4548 
Після народження дитини з’являється відчуття, ніби ви собі не належите. Весь час потрібно приділяти немовляті, у лексиконі на перше місце виходить займенник «ми» замість «я», а близьке оточення тепер турбується тільки про ваше дитя. Знайомо? Ласкаво просимо в материнство! Якщо ви починаєте забувати, хто ви насправді, окремо від дитини, тоді читайте далі.
У нашому суспільстві до матерів ставляться вороже. Звичайно, не завжди і не всюди, але якщо придивитися, то що ми побачимо?
Від мами одразу після народження дитини чекають якихось надприродних здібностей. Вона повинна все вміти і все знати. Так наче мама, виходячи з пологового, повинна перетворитися на богиню тайм-менеджменту і суперпедагогиню зі знаннями з неонатології й педіатрії. І якщо мама показує свою втому і розгубленість, соціум поправляє білі пальта й каже: «Треба було думати перед тим, як народжувати». Найболючіше, якщо ці «білі пальта» носять твої рідні й близькі.
Матерів не вітають у громадських місцях. Це дуже відчутно, коли хочеш із візочком скористатися підземним переходом або зайти в крамницю чи кафе, де перед входом на тебе вороже шкіриться десяток сходинок. Так само дуже мало закладів обладнано кімнатами для годування і сповивальними столиками. Суспільство мовчки дає зрозуміти, що місце молодої мами — вдома, у найближчому парку та в поліклініці: «А що ти хотіла? Знала, на що йдеш».
«Сиди вдома, але пам’ятай, що ми стежимо за кожним твоїм кроком», — соціум не втрачає можливости вказати матерям на їхні помилки. Медалі «погана мати» роздають охочіше, ніж гендерно-стереотипні коментарі на зразок «Годуєш сина груддю у два роки? У нього будуть проблеми з орієнтацією!»; «Спиш із дитиною з народження в одному ліжку? Вона матиме проблеми з психікою!»; «Водиш щодня на додаткові заняття? Дитина ж перевтомлюється!»; «Не відвідуєте гуртки? Тобі плювати на розвиток власної дитини?!»; «Хочеш розлучитися з чоловіком, бо нещаслива з ним? А про дитину ти взагалі подумала?!».
«Ти нічого не знаєш, а я трьох виростила, тому слухайся мене», — окремо хочеться виділити бабусь, які все знають (насправді ні). Якщо жінка змушена жити в одному просторі з людьми старшого покоління, це не завжди буде їй у поміч. Навпаки, часто доводиться витрачати останні сили, щоб уберегти дитя від бабусиного «догляду». Бо щойно відвернешся, як бабуся вже напоїла новонароджене водичкою, натягнула шапочку й зачинила всі вікна, щоб не надуло. І всі мамині дії і спроби пояснити бабусі, що так не треба робити, обертаються докорами.
Якщо ви дочитали до цього моменту, гадаю, ви погоджуєтесь, що все це дуже виснажує. А ми ще навіть не торкнулися того, скільки сил потребує та маленька лялечка, яка тільки з’явилася на світ. Щоб не з’їхати з глузду, мамі треба подбати про своє психічне здоров’я й емоційний стан, бо якщо мама «поламається», цей світ точно не стане кращим. То що потрібно зрозуміти, щоб стати на шлях здорового материнського егоїзму?
Мама — це людина. А кожна людина має права. Одне з них — право на відпочинок. Доглядати за дитиною — тяжка праця, від якої немає вихідних і лікарняних. Тому жінка і її сім’я повинні розуміти, що відпочинок у достатньому обсязі — це найголовніше, що треба запровадити в родині з маленькою дитиною. Не ідеальну чистоту, не чіткий розпорядок дня, не випрасувані з обох боків пелюшки, а відпочинок для мами. Це найпростіша і найдієвіша профілактика емоційного вигорання й післяпологової депресії. Не шкодуйте грошей, щоб організувати мамі максимум комфорту й відпочинку, бо це буде найціннішим вкладом у дальше сімейне життя.
Мама — не єдина роль у житті жінки. Звичайно, якщо дитина тільки народилася, їй потрібно приділяти максимум часу. Та навіть тоді в мами має бути час для її власних інтересів. Почитати книжку, подивитися фільм, випити гарячого чаю, зустрітися на годинку в кафе з подругою, подивитися цікавий вебінар, поговорити з чоловіком про щось, крім дитини, — усе це поповнює мамин ресурс, тому не повинно зникати з її життя безслідно.
Мама може просити про допомогу. Часто жінки думають, що мусять тягти догляд за дитиною на собі. Бо треба в очах родини і суспільства бути хорошою мамою, бо не можна скаржитися, бо треба поберегти чоловіка (він же на роботі втомлюється)... Можете доповнити список ще безліччю псевдопричин, щоб «упахатися» до бажання вистрибнути у вікно. Треба просити про допомогу. Чоловіка, рідних, друзів, суспільство. Не можна мовчати, бо інколи люди не здогадуються, що вам потрібна підтримка. Обстоюйте своє право на гарячий чай, на свою годину без дитини.
Мамин емоційний стан важливий. Зазвичай кажуть, мовляв, якщо з дитиною важко, треба просто перетерпіти і незабаром стане легше. Буде легше, коли почне тримати голову, коли поповзе, побіжить, піде в садок, у школу, житиме окремо... О ні, а там уже й онуки! Краще вчитися турбуватися про себе тут і зараз. Не терпіти, а казати близьким, що тобі погано, і змінювати все, що можна. Полегшувати побут, урізноманітнювати вихідні, плекати своє психічне здоров’я.
На щастя, нині про мам і їхні потреби починають говорити. І мами мають право дбати про себе, про свій емоційний стан, приділяти увагу своїм інтересам. Бо щаслива жінка подарує щасливе життя дитині і всій сім’ї.
Редакторка — Юліана Зелена
Текст підготовлено у співпраці з ГО «Клуб підтримки вагітності та материнства Лада».
ГО «Лада» в соціальних мережах:
https://www.facebook.com/GOkpvmLada
https://www.instagram.com/go.lada
Телеграм-бот підтримки мами після пологів:
Щоб мама була в ресурсі!
