18 грудня, 2018

Міжнародні стандарти сексуальної освіти

29 січня 2018
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

Коли у другій половині ХХ століття статеві інфекції відкрили своє моторошне «обличчя», світові довелося визнати, що сексуальна освіта потрібна так само, як уроки математики чи літератури. Це були часи, коли страх перед смертельною загрозою змусив говорити про секс відверто і вголос. Та пізніше стало зрозуміло, що статеві інфекції не мають кордонів, і питання сексуальної безпеки набрало світового масштабу.

Читайте також:

У 1994 році Міжнародна організація з охорони здоров’я провела в Каїрі міжнародну конференцію з питань населення й розвитку, де чи не вперше було досягнуто консенсусу щодо глобальної концепції репродуктивного здоров’я, яка охоплювала й сексуальну освіту. Відтоді підхід до розуміння сексуальності і статевих стосунків змінився. Стало зрозуміло, що людина ХХІ століття більше не ототожнює секс із продовженням роду, як це було ще наприкінці ХХ століття.

У 2009 році у ЮНЕСКО створили Посібник зі статевої освіти. Відповідно до нього сексуальну освіту визначають так: адаптований до вікових і культурних особливостей підхід до навчання про секс і стосунки, що передбачає надання вірогідної, реалістичної і неупередженої інформації. Сексуальна освіта передбачає дати людині можливості пізнати свої уподобання, допомагає набути риси й навики, потрібні для комунікації, ухвалення рішень і уникненню ризиків в аспектах сексуальності. Передбачається, що посібник використовуватимуть для розробки навчальних програм із сексосвіти. Автор(к)и також підкреслюють, що навчальні заклади мають перетворитися на місця довіри, де діти почуватимуться в безпеці і зможуть розраховувати на підтримку.

Основними ж аргументами на користь упровадження сексуальної освіти досі залишаються її превентивне значення для небажаних вагітностей, зниження ризикованості сексу і статевих інфекцій. Учені Guttmacher Institute, які займалися статистикою підліткової вагітності (2011) і перерваних вагітностей, стверджують, що негативні тенденції характерні для країн, де не проводиться сексуальне виховання. Ось, наприклад, тривожні для всієї Східної Європи цифри: 44 випадки перерваних вагітностей на 1000 жінок віком 15–44 років порівняно з 18 в Західній Європі пов’язують із браком інформації про сучасні види контрацептивів та з ускладненим доступом до медичного обслуговування.

Американський науковець Дуглас Кірбі досліджував виправданість найпоширеніших аргументів проти сексуальної освіти. Він проаналізував вплив уроків сексосвіти у 97 країнах світу. З’ясувалося, що випадків пришвидшення сексуальних дебютів не зафіксовано. Натомість якісна сексуальна освіта, стверджує Кірбі, сприяла частішому використанню контрацепції, зменшенню кількості сексуальних партнерів і незахищених статевих актів.

У 2013 році Європейський парламент випустив брошуру «Принципи статевої освіти в Європейському Союзі». У ній виділяється п’ять складників ефективного сексуального виховання.

  • Комплексний підхід. Статева освіта має охоплювати і фізичний, і емоційний аспекти
  • Участь батьків. Вони мають право долучатися до просвіти своїх дітей на цю тему
  • У школах цей предмет мають вести спеціально навчені викладачі
  • Відвідування таких уроків має бути обов’язковим
  • Навчальні програми, які дозволяють говорити на різноманітні теми без табу

Певна річ, примусити державу запровадити сексуальну освіту неможливо. Тому наразі вплив міжнародних організацій полягає у проведенні досліджень, інформаційних кампаній тощо переважно в країнах третього світу, де масштаби епідемій ЗПСШ і перенаселення мають загрозливий характер.

Джерела:

  1. https://www.huffingtonpost.com/dr-piya-sorcar/a-new-approach-to-global-_b_790420.html
  2. http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/note/join/2013/462515/IPOL-FEMM_NT(2013)462515_EN.pdf
  3. https://www.ncb.org.uk/sites/default/files/uploads/documents/Blog_reports/sef_doessrework_2010.pdf
  4. http://unesdoc.unesco.org/images/0018/001832/183281e.pdf
  5. https://www.etr.org/
  6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4852976/
  7. http://www.un.org/en/development/desa/population/publications/pdf/expert/2011-12_Kirby_Expert-Paper.pdf
29 січня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Сексуальна освіта: як це з нами сталось?
«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?», — приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я писатиму спецрубрику для “Гендер в деталях” про  сексуальну освіту. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд. Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта — непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним.
Невидимі: шкільна освіта та ЛГБТ-люди
«Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі», — переконують учнівство восьмого класу Т. Воронцова і В. Пономаренко у своєму підручнику «Основи здоров’я». Разом із ними моногамний гетеронормативний підхід пропагують і вчитель_ки цього предмета.
(Не)дитячі листування: що таке секстинг і чим він загрожує підліткам
Інтернет і соціальні мережі вивели сексуальне життя на зовсім новий рівень. Тепер уникнути ЗПСШ і небажаних вагітностей можна зі стовідсотковою гарантією за допомогою... секстингу — передачі, прийому і пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв. І одна справа, коли цим займаються дорослі, щоб додати смаку своєму інтимному життю, зовсім інша — коли до секстингу вдаються неповнолітні. У статті розглянемо найпоширеніші причини інтим-листування підлітків, загрози, пов’язані з ним, і юридичний бік питання.