2 
Нещодавно ходила до лікарки, яка за збігом обставин приймала у пологовому домі. Поки шукала потрібний кабінет, натрапила в коридорі на плакат, присвячений грудному вигодовуванню (ГВ). На плакаті була намальована пустушка, але замість самої соски там був… кактус. І підпис «Не давайте дітям соски, пустушки, пляшечки. Дитині потрібна мамина любов і справжні груди».
Перша думка, яка в мене виникла: чи є емпатія в людини, яка створила цей плакат? Звісно, материнське молоко — найкраща їжа для дитини, бо забезпечує немовля всіма поживними речовинами. ВООЗ рекомендує годувати дитину грудьми з перших годин життя до двох років. Але життя далеко не ідеальне, тому дотримуватись таких рекомендацій вдається не завжди.
Інформацію про користь грудного вигодовування можна, навіть треба, доносити без засудження чи спроби викликати у жінок почуття провини. Особливо зараз, під час війни, коли вищий рівень стресу годі уявити. Лише через це можуть виникати проблеми з годуванням, а є ще безліч інших причин.
Просто уявіть собі, що жінка безуспішно намагається налаштуватися на ГВ, а їй це не вдається. Вона і так почувається жахливо, а тут ще й бачить цей плакат із кактусом. Що дасть цей додатковий тиск? Все раптово налагодиться?
Навпаки, це тільки погіршить її моральний стан, вона може думати, що шкодить своїй дитині, заганятиме себе в ще глибшу емоційну яму. Наскільки краще спрацював би плакат із безоціночною інформацією та пропозицією допомоги.
До того ж жінки можуть просто не хотіти годувати грудьми, мають повне право відмовитися від цього й не бути засудженими суспільством. Дитині потрібна достатня кількість харчування і щаслива мама. А як мама буде щасливою, коли з кожної «праски» чутиме, що вона недостатньо хороша для свого маляти?
Згадаймо ставлення суспільства до жінок, які годують грудьми. Чи багато в нас обладнаних кімнат матері та дитини, де можна без проблем нагодувати маля? Чи адекватно реагують люди, коли бачать жінку, яка годує дитину грудьми у громадських місцях?
Обговорення такої теми в публічному просторі супроводжується несприйняттям цього процесу: «Народила — сиди вдома, гидко дивитися, як ти годуєш. Накривай дитину накидкою, навіть якщо їй жарко і вона постійно її скидає. А якщо я сяду посеред вулиці замість туалету, вам нормально буде?».
Грудне вигодовування все ще стигматизоване, не всім жінкам вистачає моральних сил не звертати уваги на людей довкола, не конфліктувати з ними. То, може, пропаганда має бути в комплекті зі створенням умов і нормалізацією грудного вигодовування в громадських місцях?
Але про що я кажу, якщо засудження матерів — це ціла система. Чути звинувачення чи зверхні непрохані поради від родичів, лікарів, просто сторонніх людей вже стало нормою:
«Працюєш після народження дитини? Та як ти смієш?! Дитині потрібна мама 24/7».
«Уже третій рік не працюєш, постійно з дитиною? Квочка».
«Одягни дитині шапочку, надворі всього +18!»
«Чоловіку вари кожен день свіженьке, бо покине тебе і правильно зробить: вдома сидиш, нічого не робиш. І заодно приведи себе в допологову форму за три місяці, бо буде зраджувати».
«Боже, це жах! Годуєш сумішшю, труїш дитину».
«Коли ти вже перестанеш годувати грудьми? До школи будеш груди давати?»
«Не кричиш на дитину? Вона тобі на голову сяде, буде маніпулювати. Треба вибити з неї це».
(Жахаюся, коли бачу такі коментарі під відео, де дитина плаче або кричить.)
«Ти крикнула на дитину? Все, у неї буде психологічна травма, через тебе вона роками ходитиме на психотерапію».
«Ти вся в дітях».
«Ти замало приділяєш уваги родині».
Прискіпатися завжди знайдуть до чого. Просто хочу сказати всім мамам: дякую за вашу титанічну працю! Дуже хочу, щоб ми як суспільство ставали більш емпатичними, не лізли не в свої справи та цінували вклад матерів у майбутнє незалежно від того, годують вони грудьми чи сумішшю. І головне, щоб ми системно робили материнство легшим, підтримували жінок. Особливо в пологових домах.
