1632 
Чи забули ми про гендерну рівність після початку повномасштабного вторгнення? Аналіз медійного ландшафту показує, що хоча певні суспільні теми витіснила воєнна тематика, усе-таки вони залишаються актуальними. Цей текст — результат соціологічного дослідження змісту медіа протягом року повномасштабної війни.
Джерела обізнаности в гендерних питаннях
Гендерні питання в Україні досі перебувають у зоні турбулентности. Не всім вони знайомі, не всім зрозумілі, комусь узагалі остогидлі — палітра ставлення вельми широка. Такий стан речей можна пов’язати з «молодістю» цих проблем в українському суспільстві.
Насправді увага до гендерних питань — однолітка незалежности нашої держави. Саме з 1990-х років гендерні студії виходять на українські суспільствознавчі і суспільствотворчі шляхи. Гендерна оптика реалізувалася через академічне середовище — через дослідження, дискусії, тексти, просвітництво, зрештою. Частина вишів запровадили в навчальні програми курси з гендерної проблематики, а 2017 року в КНУ імені Тараса Шевченка відкрили магістерську програму «Гендерні студії», яку започаткувала Світлана Бабенко. Здавалося б, обізнаність про гендерні питання і проблематику мала б упевнено закріпитися в інформаційному просторі.
Однак пригадаймо, що ми живемо в інформаційному диджиталізованому соціумі. Кількість людей, які дізнаються про гендерну проблематику в освітніх середовищах, надто мала. Звісно, ще є чимало різноманітних заходів: тренінги, інтенсиви, форуми, школи та ін., що їх проводять організації, які опікуються гендерною проблематикою, але це соціальна бульбашка, куди переважно потрапляють одні й ті самі люди. А основна маса людей отримує інформацію з медіа, різних онлайн-платформ, мереж тощо. Медіа — своєрідні сучасні освітні гуру для більшої частини української громадськости.
Медіаспоживання новин. Графік з дослідження «Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України» (NDI, січень 2023)
Стан справ з обізнаністю в гендерних питаннях
У процесі споживання новин та будь-якої іншої інформації з медіа і соціальних мереж люди формують свою обізнаність у великому спектрі питань довколишнього суспільного середовища і життя. Однак це радше уявлення про обізнаність, що дуже яскраво демонструє кейс із НАТО.
Українські соціолог_и повсякчас опитують, чи хочуть українські громадян_и, щоб Україна вступила в НАТО, і люди щось відповідають. У якийсь момент соціолог_и вирішили поставити індикативне запитання, яке дозволило б з’ясувати, чи розуміють люди, що таке НАТО. Станом на 2018 рік, згідно з результатами дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, лише 11 % респондент_ів визнавали, що вони добре інформовані про те, що таке НАТО. Майже 55 % щось знають, але, на їхню думку, недостатньо, тоді як 20 % не знають майже нічого.
Очевидно, такий «ефект НАТО» характерний і для гендерної проблематики. На підтвердження цієї думки можна навести широке обговорення «жіночих» вагонів. Воно не просто широке, а подібне до цунамі! Скажімо, один допис у фейсбуку міг зібрати до двох сотень коментарів різного штибу. Палітра думок і емоцій, які спостерігалися в таких дописах, демонструє цілий спектр стереотипів і упереджень, хибної обізнаности в гендерних питаннях і гендерної (не)рівности зокрема.
Тому закономірно виникає низка питань. Яку інформацію отримують сучасні споживач_і з медіа? Про що ця інформація?
Фейсбук-кейс про «жіночі вагони»
Контент медіа про гендерну (не)рівність
В Україні гендерні питання висвітлюють переважно через гендерні пабліки в соціальних мережах. Тому інформація про гендерну (не)рівність, як уже сказано, здебільшого не виходить з інформаційної бульбашки. Широка громадськість часто є носієм несистемного бачення гендерних питань. Це підтверджує державне обговорення актуальности 8 Березня як свята 2023 року через голосування на платформі «Дія». У дискурсі соціальних мереж спостерігається сильна турбулентність у розумінні суті цієї дати. Найпоширеніші перекручення — це твердження, нібито 8 Березня — суто радянське свято, свято жіночности та вигадка феміністок. Дослідження медійного дискурсу щодо Стамбульської конвенції[1] показало, що 8 березня досі править за інформаційний пік гендерних питань протягом року. Інші дані, пов’язані з медіапростором, демонструють різні типи нерівностей. Наприклад, у висвітленні думок та образів жінок і чоловіків у ЗМІ.
