2968 Про книжку:
Шокуюче розслідування двох журналісток Джоді Кантор і Меґан Туей сколихнуло не лише Голлівуд, а й увесь світ, ніби відкрило скриньку Пандори — жінки, які десятиліттями мовчали про свої травматичні історії, тепер відверто заговорили. Вони відкрилися світові заради інших жінок, для убезпечення майбутніх поколінь та для себе. Так постав рух #MeToo.
Це розповідь про сексуальні злочини, скоєні відомим голлівудським продюсером Гарві Вайнштайном, про жорстоке ставлення президента Доналда Трампа до жінок і про публічне обвинувачення судді Верховного суду США Бретта Кавано в сексуальному насильстві. Авторки збирали інформацію протягом трьох років, провели сотні інтерв’ю, які записували від Лондона до Пало-Альто. Усе це підкріплено стенограмами розмов, листами й іншими оригінальними документами. Журналістки отримали за це розслідування Пулітцерівську премію у категорії «Служіння суспільству».
Про авторок:
Джоді Кантор – журналістка з 20-річним стажем. Пише для The New York Times, де розпочинала з посади редакторки рубрики «Мистецтво і дозвілля». У 2007 році вона почала писати про родину Обами, вивчала їхню біографію та принципи життя, слідкувала за їхньою діяльністю, згодом написала книжку The Obamas. A true story. Писала статті про Хіларі Клінтон та багатьох інших відомих політиків.
Меґан Туей – журналістка-розслідувачка в The New York Times. Писала також для Reuters, Тhe Chicago Tribune, Тhe Milwaukee Journal Sentinel. У фокусі її розслідувань складні соціальні проблеми: вона писала про лікарів, які після обвинувачень у сексуальних домаганнях продовжували практику, викрила поліцейських, які ховали заяви про зґвалтування, викрила «чорний» ринок усиновлення. Її матеріали використовувались у кримінальних справах і призвели до впровадження нових законів, спрямованих на захист незахищених людей та дітей.
Джоді Кантор і Меґан Туей. Вона розповіла. Викриття сексуального насильства і становлення руху #MeToo / Переклад Олени Замойської. – Київ: Yakaboo Publishing, 2020.
Замовити книгу «Вона розповіла» можна на сайті Yakaboo.
Уривок
Дві журналістки і троє редакторів вишикувалися позаду Толена, який сидів за комп’ютером, востаннє переглядаючи статтю на моніторі. Давній спосіб друку передбачав друкарські машини, велетенські рулони паперу і чани друкарської фарби, а потім гурчання вантажівок, розвезення по газетних кіосках та подвір’ях. Нині достатньо було натиснути одну клавішу.
Баке, ледь не вистрибуючи зі шкіри, вважав, що статтю можна публікувати. Парді запропонував шістьом журналістам вичитати її востаннє. Вони почали із заголовка:
ГАРВІ ВАЙНШТАЙН ДЕСЯТИЛІТТЯМИ ПЛАТИВ
ВІДШКОДУВАННЯ ЖІНКАМ, ЩО ОБВИНУВАЧУВАЛИ
ЙОГО В СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВІ
Стаття починалася з трьох окремих історій в готелі Peninsula. Журналістки наводили посилання на щонайменше вісім мирових угод і згадували низку задокументованих злочинів, починаючи з молодої асистентки в Нью-Йорку 1990 року, потім Медден в Ірландії, й далі за такою ж жахливою схемою, що тривала до 2015 року. «Десятки колишніх і нинішніх працівників містера Вайнштайна, від асистентів до керівників вищої ланки, зізналися, що знали про негідну продюсерову поведінку. І тільки кілька з них сказали, що намагалися йому протистояти», — написали вони.
У статті було описано, як жінок, які насмілювалися протестувати, змушували відмовитися від скарг або замовкнути. Редакційна команда мовчки прочитала кожний рядок. Коли вони закінчили, ніхто не запропонував жодних виправлень. О 14:05, лише через двадцять чотири хвилини після того, як Вайнштайн надіслав свої заяви, Толен натиснув кнопку.
***
Вайнштайн не збагнув, що стаття буде опублікована негайно. У той момент він сидів у своєму кабінеті разом із Блум та іншими захисниками, плануючи наступний хід, аж зненацька його асистент зазирнув у кабінет. «З’явилася стаття», — сказав він їм. Працівники компанії прикипіли до екранів комп’ютерів, дізнаючись новини про свого начальника.
