Америці Марія змушена погоджуватись на посади, що зовсім не відповідають її професійному рівню. Однак удвох із чоловіком вона й далі займається хімічною фізикою та публікує наукові розвідки. У повоєнні роки дослідницю запрошують у новостворену Арґонську лабораторію. Саме там Марія Ґьопперт-Маєр розробляє оболонкову модель ядра, за що у 1949 р. отримує Нобелівську премію з фізики.
Ву Цзяньсюн (1912 – 1997 рр.)
«Дослід Ву став історичним»
Ву Цзяньсюн народилася в Шанхаї, де згодом отримала першу вищу освіту. Після випуску Ву переїздить до Нанкіна та вступає на фізичний факультет Центрального університету. Амбітна й захоплена точними науками, вона вирішує робити кар’єру за кордоном й емігрує до США. Закінчивши Каліфорнійський університет, Цзяньсюн отримує ступінь докторки та стає першою викладачкою фізики у Принстоні. Разом із Янґом Чженьнин і Лі Чжендао вчена експериментально доводить теорію слабких взаємодій. Чоловіки згодом одержують за це Нобелівську премію, а внесок Ву ще тривалий час лишається неоціненим. У 1965 р. дослідниця публікує революційну для ядерної фізики працю «Бета-розпад». Згодом Ву Цзяньсюн стає першою жінкою-президентом Американського фізичного товариства.