Медіа-повідомлення про Стамбульську конвенцію
Щоб знайти аналітичні відповіді на порушені вище питання, було проведено контент-аналітичне дослідження. Контент медіа про гендерну (не)рівність вивчався на основі автоматизованої вибірки, побудованої з використанням засобів Mediateka. Досліджуваний період — 12 місяців від початку повномасштабної війни в Україні, тобто 24.02.2022 — 24.02.2023.
Добірку дописів ЗМІ склали повідомлення центральних українських телеканалів, друкованих ЗМІ, а також повний перелік інтернет-ЗМІ, доступний у базі даних моніторингу «Медіатека». Пошук проводився у вибірці таких ЗМІ: понад 3000 всеукраїнських і регіональних інтернет-ЗМІ, центральні й регіональні друковані ЗМІ, випуски новин і токшоу на всеукраїнських телеканалах і радіостанціях. Проаналізований Топ–100 інтернет-ресурсів (інтернет-медіа, а також уся центральна українська преса, інформаційні агентства та випуски новин на центральних українських телеканалах і радіостанціях).
Зразок запиту містив поняття гендерної рівности, гендерної нерівности та війни. На його основі було отримано вибірку, яка містила 716 повідомлень за досліджуваний період. До цього масиву повідомлень було застосовано процедуру виділення кластерів на основі automatic topic modeling (BERTopic library). Так було виокремлено 38 кластерів. Після аналітичного групування і відбракування матеріалів, які потрапили до масиву через наявність гендерної (не)рівности в контекстних рядках, залишилося двадцять кластерів.
Фрагмент вибірки медіаповідомлень
Медіа-ландшафт про гендерну (не)рівність протягом року повномасштабної війни
Перший кластер. ДИПЛОМАТІЯ (Гендерні аспекти в дипломатичних заявах у межах міжнародних заходів)
До цього кластера потрапили матеріали медіа, у яких ішлося про різні заяви політиків та інших державних діячів на міжнародних майданчиках. Найчастіше це були матеріали про те, що Президент України Володимир Зеленський, Президент Європейської ради Шарль Мішель і Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн схвалили спільну заяву за підсумками саміту Україна—ЄС. Ця заява мала широкий контекст, у який гендерна рівність потрапляє як один із принципів демократичного суспільства. Насправді це класичне інформування про владу та її дії, а також міжнародний рівень.
До цього самого кластера належать повідомлення про конференцію в Лугано, присвячену відбудові України. Результатом конференції за участи понад 40 країн стало затвердження основних засад програми Лугано: партнерство під проводом України, спрямованість на реформи, прозорість і демократичність, гендерна рівність, яка в межах конференції комунікується разом з інклюзивністю. Гендерна (не)рівність у всьому цьому масиві повідомлень про важливі заходи фонова. Не хотілося б створювати нових (негативно навантажених) маркерів, але в межах цього висвітлення гендерна (не)рівність уживається «для зв’язки слів».
Більше уваги гендерній проблематиці приділялося в матеріалах, присвячених 83-й сесії Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у Женеві. Зокрема, наголошувалося, що Комітет ООН визнав численні досягнення України у сфері гендерної рівності: ухвалення законів про запобігання домашньому насильству, внесення змін до законодавства щодо кримінальної відповідальности за домашнє насильство, запровадження в законодавстві поняття гендерно-зумовленого насильства, ухвалення низки державних стратегій і національних планів, ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання й боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.
Тут також представлено матеріали про виступ Оксани Забужко в Міжнародний день боротьби за права жінок перед Європарламентом. У своїй промові вона підкреслила нагальну потребу дати голос жінкам, які зазнали насильства, виступила за право жінок бути вільними від дискримінації, гендерної нерівности, за право жінок жити відповідно до власних побажань і переваг, боронила право жінки на самé життя в часи війни. Забужко наголошувала видимість жінок через наратив «Ми також нація сильних жінок», висловлюючи захоплення співвітчизницями, які воюють поруч із чоловіками, народжують у бомбосховищах тощо.
Ще кілька міжнародних заходів, які потрапили до кластера, — глобальний саміт HeForShe та форум «Жінки у конфліктах» у межах 77-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, у яких узяла участь Олена Зеленська. Її виступ було присвячено розповіді про становище українок в умовах війни. Саміт HeForShe загалом спрямований на спільні дії з досягнення гендерної рівности.
