23 лютого, 2020

Критика епохи MeToo, телебачення та ґьорл-павер: чому варто дивитися серіал The Morning Show

4 грудня 2019
Поширити в Telegram
547
Катерина Ятель

Амбасадорка популярної культури та серйозного підходу до розваг. Авторка телеграм-каналу https://t.me/priyateli

Читайте також:

Від усіх трейлерів та промоматеріалів складалося враження, ніби це видозмінений рімейк на колись мегапопулярне шоу The Newsroom від HBO. Там теж розповідали про внутрішнє життя телебачення та про те, як рейтинги й маркетинговий відділ починають впливати на контент. Тільки якщо «Новини» були світлим серіалом, який повертав віру в журналістику та свободу слова, то з «Ранковим шоу» ситуація інша. Різниця в десять років лише загострила проблему того, що кількість переглядів стає важливішою за якість контенту, а фокус-групи диктують не лише те, у якій формі краще подати інформацію, а і якою ця інформація взагалі буде. Він трішки депресивний та наближений до реалістичності, якщо порівнювати з аналогічними серіалами.

Важливою сторінкою цієї історії є саме ситуація і одним із ведучих, якого і грає Стів Карелл. «Батько» американських глядачів протягом 15 років був людиною, із якою прокидалися слухачі, аж поки співробітниці каналу не почали скаржитися на те, що він займається з ними сексом та всіляко заграє. Його кар’єра руйнується, люди на вулиці кричать йому вслід образи, а дружина й зовсім іде з сім’ї. І весь цей час герой на ім’я Мітч намагається зрозуміти, що ж саме він зробив не так. Він нікого не ґвалтував, ніхто із дівчат раніше не скаржився, усі були задоволені, – і все ж тепер він головний «ворог народу». В одній зі сцен Мітч доводить колишнім колегам, що винна в цьому хвиля MeToo та Вайнштайн. Ніби-то спочатку «вони» прийшли за справжніми хижаками та поганцями, потім за негідниками поменше, а тепер – за просто сильними чоловіками. До цієї позиції можна ставитися по-різному, але Apple зробили дуже сміливий крок порушивши це незручне питання, яке справді існує в сучасному медійному дискурсі, – де межа між сексуальним насильством від впливових чоловіків та умовній інтрижці на роботі?

Не менш важливою червоною лінією проходить і думка про те, що той самий рух MeToo не лише прибирає негідників з посад, а й нарешті дає талановитим жінкам взяти ініціативу у свої руки. Героїні, починаючи від головної ведучої Алекс (Еністон), та закінчуючи другорядними персонажками, підіймають голови та заявляють, що настав час, коли їхній голос залунає гучніше. А всі незгодні мають вперше в житті мовчки сісти і слухати.

The Morning Show – один із найцікавіших серіалів, що виходили цієї осені. Він інтригує та захоплює, змушує співпереживати героям і героїням, яких ти в попередній сцені ненавиділа, а потім перегортає емоційний стан глядача/-ки з ніг на голову. І все це в антуражі телебачення, публічного життя та світських прийомів – тобто всього того світу селебріті, за яким слідкує кожний/-а (хоча й не всі у цьому зізнаються). Вишенька на торті – це чудова акторська гра всіх. Особливо Дженніфер Еністон, яка чи не вперше з часів «Друзів» вийшла з комедійного амплуа та продемонструвала, що може бути жорсткою.

4 грудня 2019
Поширити в Telegram
547
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Історія гарасменту на Fox
Улітку вийшов серіал «Найгучніший голос» про американського медіаменеджера та засновника каналу Fox News Роджера Айлза (1940-2017). Він також тісно пов’язаний із політикою – раніше медіаконсультант Ричарда Ніксона, Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого, востаннє відмітився співпрацею із Дональдом Трампом. Серіал дуже якісний та ідеально підійде тим, кому цікава внутрішня кухня верхівки телеканалів.
Кривавий комікс
Як і обіцяла попереднього разу, хочу порекомендувати щось, після чого не захочеться плакати. Цього тижня у нас «Заборонений плід» Лів Стрьомквіст.
Для всіх, хто відчуває себе під скляним ковпаком
Поетеса Сильвія Плат – одне з облич американського феміністичного руху 50-х, хоча вона ніколи не займалася активізмом. Визнання до неї прийшло вже після її смерті, як і Пулітцерівська премія. Сьогодні я хочу поговорити з вами не про її поезію, а про роман «Під скляним ковпаком», який торік видало Видавництво Старого Лева.