21 вересня, 2017

Чому чоловіків потрібно виключити із феміністичного руху

25 січня 2017
Джулі Біндел

Журналістка, письменниця, дослідниця, постійна авторка The Guardian, The New Statesman, The Sunday Telegraph, а також Standpoint. Активна учасниця кампанії за припинення насильства щодо жінок з 1979 року. Вона також є запрошеною дослідницею в Університеті Лінкольна, Великобританія. 

Наскільки позитивним є процес інтеграції чоловіків у феміністичний рух і чи не обмежує це можливості жінок вільно висловлювати свою думку? Відома британська радикальна феміністка дає свої відповіді на питання про те, де проходить межа між допомогою та домінуванням, між дієвою протидією патріархату і здобуванням незаслужених похвал.

Чому чоловіків потрібно виключити із феміністичного руху

Оригінал: Julie Bindel. Men are increasingly invading feminism – excluding them isn't 'man hating'. September 28, 2016.
Переклад: Тетяна Семейко.
Редагування перекладу: Марія Дмитрієва.

Цього тижня я побачила у твіттері викладачки фотографію групи студенток, які вивчають гендерні студії. Жіночих студій більше не існує – жіночих студій, дисципліни, яку феміністки створили, щоб включити голоси і погляди жінок в гуманітарні та соціальні науки і зосередитись на витоках і значенні пригноблення жінок. «Гендер» є безпечнішим поняттям, адже включає і чоловіків. Але повернімося до фотографії, на якій група сором’язливих усміхнених жінок сидить на підлозі, а самотній чоловік підпирає собою двері. Я не провидиця, але цілком зрозуміло, що стане із цим одинаком в групі. Все якимось чином почне крутитися навколо нього.

Багато хто з жінок в тій аудиторії воліли б, аби курс був суто жіночим, щоб вільно ділитися незручною правдою про власний унікальний досвід зростання дівчинкою і жінкою в умовах патріархату. Інші жінки захищатимуть, балуватимуть та оберігатимуть того хлопця.

Кожного разу, коли справа доходитиме до критичного обговорення чоловіків як класу, наприклад, того, що чоловіки менше піклуються про дітей та займаються хатнім господарством, а їхня праця краще оплачувана, ніж в жінок, хтось з жінок зауважуватиме: «Хоча от Найджел не такий».

В останні роки заклики штибу «нам потрібно більше чоловіків у феміністичному русі» та «ми повинні залучати й іншу стать» лунають все частіше. Щоб спростувати звинувачення у ненависті до чоловіків, з якими постійно стикаються такі феміністки, як я, чимало ліберальніших, «прикольних» феміністок аж із шкури вибиваються, так доводять чоловікам, що без їхнього втручання фемінізм приречений.

Але ж за самою своєю сутністю жіночий визвольний рух кидає виклик пануванню  чоловіків, щоб покінчити із ним та звільнити жінок з кайданів патріархату. Ясна річ, що більшість чоловіків будуть проти. Ми хочемо усунути привілеї, що їх чоловіки отримують від народження. Фемінізм є загрозою для чоловіків і має нею лишитись.

Такі хештеги як #HeForShe, та феміністська поп-література на кшталт «Гарячі феміністки» не лише ніяк не допомогли у просуванні до рівності, але й створили додаткові перешкоди на цьому шляху.

Коли колумніст газети «Гардіан» Оуен Джонс написав похвальну статтю щодо ініціативи Емми Вотсон, він одразу став хорошим хлопцем, не зробивши практично нічого. Того ж дня, як стаття була опублікована, жінки завалили його твіттер похвалами. Це дещо нагадує тих чоловіків, які кажуть, що «допомагають глядіти» власних дітей, або ж зрідка прасують власну сорочку. Жінки описують їх як «хороших», хоча насправді ці чоловіки і те, що мусять, роблять абияк.

«Бідолашні чоловіки теж страждають від сексизму», – зазначає Джонс у своїй статті, пояснюючи, що Вотсон стала феміністкою, бо її засмучувало, що її друзі-чоловіки не могли висловлювати власних почуттів. Байдуже, наскільки Вотсон переймається проблемами чоловіків в своєму житті, це типово чоловіча поведінка –звести фемінізм до чоловіків та їхніх «почуттів».

Уявіть собі видатного активіста руху за громадянські права, який каже, що приєднався до боротьби проти сегрегації чорних, бо йому було шкода білих?

Хоча я згідна із Вотсон, що чоловіки страждають від патріархату, правда в тому, що система створена для них і надає їм величезні переваги. Так, деякі страждають через приниження та сумніви в собі, коли плачуть або граються з кошенятами, але хто з них глузує? – Інші чоловіки. В умовах чоловічого панування вони постійно контролюють один одного, а слабших просто б’ють. З цією проблемою чоловіки мають розібратися між собою.  Так само, як вони самі повинні демонтувати соціальну побудову маскулінності – як це блискуче робить мій друг, викладач з актисексизму Джексон Кац.