Серія матеріалів стосувалася заяв радниці з гендерних питань місії ООН Джо Енн Бішоп під час спільного засідання Комітету з прав жінок і гендерної рівности та Комітету з громадянських свобод, юстиції і внутрішніх справ Європарламенту на тему «Боротьба з контрабандою людьми, в тому числі для сексуальної експлуатації (в контексті війни проти України)» про те, що через війну в Україні для українських жінок зріс ризик стати жертвами торгівлі людьми. За словами Бішоп, за кілька місяців від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну жіноче громадське суспільство в Україні повідомило про збільшення торгівлі людьми через кордони й за межі України, а також про шукачів жінок в Україні.
Ще одну серію повідомлень присвячено відвідуванню Східної Європи лауреатками Нобелівської премії миру. Їхній візит було спрямовано на підтримку українських активісток і активістів, які борються за мир, права людини, незалежність та процвітання України, а мета візиту — прислухатися до голосу українських жінок та допомогти іншим почути його, виявити солідарність і підтримку під час війни.
Другий кластер. ЛОКАЛЬНІ ЗАХОДИ (Внутрішньоукраїнські події, присвячені гендерній проблематиці)
У цьому кластері було представлено матеріали про заяву голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк на конгресі руху «ЗеЖінки» в Тернополі. У її заяві йшлося про «Дорожню карту рівности» та про необхідність запровадити гендерну рівність, зокрема боротьбу з домашнім насильством та жіноче лідерство, в контексті відбудови й відновлення країни. Наводилися факти про роль жінок у суспільстві, як-от представленість у ЗСУ, та декларувалася необхідність забезпечити рівність як один із засадничих напрямів державної політики. Саму гендерну рівність Шуляк описувала через рівні можливості, однакову зарплату за одну й ту саму роботу, недопущення дискримінації за гендерним принципом на робочому місці, рівний доступ до державних послуг.
Тут також були повідомлення про засідання секторальної робочої групи координації міжнародної технічної допомоги «Гендерна рівність» з метою обговорення актуальних завдань на 2023 рік та гендерної інтеграції в проєкт Національного плану відновлення України. На порядку денному стояли питання про виклики, які виникають при інтеграції гендерного підходу на секторальному рівні; врахування пропозицій, поданих для забезпечення гендерного підходу й участи жінок у розробці та впровадженні програм відновлення України від наслідків війни; обговорення інструментів урахування гендерного підходу при доопрацюванні Національного плану відновлення України та інших документів стратегічного рівня тощо.
Серію матеріалів було присвячено обговоренню лідерства українських жінок під час війни в межах шостого Українського жіночого конгресу в Києві за участи Олени Зеленської і заступниці Голови Верховної Ради Олени Кондратюк. Тут висвітлювали робота «Госпітальєрів» як організації, у якій багато жінок; порушували питання статусу військовозобов’язаних для жінок (підкреслювали недостатнє розуміння гендерної (не)рівности в українському суспільстві); наголошували на проблемі малої кількости жінок на ключових лідерських позиціях, коли йдеться про відбудову й реформи після перемоги в цій війні.
Висвітлювали також спеціальну панель «Досвід жіночого руху Польщі» в партнерстві з Польським конгресом жінок, присвячену унікальному досвіду боротьби за права й рівні можливості. У рамках теми «Жінки і цінності» було порушено тему української національної ідеї: як виконати завдання, що стоять перед суспільством сьогодні, та зрозуміти, яку країну ми збудуємо після війни. Інша дискусійна панель під назвою «Жінки, мир, безпека» стосувалася участи жінок у воєнних діях, зокрема здобування унікального бойового досвіду та його передачі іншим арміям світу.
Розмова також зачепила питання покращення умов несення військової служби жінками. Йшлося, зокрема, про активну участь жінок у перемовинах про заручник_ів та в обмінах військовополоненими, а також про залучення до процесів міжнародної адвокації для отримання Україною більше озброєння.
Дискусійну панель «Жінки та права людини» було присвячено питанню захисту прав жінок, зокрема перехідного правосуддя, встановлення справедливости та попередження злочинів, пов’язаних із війною. Йшлося про визволення жінок, котрі перебувають у полоні, реабілітацію жінок, які пройшли через фільтраційні табори, та протидію домашньому насильству. У рамках Українського жіночого конгресу відбулося ще дві спеціальні події — «Жінки в місцевому самоврядуванні» та «Жінки, війна та медіа».
Частина медіаповідомлень стосувалася заходу «Women at War: виборюючи право на життя» з нагоди Дня захисника і захисниці України. У рамках події війну було показано з перспективи, яку часто не помічають та ігнорують, — з перспективи жінок, що надзвичайно важливо для всеохопного розуміння історичного досвіду, який переживає Україна. Згідно зі статистикою, в Україні один із найвищих показників кількости жінок у збройних силах серед країн-членів НАТО. Захід складався з трьох частин: лекція на тему «Роль жінок в армії та воєнних діях в Україні і за кордоном: історична й порівняльна перспективи», дискусія з військовослужбовицями про їхній досвід служби в армії і переживання війни та сесія питань і відповідей про військовий обов’язок та облік жінок в Україні.
