19 травня, 2024

Наталія Вишневецька: «Допомога має бути феміністичною — такою, що залучає потенціал людини, а не робить все за неї»

26 лютого 2023
Поширити в Telegram
558

2014 рік змінив та додав мені багато ідентичностей: я стала мамою на окупованій території у червні, внутрішньо переміщеною особою – у серпні, громадською активісткою – в листопаді. Хоча, якщо рахувати участь в мітингах за український Донбас, супровід французьких журналістів в (тоді ще не такі) гарячі точки, то громадською активісткою я стала раніше. А ще – це був останній рік стабільної роботи і зарплати в міжнародних корпораціях.

Основний фокус діяльності – захист прав жінок

З 2014 року я народила двох дітей – дівчинку і хлопчика, створила громадську організацію – Д.О.М.48.24, започаткувала бізнес (хостел) та креативний простір «ВДОМА», а також запустила соціальне підприємство (пральню) і створила команду, з якою ми розвиваємо жіночі спільноти в Івано-Франківській області.

Наш основний фокус – це захист прав жінок, зокрема тих, котрі опинилися в колі домашнього насильства. Тут ми працюємо системно: в інформаційній площині ми не лише привертаємо увагу до цього питання, зокрема, під час акції 16 днів проти насильства, але також ми відкрили першу кризову кімнату в Івано-Франківську і адвокували відкриття муніципальної кімнати. Ми також розвиваємо потенціал та посилюємо економічну спроможність жінок, проводимо профілактичні заходи для молоді і досліджуємо суспільство.

Ця діяльність дала нам глибоке розуміння проблем різних цільових груп жінок і дівчат – неповнолітніх і старших, сільських, ромських, сиріт та безробітних, заможних та успішних, ВПО, а також багатодітних, самотніх, з інвалідністю. Нашими клієнтками були представниці практично всіх груп.  

Переміщуватись сходами вразливості

Моя особиста історія до 24 лютого 2022, власне, стала основою для планування діяльності на випадок можливої війни в тилу. Навіть, в умовах ранкового ступору були свідомі кроки – зібрати необхідні речі і документи, перевірити укриття, звіритись з командою і друзями, сконтактувати з рідними і друзями в інших містах. Ти ніби переміщуєшся по сходах вразливості – була немісцева, а стала місцевою ВПО, котра може надавати підтримку новим біженцям.

Що моїй родині було потрібно, коли ми виїжджали? Мати безпечний маршрут. Перші дні ми не вилазили з чатів – як проїхати, де черги на кордонах, як знайти паливо на трасі? Далі – де ночувати? Хостел і простір стали притулком відразу. Це була магія – коли тобі дзвонять і кажуть, що є 60 матраців, треба? Коли зранку ми пишемо пост у фейсбук, що їдуть люди, треба продукти і засоби гігієни, і вже в обід нема куди складати все необхідне. Друзі, чоловіки, знайомі йдуть на фронт – і кожного дня ми збираємо списки, що потрібно, а на наступний день ці потреби закриваємо. Громадська діячка і фотографка Вікторія Івлєва, яка з 2014 року волонтерила і допомагала українським людям, а цього року вже оселилась в Україні, каже – «армия муравьев». Десь так ми себе і почували – мурахами, які несуть на собі більше, ніж важать самі. Ми буквально ночували в офісі, тут були наші діти і діти наших друзів. 

За місяць повномасштабної війни я спитала себе, що далі мені було потрібно у 2014 році? Спілкування? Товари вже не першої необхідності, але які повертають гідність у твоє життя? Ми зробили й це – провели дослідження потреб, розробили рекомендації та підсилити голоси внутрішньо переміщених осіб у громадах. 

422 людини знайшли прихисток у нас в притулку – хтось на ніч, хтось на кілька місяців. Більше тисячі родин отримали допомогу речима, продуктами, медикаментами, грошовими ваучерами. П’ять внутрішньо переміщених осіб отримали регулярну оплачувану зайнятість у нас в організації.