Це не є ані проблемою, ні відповідальністю жінок, ані роллю феміністок – бігати навколо чоловіків, витираючи їм сльози і пригортаючи до материнських грудей. Сьогодні показники кількості зґвалтувань та домашнього насильства гірші, ніж будь-коли. Рівень жінконенависництва у суспільстві зашкалює, порнографія ллється на нас звідусіль, а незакомплексована культура перетворюється на культуру зґвалтування.

Чоловіки все більше окупують студентські феміністичні об’єднання і навіть очолюють їх, та вимагають своєї присутності в рухові, бо якщо їх виключають – це чоловіконенависництво.

Домашнє насильство, зґвалтування, сексуальне насильство над дітьми – це все в чоловічі проблеми. Власне, переважно чоловіки і скоюють ці злочини над жінками та дівчатами. Вони цілком спроможні вибрати не чинити цих злочинів та закликати до відповіді тих чоловіків, коли вони таке коять. Я вже чую, як ви кричите: «жінки теж коять злочини» та «чоловіки страждають від домашнього насильства». Незважаючи на беззаперечний факт, що переважну більшість таких злочинів вчиняють чоловіки, будуть і такі, хто вперто доводитиме зворотнє.

Фемінізм і справді не виключає участі чоловіків. Нам потрібно, аби вони підтримували наші зусилля, а не підгрібали їх під себе. Нам потрібно, аби чоловіки навчали інших чоловіків, як бути порядними людьми, а не натягали на себе костюм Бетмена та рятували нас від небезпеки. Для фемінізму потрібно, аби чоловіки підтримували наші зусилля, а не колонізували його у власних інтересах.

25 січня 2017
Репліки Спільноти

В той час, як зрозуміло, що позиція авторки грунтується на досвіді великої кількості жінок в усьому світі і системності патріархального пригноблення, все ж така позиція характерна радше для другої хвилі фемінізму. Для неї були характерні перші усвідомлення того, що таке патріархат, наскільки він є с ...

Констеляція
Роль чоловіків у боротьбі із гендерним насильством (на прикладі США)
США мають тривалий досвід боротьби з домашнім насильством (з 1960-70-х років). Сьогодні це величезний інституціоналізований рух проти насилля, який об’єднує велику кількість державних структур і громадських організацій. «Родзинкою» цієї активності є те, що чоловіки на рівні із жінками долучилися до діяльності з подолання насильства, зайнявши свою нішу, яку називають чоловічим рухом проти насильства (antiviolence men’s movement).
Чому чоловіків потрібно включити до феміністичного руху
Емма Вотсон, актриса і посланиця доброї волі ООН, 20 вересня 2014 року виступила з промовою з нагоди старту кампанії HeForShe і запросила чоловіків активніше долучатися до феміністичного руху. Наразі вже 1,1 млн людей у світі підписалися під цілями й ідеалами HeForShe, а кількість згадувань проекту в інтернеті сягає 1,2 млрд. Пропонуємо переклад промови Емми Вотсон українською мовою, аналіз перебігу проекту та дайджест відгуків і реакцій — як схвальних, так і критичних.
Конструювання маскулінності та тріада чоловічого насильства
У статті 1987 року, яка вже стала класичною, автор досліджує, як саме вибудувано соціальні уявлення про маскулінність та яку роль відіграє насильство в образі «справжнього чоловіка». В основі чоловічої ідентичності лежить тріада насильства — проти жінок, проти інших чоловіків та проти самих себе. Здійснюючи теоретичний аналіз і даючи практичні поради, Кауфман відкриває можливості майбутнього — те, якими можуть бути чоловічі ідентичності без аспектів домінування й насильства, і як це може змінити світ.
Усі статті теми
Насильство, яке заведено не помічати в українській літературі
Українська література має імідж нуднуватих текстів про страждання, де фігурують безталанні красуні, а чоловіки їм трапляються або непорядні, або безхарактерні. При ближчому розгляді у нашій класиці і сучасній літературі багато крові, зла, помсти, і часто насильство має виразний гендерний відтінок.
Валентина Петрова: «Мені складно розділити поняття “жінка” та “об’єкт насильства”»
Чесно про мистецтво, буття жінкою, буття художницею, насильство і чоловіків. Фрагменти інтерв’ю з художницею, зробленого під час спільного проекту Центру візуальної культури та Alternatives européennes в рамках програми Тандем—Україна 2016/17.
Рецензія на збірку «ПРОти НАСильства»
«ПРОти НАСильства» — книжка, у якій новели десятьох українських письменниць і письменників про насильство доповнено психологічними коментарями і законодавчою інформацією. Чого очікувати від збірки та наскільки вдало реалізовано проект — читайте в рецензії.