Ще один захід, який потрапив до кластера, — онлайн-обговорення для полтав_ців і ВПО на завершення Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля» та для аналізу значення ратифікації Стамбульської конвенції. Одне з ключових завдань заходу — привернення уваги до проблем ВПО, зокрема до подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Медіа досить широко висвітлювали доброчинний проєкт «Незламна мама» Маші Єфросиніної. Метою проєкту було надати психологічну підтримку матерям і дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій. Проєкт передбачав тритижневу реабілітацію в Карпатах, щоб допомогти жінкам, які перебували в окупації (блокаді) понад місяць, стали жертвами воєнних злочинів (фізичного / сексуального насильства, тортур, каліцтва, травм тощо), втратили члена сім’ї, пережили втрату / повне пошкодження нерухомого майна, стали свідками вбивств / тортур / насильства тощо.
Третій кластер. ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО (Гендерно-зумовлене домашнє насильство у часи війни)
До цього кластера потрапили повідомлення про статистику звернень про домашнє насильство і стрес, спричинений війною. Тут теж спостерігалася увага до заяви представниці влади — заступниці голови КМДА Марини Хонди, яка привернула увагу до цієї статистики. Проте є певна інформація й про зміст звернень, які надходили: жінки потерпали від насильства в родині, чоловіки потребували підтримки через страх утратити близьких внаслідок воєнних дій, переживання залишитися без роботи та через суїцидальні настрої.
Також у медіаповідомленнях цього кластера йшлося про Центри допомоги, де є «кризові кімнати», притулки для жінок і які працюють із постраждалими від сексуального насильства з боку окупантів, допомагають подолати травми. Анонсувався запуск мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства та надавалася контактна інформація, зокрема відомості про мобільний застосунок для виклику поліції у випадках домашнього насильства. Власне, тема не стосується гендерної (не)рівности як такої, а зачіпає один з аспектів, що є наслідком існування такої нерівности й патріархальних норм.
Четвертий кластер. ТОПОНІМИ (Видимість жінок через зміну топонімів)
Медіаповідомлення цього кластера стосуються проблеми перейменування вулиць як шляху до гендерної рівности. Йдеться про те, що з початком повномасштабної війни проблематика гендерної (не)рівности увиразнилася, наприклад, через збільшення кількости жінок у ЗСУ та їх забезпечення, питання доглядової праці, здобуття безпечної освіти тощо. У цьому контексті розглядається й українська топоніміка: назви вулиць, проспектів, парків, мікрорайонів ніколи не були абстрактно нейтральними, за ними завжди стояла певна ідеологія, яка на час появи цих назв панувала в суспільстві. Тому топоніміка є елементом конструювання історичної пам’яти і складником інформаційної війни. Із чималого кола проблем, пов’язаних із процесами перейменування, виокремлюється саме гендерний аспект — видимість у топоніміці «жіночих» назв і співвідношення назв вулиць на честь чоловіків та жінок. Медійні повідомлення демонструють, що гендерна (не)рівність може проявлятися в дуже специфічних аспектах, як-от урбаністика, і має широке тлумачення.
П’ятий кластер. ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК (Військовий облік жінок)
З одного боку, до кластера потрапили медіаповідомлення про військовий облік жінок у Латвії, з другого — повідомлення про те саме в Україні. У латвійському контексті обговорювали питання призову й законодавчих аспектів, гендерний складник у матеріалах не надто помітний. Що ж до України обговорення зосередилося довкола рівности прав жінок і чоловіків, зокрема в контексті можливостей виїзду за кордон, вимоги служби в армії тощо. У медіадописах з’являється наратив про гендерну (не)рівність на користь жінок. До медійного висвітлення спонукали дискусія на засіданні Комітету ВРУ та загальна суспільна хвиля обговорень на різних майданчиках. Кластер частково містить викривлені уявлення про гендерну (не)рівність, які ґрунтуються на сталих упередженнях.
