20 березня, 2019

Другий Український Жіночий Конгрес очима феміністичної редакції

12 грудня 2018
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

7-8 грудня в Києві відбувся Другий український Жіночий Конгрес. Ми, певна річ, не могли пропустити цю подію й не розповісти вам про неї з перспективи феміністичної редакції.

Другий Український Жіночий Конгрес очима феміністичної редакції

Читайте також:

Жіночий конгрес — це, напевне, друга за масштабністю подія про жінок в Україні. Першість, за іронією долі й всіма пострадянськими традиціями, досі належить тюльпаново-цукерковій кампанії до восьмого березня (ми в курсі, що свято скасували, але ж менталітет законом не зміниш).  Цьогорічний конгрес зібрав 500 учасників та учасниць, 85 топ-спікер_ок і 9 дискусійних платформ. На диво (і щастя), кількість праворадикалів і «стурбованих громадян України» (як ті, що 5 грудня зірвали феміністичний тренінг у Рівному) дорівнювала нулю. Чи то рівень події виявився зависоким, чи то організаторська команда перестрахувалася відсутністю слів «гендер» і «фемінізм» у публічних анонсах.

Дев’ять платформ Конгресу були присвячені залученості жінок у політику, миротворчому процесу, розширенню економічних можливостей, подоланню стереотипів в інфопросторі й навіть включенню чоловіків у рух за гендерну рівність.

Одна з особливостей Другого Конгресу, що відразу впала в око, — напис «учасник/-ця» на бейджах і намагання використовувати фемінітиви загалом (минулого року організаторська команда проігнорувала цей аспект). Окрім того, відчувалося, що рік минув не даремно: Україні є чим пишатися. Якщо Конгрес-2017 був переважно про закордонні практики й констатацію проблем, то цього року присутні на заході вітчизняні стейкхолдер_ки мали й хороші новини.

Нас відверто вразила промова міністерки освіти Лілії Гриневич. «Після Революції Гідності одне з базових завдань освіти —  навчити шанувати кожного, шанувати власну гідність і гідність іншої людини», — зазначила пані Гриневич. За словами міністерки, серед абітурієнт_ок на гуманітарні й мистецькі спеціальності — 79% дівчат, на технічні — лише 23%. Після антидискримінаційної експертизи підручників стало відомо, що чоловіки з’являлись у 2,5 рази частіше за жінок. Якщо йшлося про фізичні навантаження, у 90% випадків ішлося про чоловіків, розумові — у 70%.  Лілія Гриневич також зазначила, що гендерна стратегія у сфері освіти досі не прийнята через спротив парламенту. Утім, міністерка переконана, що потрібно боротися зі стереотипами на рівні сім’ї, оскільки діти не сприймають нотації, вони вчаться на поведінці дорослих, що їх оточують. Під час свого виступу вона згадала і магістерську програму з гендерних студій при КНУ імені Тараса Шевченка. Наостанок Лілія Гриневич остаточно розтопила наші сердечка, зазначивши: «Я мрію про те, що наші з вами діти будуть жити в Україні й працювати в той час, коли в українському парламенті буде щонайменше понад третину жінок».

До речі, свою підтримку гендерним квотам у новому виборчому кодексі висловила й перша заступниця голови парламенту Ірина Геращенко. Саме пані Геращенко найчастіше фігурує у скандалах із сексизмом народних депутатів. Так, наприклад, 25 листопада депутат від ВО «Батьківщина» Сергій Власенко обізвав Ірину Геращенко «підстилкою». Після вимоги голови парламенту Власенкові, утім, довелося перепросити. Але це він зробив у доволі «неоднозначний спосіб»… «Я згоден, що форма була не припустима, за що я приношу свої вибачення», — зазначив депутат і поліз обіймати та цілувати Ірину Геращенко у щічку… Під час свого виступу на Конгресі Ірина Геращенко звернулася до колежанок: «Не бійтеся. Ті, хто дискримінують за гендерною ознакою, назавжди перекреслять для себе кар’єру».

Головною подією Конгресу, безумовно, стали виступи президента України Петра Порошенка й президентки Литви Далі Ґрібаускайте.

Ми відразу хочемо подякувати автор_ці промови Петра Порошенка. Коли перша людина країни згадує про флеш-моб #ЯНеБоюсьСказати й жінок в армії, здається, що недаремно ми все це робимо. А заклик до ратифіцікації Стамбульської Конвенції (на фоні піару з томосом) і взагалі виглядав як політичне напівсамогубство. Утім, суперечливою була промова Петра Порошенка в тих моментах, де він відходив від тексту, звертаючись до міністерки з питань ветеранів Ірини Фріз «Ірочка» та до народної депутатки Марії Іонової «Подивіться, яка вона красива». Ні, ми не забули, що таке компліменти. Так, Марія Іонова при надії і Президент нібито хотів як краще. Тільки от питання в тому, що він навряд чи звернувся до того ж Авакова, як до «Сєнєчкі».

