Народившись у сім’ї видатного підприємця маленькій Беатрісі пощастило отримати високоякісну освіту — хоча, багатьом речам дівчинка навчалась і самостійно. У юності її особливо привабили філософські роботи Герберта Спенсера, який і надихнув Беатрісу розпочати свій кар’єрний шлях у сфері соціології та економіки.
На жаль, у віці 24-х років дівчина зазнає важкого удару долі та втрачає матір. Згодом Беатріса починає доглядати за своїм хворим батьком. У той самий час у неї складаються стосунки із видатним англійським політиком того часу — Джозефом Чемберленом. Але, як потім пізніше згадає Вебб, різні погляди на необхідність надання жінкам та чоловікам рівних прав все ж таки підірвали їх зв’язок.
Через десять років Беатріса зустрічає свого майбутнього чоловіка Сіднея Вебба — згодом він познайомить її із британським філософом Бертраном Расселом (який також вплинув на тодішні погляди діячки) та охоче підтримуватиме діяльність своєї дружини на протязі багатьох років…
Громадські ініціативи та соціальні реформи — це ті слова, які повністю описують діяльність талановитої активістки. Протягом декількох років Беатріса працювала у Королівській комісії по законам про бідних, де спілкувалася із іншою діячкою-педагогинею Елен Босанкет. Саме тоді жінка виступила із звітом про тодішній фінансовий стан суспільства — вона наголошувала на необхідності забезпечення рівних прав та соціальних умов для представників усіх меншостей, статей та віку.
У своїх працях соціологиня вперше вивела концепцію «колективних трудових конфліктів», а також була співзасновницею Лондонської школи економіки та політичних наук. Багато чого вона писала і разом із своїм чоловіком. Зараз пара Беатріси та Сіднея вважається ідеальним доказом того, наскільки важливим є аспект рівності не тільки на правовому, але й на міжособистісному рівні. Не обійшлося без критики — після подорожі до СРСР подружжя видало працю «Радянський комунізм — нова цивілізація?», яку потім англійський історик Алан Тейлор зневажливо назве «найбезглуздішою книгою про Росію».
На жаль, діячка так і не встигла завершити написання своєї автобіографії та померла у віці 85-ти років. За спогадами радянського дипломата Івана Майського, «це була найвидатніша жінка, народжена Англією у XIX столітті».