Шостий кластер. ДОСЛІДЖЕННЯ (Гендер у дослідженнях і наукових заходах)
До цього кластера потрапили матеріали «Детектора медіа», а саме дослідження й моніторинги дотримання стандартів. Тут згадано дослідження російської дезінформації про українських жінок, біженців і представників ЛГБТ-спільноти, яке є прикладом глибокого вивчення саме гендерної дезінформації. Дослідження[2], серед іншого, виявило стереотипи про українських жінок, що їх поширює російська пропаганда, а також установило, як саме вона використовує наявні в суспільстві суперечності, щоб ще дужче розділити український народ. Налаштувати українок, які виїхали за кордон, проти тих, хто залишилися; дискредитувати українок-біженок в очах іноземців; намагатися нормалізувати сексуальні злочини росіян і загалом дискредитувати зусилля України на шляху до гендерної рівности як важливої умови демократичного розвитку.
Ще одна група повідомлень кластера стосувалася дослідження ГО «Жінки в медіа» про становище журналісток та інших працівниць медіа в Україні від початку повномасштабного вторгнення. Це подавали як одну з перших ґрунтовних спроб в Україні виміряти гендерний аспект роботи українських медіа не лише в площині контенту, а й з позиції організації роботи редакцій, ставлення медійниць до гендерних питань, впровадження формальних і неформальних політик і практик рівности в колективах, досвідів дискримінації чи насильства, скерованих на працівниць медіа.
Сюди належать і повідомлення про лекцію для україн_ців Еллен Дунхан-Джонс, професорки Технологічного інституту Джорджії. Контент стосувався нових викликів, передусім урбаністичних, адже в містах житимуть багато ветеран_ів війни і людей, постраждалих від бойових дій. Окремо наголошувалося, що викликом для України і для всього світу залишається гендерна нерівність. Жінкам досі доводиться поєднувати оплачувану роботу й неоплачуваний догляд за іншими. Відновлені міста, облаштовані колективними кухнями й місцями догляду за людьми з інвалідністю, зможуть зняти з жінок додаткове навантаження. Поверхово гендерну (не)рівність згадували також у повідомленнях про дослідження ринку праці. Результати дослідження демонструють гендерний розрив у зарплатах: чоловіки отримують вищу зарплату за жінок. Отже, гендерну (не)рівність представлено через окремі аспекти і, що вагомо, в матеріалах, орієнтованих на вузьке коло споживач_ів інформації.
Сьомий кластер. ЗҐВАЛТУВАННЯ (Гендерно-зумовлене насилля в часи війни)
До кластера належать медіаповідомлення, які містять інформацію про зґвалтування українських (переважно) жінок і дітей під час повномасштабної війни. Поштовхом до обговорення й висвітлення став запис телефонної розмови російського військового з дружиною, у якій вона мотивує його ґвалтувати українських жінок. Переважна більшість матеріалів — опис образу російських дружин, статистичні дані про зґвалтування та заяви відомих осіб про це. Наголос на тому, що це сáме гендерно-зумовлене насилля, не відчутний. Це знову фонове, поверхове згадування.
Восьмий кластер. ДОКУМЕНТИ (Гендерна (не)рівність у документах)
Частину матеріалів цього кластера присвячено новому розділу «Довідника безбар’єрности», який презентувала Олена Зеленська. Йдеться про доступність довідникової інформації про те, що таке бар’єри, стереотипи, інклюзія, залучення, недискримінація, толерантність, прийняття, доступність, гендерна рівність, правила коректної мови. Також тут представлено матеріали про План дій, ухвалений Комітетом міністрів Ради Європи. Серед важливих сфер у ньому є про сприяння гендерній рівності та боротьбу з насильством щодо жінок і дівчат, зокрема переміщених осіб і тих, хто повернулися в Україну.
До кластера потрапили також матеріали про Стратегію впровадження гендерної рівности в освіті до 2030 року та операційний план її реалізації на 2022–2024 роки, підготовлену в Міносвіти і затверджену Кабміном. Документи розроблялися в рамках реалізації зобов’язань уряду України, взятих у межах міжнародної ініціативи «Партнерство Біарриц». У медіаматеріалах про документ окреслено широкий спектр проблематики гендерної (не)рівности.
Серію матеріалів було присвячено Дублінській декларації, яку підписали 38 держав-членів Ради Європи, серед них Україна. У цьому документі детально описано заходи зі сприяння гендерній рівності з метою запобігання домашньому, сексуальному й мотивованому насильству. Держави, що підписали декларацію, зобов’язалися активно просувати інституційну й політичну культуру, яка заперечує гендерну дискримінацію й насильство, сексизм, гендерні стереотипи та гендерні відносини влади в державній і приватній сферах тощо.