Попри очікування, якоїсь революційності в промові Далі Ґрібаускайте не було. Президентка Литви повернула тему до російської агресії, зазначивши, що саме жінки беруть на себе відповідальність у тяжкі часи.

Cпівзасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко прорвалася через охорону, щоб подарувати пані Ґрібаускайте книгу «Це зробила вона»

До речі, пані Ґрібаускайте була не єдиною, хто «втекла» від питань про гендерну рівність до війни на сході України. Виступ заступниці міністра оборони США Лаури Купер більше нагадував ситуацію «У меня была тактика, и я её придерживался». Адже пані Купер не відповіла на запитання модераторки дискусії про жінок у сфері нацбезпеки, натомість прочитала (із аркуша) промову про санкції щодо Росії та підтримку України. Певна річ, про це варто говорити постійно, але давайте по-чесному:

  1. це був Жіночий Когрес.
  2. Модераторка чітко поставила запитання.

Неоднозначною можемо назвати й дискусію «Безпека інформаційного простору: гендерний аспект», у якій взяли участь керівники ЗМІ, на яких неодноразово поширювалися сексистські матеріали. Це Олександр Богуцький, директор-президент телеканалу ICTV та Юрій Бутусов, головний редактор сайту Цензор.НЕТ. Нагадаємо, минулого року ICTV видали в ефір неоднозначний сюжет про Марш жінок, а Цензор.НЕТ став платформою для гомофобії пані Турчинової та інших поборників традиційних цінностей. Під час свого виступу Юрій Бутусов дав зрозуміти, звідки в політики видання ростуть ноги. Адже, на його думку, «систематичних утисків жінок немає», як і проблеми, що саме жінки піддаються дискримінації у ЗМІ, бо «всі піддаються». Слова Бутусова викликали явне невдоволення у присутніх. Навіть Олександр Богуцький втрутився, намагаючись переконати свого колегу. Однак це йому явно не вдалося. Раптом пан Бутусов читатиме цей матеріал (коментувати допис нашої співредакторки він же прийшов), то ось, радимо дослідження Інституту масової інформації.

Серед приємного хочемо відзначити наявність дискусій, присвячених участі чоловіків у становленні гендерної рівності. Так, наприклад, перший день Конгресу завершили спеціальним заходом «Чоловіки в декреті та відповідальне батьківство». «Те, що мій досвід [перебування в декретній відпустці] робить мене унікальним, багато говорить про ситуацію в Україні», — зазначив Артем Чапай, автор книги «Тато в декреті». За підсумками дискусії було зрозуміло: жінки часто жертвують кар’єрою тому, що їхній заробіток менший; чоловіки часто стикаються з нерозумінням, якщо хочуть розділити відпустку по догляду за дитиною; Україні потрібні системні зміни на рівні законодавства, а також світогляду.

Неодноразово в рамках Конгресу підіймали питання гендерноорієнтованого бюджету. Міністерка фінансів Оксана Маркарова запевнила: уже наступного року проект перестане бути пілотним і запрацює як обов’язковий для всіх міністерств. Під час окремої дискусії Микола Мовчан, заступник Міністра молоді та спорту України з питань європейської інтеграції розповів про результати гендерного бюджетного аналізу програм щодо спорту, а також наміри залучати більше дівчат і жінок у спорт.

Прозвучало на Конгресі й питання насильства. «Це насильство руйнує сім’ю, традиції, християнські цінності, а не Стамбульська конвенція», — зазначила Анна-Марі Корацца-Більдт, депутатка Європейського Парламенту. На проблему насильства також звернули увагу голова представництва Фонду ООН в галузі народонаселення Каспар Пік та Марія Єфросиніна, Почесна Пані Посол Фонду ООН у галузі народонаселення.

Окрім того, під час Конгресу 154 учасники та учасниці підписали звернення щодо протидії «антигендерним» рухам. Повний текст можна прочитати тут. Ініціатива пов’язана з пошестю звернень міських та районних рад щодо «захисту інституції сім’ї», які ініціюють консервативні та релігійні діячі.

Другий Український Жіночий Конгрес відбувся, і ми можемо сказати, що це була гідна уваги подія. Адже важливо, що за цей рік нам є чим похвалитися, і ще важливіше, що про дискримінацію жінок в Україні говорять на найвищому рівні. «Якби ще й робили», — напевне скажете ви. А ми погодимося.

