22 листопада, 2019

Емансипація та кохання жінки-трудівниці

16 квітня 2019
733
Анна Вахнянин

Студентка магістерської програми історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, активістка. Наукові зацікавлення: інститут перших леді США, роль жінки на політичній арені у історичній ретроспективі.

«Валькірія революції».

Емансипація та кохання жінки-трудівниці

Жовтнева революція 1917 року у багатьох асоціюється лише з чоловіками – Ленін, Троцький, Каганович, Зінов’єв. Однак серед членів партій було дуже багато жінок, які прагнули і «пролетарської революції», і поліпшення свого становища. Серед них була і Олександра Михайлівна Колонтай, котра походила з аристократичної, заможної сім’ї, здобула хорошу освіту, була частиною світського життя Петербургу. Однак вже з юності Олександра вирізнялася екстравагантною поведінкою та порушенням суспільних норм консервативного соціуму.

Олександра відмовила кільком видним нареченим, надавши перевагу звичайному офіцеру Володимиру Колонтаю, народила сина Михайла. Незабаром вона зацікавилися ідеями марксизму, знайшла нове кохання, однак чоловік відмовлявся надавати розлучення, тому 1898 р. Олександра виїхала до Швейцарії. Там вона продовжувала навчання, писала статті, заводила нові романи. Врешті-решт Володимир Колонтай погодився на розлучення. В роки Першої світової війни поїхала читати лекції у США, які користувалися попитом.


Олександра Колонтай за роботою

До початку Першої світової війни Олександра вже мала репутацію однієї із найвпливовіших діячок марксистського руху та публіцистки («Социальные основы женского вопроса», «И в России будет женский день», «Общество и материнство» і т.д.). У своїх працях вона твердила про жахливе становище жінок, що робота їх не звільнила, а навпаки. Адже тепер жінка повинна не лише працювати вдома, виховувати дітей, а й працювати у важких умовах на виробництві ще й за нижчу плату, ніж чоловіки. Для поліпшення становища жінок необхідно надати їм виборче право та право бути обраним, гарантувати безпеку їхньої праці, зменшити тривалість робочого дня, встановити фіксовану відпустку, забезпечити охорону материнства[2]. На її думку, жінка не має виконувати домашнюю роботу, натомість користуватися державною сферою послуг. Вона вважала, що єдиним зобов’язанням жінки є народжувати дітей та вигодувати їх до яслів.

Також вона пропагувала ідею «вільного кохання», ідеалізувала первісний лад, критикувала подальші епохи, коли шлюби відбувалися за розрахунком, існували подвійні стандарти для чоловіка і дружини. Її ідеал – союз двох товаришів, в якому обоє є рівні та вільні[3]. При цьому шлюб може розриватися з ініціативи будь-кого. Також вона відстоювала право жінки на аборт, на народження позашлюбних дітей, необов’язковість оформлення шлюбу. [5] Такі ідеї поділяли не всі члени більшовицької партії, деякі навіть чинили їм спротив.

Ідеалом Олександри була «нова жінка», котра мала бути ментально вільною від стереотипів та суспільних норм. Навіть «пролетарська революція» не могла повністю звільнити жінку, це могла зробити лише культурна революція. Така жінка мала бути б більш раціональною, мати вищі вимоги до чоловіків, не закривати очі на їхні зради, мати більше самоповаги. [4]

Усе ж Олександра Колонтай відводила жіночому питанню другорядну роль, на першому місці були проблеми робітників. Це не могло повністю задовольнити жінок, мобілізувати їх. Також вона часто критикувала феміністичні організації, які не поділяли ідей марксизму. 1908 р. на Першому Всеросійському жіночу з’їзді вона навіть запропонувала відстоювати лише права жінок із пролетарського середовища. Такі дії Олександри відштовхували представниць інших верств населення та перешкоджали єднанню жіночого руху [5].

Після зречення Романовими престолу Олександра повернулася на батьківщину, де провадила активну діяльність. Зокрема, маючи добрі ораторські здібності, займалася агітацією. Їй доручили одну із найважливіших ділянок – пропаганду серед матросів [1], де вона познайомилася із Павлом Дибенко, очільником Центрального комітету Балтійського флоту, з яким у неї зав’язалися романтичні стосунки.

Після революції Олександра була призначена міністром державного піклування (сучасні аналогії – міністр соціальної політики). Якщо її теорія була досить суперечливою, то її діяльність була досить успішною. [5]. Вона ініціювала створення відділу материнства та дитинства. За її безпосередньої участі були прийняті «Декрет ВЦВК та РНК про розірвання шлюбу», за яким усі громадяни Російської республіки мали право на розірвання шлюбу, «Декрет ВЦВК та РНК про громадянський шлюб, про дітей та про ведення книг актів стану» (Колонтай та Дибенко були першими, хто зареєстрував цивільний — в сенсі не церковний — шлюб).


О. Колонтай та П. Дибенко

Також жінкам стало дозволеним залишати своє прізвище у шлюбі та всі діти мали бути визнані законними. Згодом Олександра Колонтай реалізувала себе як дипломатка.


 Олександра Колонтай в Норвегії.

Постать Олександри Колонтай вважається одіозною — можливо, через сексизм суспільства, в якому вона діяла. Однак її роль в поліпшенні становища жінки в Радянському Союзі є вагомою та близькою для українців, адже ці нововведення поширилися й на УРСР, їхній вплив безпосередньо відчували наші бабці та прабабці. Своїм прикладом вона довела те, що жінка-більшовичка може бути таким ж ґрунтовним теоретиком, як і чоловік, може досягти успіху як політикиня.

Список використаних джерел та літератури:

  1.             Александра         Колонтай. //        Режим        доступу: http://www.peoples.ru/state/ambassador/kollontay/       [16.12.2018].

  2.             Александра         Колонтай. Женщина-работница в современном        обществе. //       Режим        доступу: http://levoradikal.ru/archives/264. [16.12.2018]

  3.             Александра         Колонтай. Дорогу крилатому Еросу. Письмо к трудящейся молодежи. //       Режим        доступу:     http://politazbuka.info/biblioteka/unsorted/448-dorogu-krylatomu-erosu-pismo-k-trudyascheisya-molodeji.html      [16.12.2018].

  4.             Осипович   Т. Коммунизм,    феминизм, освобождение женщин и          Александра Коллонтай. //     Режим        доступу:          http://ecsocman.hse.ru/data/385/935/1217/018ons1-93_-_0174-186.pdf          [13.12.2018].   

  5.             Юкина       И. И. На пути к марксистскому феминизму.     Деятельность Александры Коллонтай /      Ирина Игоревна Юкина. // Социология науки и технологий. – 2014. – С. 81 - 91.

16 квітня 2019
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Жінка, що не боялася шукати правду
«Усе своє життя я боролася щоб здійснити зміни, подолати нерівність та несправедливість у системі».
Найвідоміша жінка Англії XIX століття
«Громадські ініціативи та соціальні реформи заради рівності усіх статей, вікових груп, та соціальних класів».
На престолі під час двох світових воєн
«Впливова політикиня в часи ліквідації монархій».