Дев’ятий кластер. ООН
Кластер містить найрізноманітніші матеріали, де згадується ООН як організація, що опікується гендерними проблемами. Сюди потрапили історії переселен_ців, яким допомагає ООН; конкурсний набір організацій громадянського суспільства (ОГС) для участи в проєкті; оголошення про гранти на підтримку громад у наданні публічних і муніципальних послуг, гранти на розвиток партнерства між місцевими й переміщеними ГО для подолання викликів, спричинених війною в Україні; оголошення про ідеатон для посилення харчової безпеки під час війни тощо. Це фактично повністю штучне потрапляння згадок про гендерну проблематику в медійні матеріали.
Десятий кластер. МОЖЛИВОСТІ (Можливості участи й розвитку в гендерному полі)
До кластера потрапили пропозиції роботи в організаціях, які опікуються гендерною проблематикою; оголошення про проєкти, які містять у своїй структурі гендерні питання; пошук партнерів для реалізації проєктів у напрямі підвищення грамотности серед дівчат щодо гендерної рівности, методів боротьби з насиллям та ін.; інформація про конкурси грантів для активісток і представниць жіночих / феміністичних організацій. Тут також зібрано повідомлення про можливості для жінок і дівчат у IT-секторі в контексті гендерного паритету у сфері технологій. Це суто інформаційні повідомлення, інформація для залучення.
Одинадцятий кластер. ФІНАНСИ (Гроші мільярдера на вирішення соціальних проблем)
Серія повідомлень про американського мільярдера, власника компанії Microsoft Білла Гейтса, який у твіттері оголосив про намір перевести майже всі свої фінансові накопичення доброчинному фонду, бо він відчуває обов’язок повернути свої ресурси суспільству. У цьому контексті Гейтс звинуватив США, що вони зробили величезний крок назад у сфері гендерної рівности та здоров’я жінок, тому кошти потрібні й на подолання гендерної (не)рівности.
Дванадцятий кластер. КАЛЕНДАР (Гендер у календарі)
До кластера потрапили повідомлення про дві календарні дати: 11 лютого — Міжнародний день жінок і дівчат у науці, 8 березня — Міжнародний жіночий день. У матеріалах є короткі довідки про походження й історію обох свят, сенси та наповнення. Зауважується, що свята сприяють встановленню гендерної рівности.
Тринадцятий кластер. ФОРМА ЗСУ (Гендерний аспект у ЗСУ)
Кластер наповнюють матеріали про жіночу форму та забезпечення засобами гігієни жінок, які служать у ЗСУ. У дописах цей аспект іменують широко «гендерним питанням», проте подається інформація досить вузького штибу. Це приклад, коли гендерна проблематика локалізується довкола одного конкретного аспекту.
Чотирнадцятий кластер. КУЛЬТУРА (Гендер через культуру)
У повідомленнях цього кластера йдеться про Берлінале 2023 і в цьому контексті згадується програмна директорка Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (KISFF) Саша Прокопенко, яка ввійшла до складу журі квір-програми Teddy Award на Берлінале 2023. Прокопенко курувала секцію Sexuality Matters у межах KISFF, сфокусовану на правах ЛГБТКІА+ і жінок, на гендерній ідентичності та секс-позитивності з 2018 року.
Сюди можна віднести і матеріали про рух One Billion Rising та щорічний танець опору гендерному насильству. Україна долучилася до руху з нагоди 14 лютого, коли жінки з усієї країни об’єднуються в танці повстання онлайн і офлайн під композицію Break the Chain.
Представлено матеріали про український фільм «Клондайк», який здобув п’ять нагород на кінофестивалі Antakya Film Festivali. Кампанія мала на меті підкреслити історії успіху видатних жінок, щоби боротися з гендерними стереотипами і розкривати переваги гендерної рівности.
Серія матеріалів стосувалася виставки одягу в Нью-Йорку під назвою «У що ти була вбрана?». На ній представили одяг постраждалих від сексуального насильства, який був на них під час нападу. Виставка привертала увагу до проблеми віктімблеймінгу.
Ще частина повідомлень стосувалася акції, яку підтримали Нобелівська жіноча ініціатива, Фонд BMW імені Герберта Квандта та ГО United For Ukraine. У межах акції на сайті media.art з’явилася цифрова лімітована колекція робіт відомої української художниці Маші Реви. Робота «Жінка, що лежить» привертала увагу до звірств, які чинила російська армія в Україні, зокрема щодо жінок.