За три місяці повномасштабної війни ми озвучили інше питання. А як щодо захисту прав жінок, над чим ми працювали раніше – чи це на часі? Реєстри закрили, випадки домашнього насильства не реєструвались. Муніципальну кімнату так і не відкрили, хоча вона на 90% готова. Радикально налаштовані молодики або пішли воювати, або\але так само переслідують активісток. Навіть, на критику Стамбульської конвенції в них є час. І ми повернулись до долютневих планів, але вже з розширеною, місцями іншою, цільовою аудиторією.

Ціль – створювати безпеку, підтримку та захист від насильства

Зараз наші зусилля зосереджені між двох полюсів. З одного боку, ми низова (grassroot) організація, ми знаємо з перших рук історії і потреби жінок та безпосередньо впливаємо на життя окремих людей. І тут наша ціль – створювати безпеку, підтримку та захист від насильства, а також сприяти психологічному здоров’ю суспільства та зростанню економічної спроможності. Це база, без якої відновлення неможливе. Але ця допомога має бути феміністичною – такою, що залучає потенціал людини, а не робить все за неї. Гарним прикладом тут є, зокрема, Безпечний простір для жінок та Безпечний простір для дітей, що діють в нас, ми також відкрили бьюті-коворкінг для відновлення роботи внутрішньо переміщених осіб.

Інший полюс – це видимість цієї діяльності і тих, кому ми допомагаємо. Щоб не отримувати рішення з-за кордону, зверху, з національного чи, навіть, місцевого рівня, а формувати запит знизу і робити так, щоб його чули і з ним рахувались.

Влітку 2022 року, я провела два місяці на навчанні в Канаді. Я почувалась безсилою перед тим образом, який є у світі про Україну і українок. Де книжки, дослідження, відомі особистості? Я перебрала купу літератури в великій феміністичній бібліотеці Coady Institute, і не змогла знайти чогось релевантного. Я плакала, коли єдиним відео, що знайшли наші фасилітаторки про феміністичний миротворчий рух в Україні, був сюжет з американських новин, в якому три іноземки планували, скільки біженок виїде з України, скільки вже виїхало, і що, як їм здається, цим біженкам потрібно.

З іншого боку, скільки відео\статей\книжок про свою роботу ми написали чи зняли кожна у своїй організації англійською? Чи достатньо докладаємо зусиль вдома? Наприклад, до лютого 2022 року з 409 вулиць в Івано-Франківську – 218 були названі на честь чоловіків, і лише 14 – на честь жінок. Після перейменування у 2022 році «чоловічих» вулиць побільшало, а кількість жіночих не змінилась.

Ми маємо показувати наші цінності, нашу суб’єктність, нашу силу. І зараз багато українок включилось в цю міжнародну роботу, це чудово.  І ми так само маємо працювати з видимістю жінок і в Україні.

Цей проєкт — спільна ініціатива громадської організації «Український жіночий конгрес» та австрійської організації «Жінки без кордонів». Серія інтерв’ю розповідає про досвід і лідерство українських жінок під час війни.

26 лютого 2023
Поширити в Telegram
558
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Усі сексисти в купі: розбираємо випадки сексистських висловлювань за 2023 рік
Уже кілька років експертний ресурс Гендер в деталях реагує на обурливі сексистські висловлювання й дії в постійній рубриці #сексизм_патруль. Ми бачимо зміни в суспільстві, але досі вважаємо, що інститут репутації щодо сексист_ів не працює. Тому торік ми запустили антипремію «Сексист року», і цьогоріч хочемо її продовжити. Тут ми зібрали найяскравіші прикладу сексизму і об’єктивації жінок 2023 року. Знайомтеся з прикладами, щоб незабаром проголосувати за «переможця».
У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?
Narratives in Ukrainian politics about the LGBT+ community
Generally, the political parties that made up the 9th convocation of the Verkhovna Rada of Ukraine declaratively share these liberal democratic values. However, some of them might hold varying positions and put forward legislative initiatives that do not match the declared values, and do not prioritize the protection and promotion of the rights of the LGBT+ community.