23 вересня, 2017

Відповідальні ЗМІ в українських реаліях: перший крок

29 травня 2017
Катерина Холод
Авторка феміністичної прози

Подолання дискримінації починається зі слів, які спонукають людей до належних дій, — у цьому переконані автори книжки «Ґендерні медійні практики». Щоб прискорити цей процес, вони випустили посібник, який допоможе ЗМІ створювати гендерно чутливий контент, без «мови ворожнечі» та інших шкідливих явищ.

Ґендерні медійні практики: Навчальний посібник із ґендерної рівності та недискримінації для студентів вищих навчальних закладів. — К., 2014. — 206 с. — Електронний додаток: диск «Ґендерні медійні практики».

Посилання, за якими можна завантажити посібник:

http://gender.at.ua/load/1-1-0-235

http://www.osce.org/uk/ukraine/284966?download=true

Для українських ЗМІ склалася ситуація, коли медіа-простір має стару звичну форму, але вона потребує нового, якіснішого змісту. Це відчуває кожна людина, хто хоче досягти успіху в медіа: від журналістів / журналісток, редакторів / редакторок, рекламістів / рекламісток до студентів / студенток, які щойно опановують цю сферу. Посібник «Ґендерні медійні практики» створено експертками й експертами як один із засобів досягнути цієї мети — змінити стратегію українських ЗМІ, зорієнтувати їх на гуманістичні цінності. У виданні розглянуто багато складних питань, які часто здаються несуттєвими, а насправді вони негативно впливають на суспільство.

«Дискримінація», «гендер», «права людини» — ці слова й поняття досі існують десь далеко — у площині законів і просвітницьких книжок, але ніяк не стануть важливим дороговказом для працівників і працівниць газет, журналів та електронних ЗМІ. Інтегрувати важливі терміни в щоденну працю, зробити застиглі слова живими — саме цього прагнуть автори й авторки «Ґендерних медійних практик». Дуже доречно в книжці зацитовано дослідника Маршала Маклюена: «Медіа — це повідомлення», отож від працівника чи працівниці ЗМІ залежить, яким буде це повідомлення — етичним і наближеним до адекватної оцінки ситуації чи химерним відбитком у дзеркалі.

Як зазначено в передмові до видання, «інформаційні війни ведуться різними засобами та способами, але їх об’єднує те, що їхні режисери намагаються показати якщо не вигадану, то дуже викривлену “картинку” світу, яка насправді є проекцією людських фобій і стереотипів». Професійні працівники і працівниці ЗМІ повинні боротися з цими сумними явищами, а не стимулювати їх множення. Гендерний підхід до створення текстів — суттєва спроба змінити ситуацію на краще, бо в українській медіа-дійсності жінок досі мало презентовано як експерток та героїнь сюжетів. Складається враження, що роль жінок у суспільстві залишається в рамках традиційного Kinder–Küche–Kirche, тож хай так буде й надалі. Преса хибно віддзеркалює наявну ситуацію, і реальність далі тяжіє до неформального дискримінаційного стандарту, що його підтримують ЗМІ. Бо «медіа можуть як пришвидшувати суспільний розвиток, так і, постійно відтворюючи застарілі стереотипи, зупиняти суспільство». Найпростіший засіб загальмувати розвиток — це й надалі презентувати досвід чоловіків як норму, а досвід жінок — як відхилення від цієї норми, тобто жіночий маргінес.

Щоб журналісти / журналістки і редактори / редакторки змінили цю жорстку матрицю (а головне — зрозуміли, як це зробити і чому вона шкідлива), у посібнику «Ґендерні медійні практики» поєднано теоретичні основи гендеру з практикою та методичним матеріалом. Це екскурс у світ гендеру, побудований як бесіда з читачами, де наведені цитати, інфографіка, матеріали соціологічних і психологічних досліджень посилено прикладами з публікацій в українських і закордонних ЗМІ.

Книжка складається з чотирьох частин: перша — «Концепт» (теорія про гендер), друга — «Практикум» (кейси і практичні завдання), третя — «Тренінг» (тренінги з гендеру), а в четвертій частині, «Ресурсах», зібрано довідковий матеріал. Якщо читачам цього замало, можна скористатися диском, на якому міститься чимало корисних джерел. Щоправда, у виданні не дуже багато прикладів гендерних стереотипів, які трапляються в українських медіа. Зацікавлені читачі легко знайдуть їх самотужки — у рекламі, друкованих ЗМІ, інтернеті, коли осягнуть теоретичний матеріал цієї книжки.

Посібник стане в нагоді не лише працівницям і працівникам ЗМІ, а й людям, чия допитливість не знає меж і прагне нового, часом незрозумілого, та безумовно важливого для суспільства. На шляху до цього пізнання існують різні мотиви: від нібито ідеалістичного «я хочу змінити світ» до прагматичного «ЗМІ мають враховувати інтереси різних груп». Зрештою, як переконані автори «Ґендерних медійних практик», журналісти і журналістки насамперед відповідальні перед суспільством, а не перед державою.

29 травня 2017
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Про підсумки конкурсу гендерних педагогічних проектів
17 творчих робіт зі шкіл Харківської області змагалися на конкурсі педагогічних розробок з гендерних студій, який відбувся за підтримки Фонду імені Генріха Бьолля в Україні. Читач(к)ам пропонуємо результати регіонального експерименту. 
Геть дискримінацію зі шкільних підручників
EdCamp Ukraine і Гендерний центр «Крона» готують спеціалісток і спеціалістів для проведення антидискримінаційної експертизи шкільних підручників і програм. Як саме це відбувається і які матиме наслідки — докладно у статті.
Вона написала фемінізм
Протягом березня 2017 в Музеї книги і друкарства України тривав проект «Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі», який складався з книжково-графічної виставки і лекторію. Це був своєрідний екскурс в історію зародження жіночого руху в Україні в кінці ХІХ століття, його впливу на літературу та відродження у феміністичних студіях 80–90-х років минулого століття. Пропонуємо віртуальну екскурсію проектом.