П’ятнадцятий кластер. ПОСАДИ (Посадові призначення, пов’язані з гендерними питаннями)
Медіаповідомлення кластера сповіщали, що Марія Мезенцева очолила комітет ПАРЄ з гендерної рівности й недискримінації, а майора поліції Катерину Павліченко призначено заступницею міністра внутрішніх справ і вона далі працюватиме у сфері дотримання прав людини, гендерної рівности, протидії домашньому та гендерно-зумовленому насильству, а також координуватиме міжнародну діяльність МВС, процес обміну і звільнення військовополонених.
Шістнадцятий кластер. СПОРТ (Жіночий vs чоловічий спорт)
До кластера потрапили матеріали про Програму співпраці у сфері фізичної культури і спорту на 2023–2024 роки, яку підписали міністр молоді і спорту України Вадим Гутцайт та міністр спорту і туризму Республіки Польща Каміль Бортничук. Її мета — розвивати українсько-польську співпрацю та спільно протидіяти російській військовій агресії на рівні органів державної влади, національних федерацій і професійних спортивних клубів. У повідомленнях зазначалося, що сторони домовилися про розробку й підтримку спільних ініціатив у рамках Ради Європи, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій, про координацію зусиль на міжнародному рівні для боротьби з військовою агресією Росії проти України. Згідно з повідомленнями, Україна і Польща поглиблюватимуть співпрацю в організації міжнародних змагань, державній підтримці розвитку спорту, боротьбі з маніпулюванням спортивними змаганнями та договірними матчами, впровадженні підходу інклюзивности й недискримінації та гендерної рівности в спорті.
Тут-таки представлено повідомлення про проєкт «Грай за рівність», покликаний допомогти дітям і молоді, постраждалим від війни, адаптуватися до нормального життя через спорт. Проєкт містить освітній складник, у межах якого учасни_ки мали змогу, зокрема, дізнатися про проблеми гендерної нерівности в спорті.
Повідомлення про команду дівчат з регбі. Цей вид спорту в матеріалах подають як такий, що поєднує гендерну рівність і активний рух. Наголошується, що стереотип, нібито регбі — чоловіча гра, наразі подолано.
Сімнадцятий кластер. СТАМБУЛЬСЬКА КОНВЕНЦІЯ (Дискурс довкола ратифікації Стамбульської конвенції)
У повідомленнях кластера йдеться про те, що ще до ратифікації Стамбульської конвенції велику частину норм, які стосуються відповідальности за домашнє насильство, було імплементовано. Проте залишися прогалини у відповідальності за сексуальне насильство та недосконалі механізми притягнення до відповідальности за насильство щодо жінок і домашнє насильство. Останнє має надзвичайно високий латентний характер і вельми поширене в суспільному житті україн_ців. У матеріалах широко представлено проблематику насильства, зокрема в контексті її (не)представлености в законодавстві України.
Вісімнадцятий кластер. СОЛДАТКИ (Історії жінок у ЗСУ)
До кластера потрапили медіаповідомлення про історії конкретних жінок, які служать у ЗСУ, про їхні воєнні будні.
Дев’ятнадцятий кластер. ДЕМОГРАФІЯ (Демографічна криза, спричинена війною)
Повідомлення кластера — це широкий огляд демографічної ситуації в Україні від історичної перспективи до перспективи майбутнього. Зазначається, що основа політик, які дозволять реалізувати позитивну демографічну перспективу, — це підтримка гендерної рівности і сімей, потужні інвестиції в охорону здоров’я й зниження смертности, покращення людського капіталу тощо.
Двадцятий кластер. ВІКІПЕДІЯ (Висвітлення гендерної проблематики у Вікіпедії)
У кластері зібрано матеріали, які пропонують долучитися до написання статей про гендерну проблематику в україномовній Вікіпедії. А саме про те, що в україномовному розділі Вікіпедії проходитиме марафон «Це зробила вона», присвячений покращенню енциклопедичних статей про жінок. Марафон спрямовано на збагачення онлайн-енциклопедії інформацією про життя і досягнення видатних жінок.
Також тут є серія повідомлень про перемож_ців міжнародного WikiGap Challenge, який тривав у Вікіпедії. За його результатами троє учасни_ків з України посіли призові місця, а україномовний розділ Вікіпедії поповнила майже тисяча нових статей про видатних жінок.
Підсумки і рекомендації
Огляд представлених у медіа за рік повномасштабної війни кластерів повідомлень, у яких згадувалася гендерна (не)рівність, демонструє, що здебільшого це були поверхові згадки в різних контекстах, які становили основні теми. Матеріалів, які давали б пересічним споживач_ам інформації розуміння того, що таке гендерна (не)рівність і який стан справ із нею в часи війни, мінімум. Кластери, сформовані в дослідженні, можна укрупнити і згрупувати за темами. Якісь повідомлення можуть містити кілька контекстів і потрапляти до кількох тем одночасно. Тоді ми побачимо, що гендерна (не)рівність протягом року повномасштабної війни згадувалася в медіа в таких трьох основних контекстах.