12 грудня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Як українські медіа здавали тест "яке ти 8 березня"?
Матеріал було розміщено за згоди Інституту масової інформації (ІМІ), де його було опубліковано вперше. 
Права і тюльпани: чому ми досі відзначаємо 8 березня?
8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в пострадянській Україні, яке пересічні громадян(к)и масово відзначають як «жіночий день» квітами-цукерками-дрібними подарунками. Однак первісно воно було Міжнародним днем солідарності у боротьбі за права жінок. Як відбувалася деполітизація цього свята в СРСР, де «жіноче питання» вважали вирішеним? Чи справді 8 березня святкують лише в країнах соцтабору? Чому політичні лідери і посадовці в незалежній Україні продовжують вітати жінок у брежнєвському дусі зі «святом весни, краси і ніжності»? Чи можливо і потрібно сучасним українським жінкам повернути собі украдене свято? Про сучасні феміністичні ініціативи з відновлення політичного смислу 8 березня – у цій статті.
Гендерно-орієнтоване бюджетування в Україні: теорія та практика
Сьогодні політика гендерної рівності є важливим чинником глобального розвитку і фундаментальним правом людини. Більшість урядів узяли на себе зобов’язання щодо досягнення цілей гендерної рівності і впровадження гендерних аспектів у державну політику. З цією метою були створені численні інструменти і підходи. Починаючи з 1995 року ряд міжнародних організацій та інституцій, зокрема Фонд розвитку для жінок ООН (ЮНІФЕМ, зараз ООН Жінки), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) та інші, виступили ініціаторами інтегрування гендерного підходу до бюджетів і таким чином сприяли розвитку концепції і стратегії гендерно-орієнтованого бюджетування (ГОБ).
Найперші, найцікавіші, найкращі: що не так із дитячими книжками про видатних жінок
Аміна Ґуріб-Факім, Антоніна Прихотько, Балкісса Чайбоу, Марія Бек, Мері Ком, Євгенія Мариниченко, Наталія Кобринська… Можу закластися, що для більшості з вас ці імена, попри те, що належать вони видатним жінкам, досягнення яких важко переоцінити, звучать незнайомо. Так уже склалося, що довгий час історію писали чоловіки. І що властиво, писали переважно про чоловіків. Тому жінок, про яких нам забули розповісти вдома, у школі, в інституті, у новинах тощо і справді багато. На щастя, останнім часом на цю проблему звернули увагу. Так, лише цього року в Україні вийшло одразу кілька дитячих видань про визначних жінок, зокрема три збірки біографічних оповідань: «Сила дівчат», «Це зробила вона» і «Казки на ніч для дівчат бунтарок». Дві перші створені в Україні, остання перекладена з англійської. Усі три викликали ажіотаж на нашому книжковому ринку, усі три заслуговують уваги. Чим вони різняться? На кого розраховані? І чи мають недоліки, про які варто знати? Про все це розповім далі.
Гендерний посібник
18 грудня 2018 року в Києві відбулася панельна дискусія «Як впроваджувати гендерний підхід в роботу сервісних інституцій?». Під час заходу було презентовано посібник «Інтегрування гендерного підходу в роботі Центрів надання адміністративних послуг». Гендерний посібник - це збірник концептуальних принципів та практичних рекомендацій щодо інтегрування комплексного гендерного підходу у роботу ЦНАП.
«Хто їм не дає?»: усе про перешкоди для жінок у політиці
«Так будь ласка! Хто їм не дає?» — такі заяви часто можна почути і від чоловіків у владі, і від інших громадян. Ідеться про участь жінок у політиці. Якщо розбиратися в деталях, виявиться, що жінки стикаються з безліччю перешкод, які геть не знайомі чоловікам. Тут і суспільні упередження, і більша зайнятість по догляду за дітьми, і менші фінансові ресурси, і високий рівень насильства й агресії. І так складний політичний шлях для жінок ще в багато разів ускладнюється. Що з цим можна зробити і, головне, навіщо? Крім пропорційного представництва інтересів жінок (54 % населення), збільшення кількості жінок у політиці істотно покращує економічну ситуацію. Як, чому і як цього досягти — у статті докторки економічних наук Любові Жарової.
Сім'я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку
Монографію присвячено актуальним питанням розвитку сім’ї та сімейних відносин в Україні. Видання підготовлено за матеріалами переписів населення, вибіркових обстежень умов життя домогосподарств України та результатами проведеного у квітні 2009 р. спеціального вибіркового соціально-демографічного обстеження населення дітородного віку «Сім’я і сімейні відносини». Автори аналізують основні функції сучасної сім’ї та процес їх трансформації у новітній демографічній історії, розглядають структуру і типи сімейних об’єднань в Україні, процеси формування сімейного складу населення, питання взаємодії сім’ї з іншими соціальними інститутами, вплив соціально-економічних явищ та процесів на життєдіяльність сімей. У роботі викладено результати досліджень матеріального становища та умов проживання різних категорій сімей.
Аналітичне дослідження участі жінок у складі робочої сили України
Автори даного дослідження поставили за мету здійснити поглиблений аналіз сучасних проблем гендерної нерівності на вітчизняному ринку праці та охарактеризувати її основні складові; дослідити можливості гармонійного поєднання працівниками зайнятості та сімейних обов’язків; проаналізувати особливості формування доходів українських жінок і чоловіків, зокрема оцінити обсяги неврахованої праці та внеску жінок, окреслити ставлення населення до явища дискримінації у сфері зайнятості та дослідити частоту його проявів.