***
Стаття на три тисячі тридцять слів спричинила кризу в The Weinstein Company. Згідно з аудіозаписом розмови, що його згодом отримала Меґан, уже за кілька годин після публікації правління компанії влаштувало екстрену нараду в телефонному режимі, визначаючись з офіційною реакцією.
Під час засідання правління Вайнштайн уже рекламував вихід із ситуації за допомоги Лізи Блум. Вони завоюють підтримку жіночих організацій — сорока, п’ятдесятьох, шістдесятьох. «І постане рух», — запевнив Вайнштайн. Блум мала рацію щодо зливи матеріалів. Проте не таких, які вона передбачала.
Наступного дня, у п’ятницю, 6 жовтня, до Джоді та Меґан почало звертатися стільки жінок з історіями про Вайнштайна, що Корбетт залучила їм на допомогу інших журналістів. Томі-Енн Робертс, професорка психології, розповіла, що 1984 року, коли їй було двадцять, Вайнштайн запросив її на перегляд фільму і на зустріч; коли вона приїхала, він сидів голий у ванні і сказав їй, що як вона хоче отримати роль, то має роздягнутися. Шістдесятидворічна Гоуп Ексінер д’Амор розповіла, що Вайнштайн зґвалтував її в готельному номері в Баффало в 1970-ті. Синтія Барр, акторка, стверджувала, що десь у той самий період Вайнштайн примусив її до орального сексу. Кетрін Кендалл розповіла, що 1993 року Вайнштайн дав їй на розгляд кілька сценаріїв, запросив на прослуховування, а натомість привіз до себе додому, роздягнувся й домагався її у власній вітальні. Ще одна колишня акторка, Доен Даннінґ, розповіла, що 2003 року Вайнштайн вирішив стати її наставником, запросив на зустріч до свого готельного номера, виклав умови контрактів на три майбутні фільми і сказав, що вона отримає ролі, якщо погодиться кохатися з ним та присутньою там помічницею. Джудіт
Ґодреш, французька акторка, яка відмовлялася говорити раніше, зізналася, що він запросив її у свій номер у каннському готелі для обговорення церемонії «Оскар», притискався до неї й задирав на ній светр.
Джоді й Меґан заскочило питання, про яке вони досі не замислювалися: про скількох Вайнштайнових жертв насправді можна написати? Незабаром після публікації статті в Times Ронан Ферроу закінчив власне потужне і детальне розслідування злочинів Вайнштайна. Лорен Сіван, тележурналістка, заявила Яшару Алі з Huffington Post, що Вайнштайн схопив її у вестибюлі ресторану, оголив геніталії, мастурбував перед нею та еякулював у горщик для квітів.
Представники Анджеліни Джолі домовлялися про розмову з Джоді. Розанна Аркетт дала інтерв’ю під запис. Пелтроу теж була готова дати інтерв’ю для чергової статті Times про організацію Вайнштайнових «кастингів на дивані» — обіцянки «нарад», ділових обговорень, присутність асистентів, зоряні перспективи заради полювання на жінок.
«Такому поводженню з жінками настає край», — сказала вона в новій статті, яку Джоді з колегою починали писати. Ліза Блум пізнала кілька неприємних митей, з’явившись у програмі «Доброго ранку, Америко!» (Good Morning America), які стали ще неприємнішими, коли Меґан оприлюднила її обіцянку правлінню The Weinstein Company опублікувати світлини Вайнштайнових обвинувачок, які позують поруч із ним.
Блум уже вийшла з команди Вайнштайна, так само, як і Ленні Девіс. Меґан постановила дізнатися, що саме знали Вайнштайнові люди про обвинувачення проти нього.
Єдина людина, яка не була свідком цієї бучі, це Ешлі Джадд. Незадовго до публікації вона вирушила у самотній похід Національним парком «Великі димчасті гори». Зв’язку з нею майже не було, акторка не перевіряла повідомлень у твітері, а попросила своїх асистентів розбиратися з будь-якими вхідними повідомленнями. Приблизно раз на день, коли на її мобільному телефоні з’являлося кілька поділок сигналу, вона надсилала Джоді фото розкішних гірських пейзажів. Блукаючи серед кизилу та магнолій, вона могла лише здогадуватися, який відгук дістала її заява про Вайнштайна і чи стаття комусь прислужилася.
Замовити книгу «Вона розповіла» можна на сайті Yakaboo.
Кантор Дж. Вона розповіла / Джоді Кантор, Меган Туей. - Київ: Yakaboo Publishing, 2020. - 352 с.