- Тема ВІДОМІ ЛЮДИ. Такі медіаповідомлення вибудовувалися головно довкола відомих персоналій, а гендерна (не)рівність правила лише за контекст. Це були повідомлення про різні заходи на міжнародних майданчиках, конференції, проєкти, у яких брали участь політикині чи просто відомі жінки (переважно). Сюди належать і обговорення різних документів, адже зазвичай наголошується на тому, хто представляє чи пропонує документ. У переважній більшості випадків гендерна (не)рівність подавалася як вагомий складник демократичних та євроінтеграційних процесів.
- Тема ГЕНДЕРНО-ЗУМОВЛЕНЕ НАСИЛЬСТВО. Повідомлення з цієї теми — це передусім медійний контент про зґвалтування під час окупації населених пунктів, а також про зростання рівня домашнього насильства через повномасштабну війну. Сюди належать і обговорення Стамбульської конвенції як документа, покликаного протидіяти гендерно-зумовленому насильству. Також тут висвітлюються заходи просвітницького характеру, здебільшого для молоді, спрямовані на формування розуміння й боротьби з такою формою насилля, та інші заходи — зустрічі, конференції, симпозіуми, де порушували чи згадували питання гендерно-зумовленого насилля. Гендерна нерівність у медіаповідомленнях цієї тематичної групи подавалася як причина гендерно-зумовленого насильства.
- Тема ЖІНКИ НА ВІЙНІ. Медіаповідомлення з цієї теми окреслюють проблематику військового обліку жінок, питання спеціально розробленої військової форми для жінок, упереджень і стереотипів щодо жінок у війську та історій про жінок, які служать в армії. Питання гендерної (не)рівности тут часто латентне — неочевидне, занадто приглушене і майже невидиме для споживач_ів інформації. Саме в цій тематичній групі трапляються відсилання до упереджень.
Війна і наступна відбудова України після перемоги ставлять перед українським суспільством безліч викликів. Щоб ми могли ефективно з ними впоратися, рекомендуємо ЗМІ більше приділяти уваги питанням рівности та виділяти ресурси на просвітницькі матеріали, а саме:
- Давати розгорнуті тлумачення поняття гендерної (не)рівности. Ширше розкривати її складники, щоб позбутися беззмістовного й однобокого представлення цього поняття, яке наразі циркулює в медійних матеріалах.
- У контексті повномасштабної війни висвітлювати питання гендерної нерівности, характерні для цього періоду. Поверхове звернення до таких проблем, без їх пояснення й деталізації, може призводити до спотворення і стереотипізації серед населення. Щоб уникнути таких негативних аспектів, варто вже сьогодні ґрунтовно висвітлювати зони небезпеки для гендерної рівности в часи війни.
- Уникати надмірної формалізації проблематики гендерної (не)рівности, поверхових згадок. Натомість пропонувати аудиторії ілюстративні матеріали та підкріплювати сухі інформаційні медіаповідомлення додатковими роз’яснювальними примітками.
- Не зводити широку проблематику гендерної (не)рівности лише до контексту Стамбульської конвенції, навпаки, розширити поле дискурсу щодо гендерної (не)рівности. Можливо, пропонувати матеріали на контрасті, наприклад про сім’ї, у яких відтворюється гендерна (не)рівність, про такі, які практикують партнерські стосунки, тощо.
Ця публікація підготована експертним ресурсом Гендер в деталях за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автор_ки і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Програма «Стійкість» — це 30-місячний проект, який фінансується Європейським Союзом і виконується ERIM у партнерстві з Black Sea Trust, Фондом Східної Європи, Фондом Дім прав людини та Дім прав людини в Тбілісі. Проект спрямований на посилення стійкості та ефективності постраждалих від війни ОГС та учасни_ків громадянського суспільства, які постраждали від війни в Україні, включаючи незалежні ЗМІ та правозахисни_ків.
[1] Медіадискурс проблеми запобігання насильству щодо жінок в контексті ратифікації Стамбульської конвенції. Міждисциплінарний аналітичний центр соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я, 2021.
[2] Скляревська, Гала. Дошка ганьби, «ковбаса», мономарафон, «кадирівці», «хороші росіяни» і спогади з окупованої Бучі. Читачі обрали топдвадцятку матеріалів «Детектора медіа» за 2022 рік // Детектор медіа. — 2023. — 7 січня.
