НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

У статті досліджено особливості гендерних (сімейних) ролей у приватних відносинах ЛГБТ (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери) пар, ставлення до інституту сім’ї та його певних складових (шлюб і батьківство). Охарактеризовано патріархальні та егалітарні аспекти гендерних ролей, суттєва складова яких – організація домашнього побуту, уявлення про власну сім’ю.

У статті досліджуються різні типи гендерних розривів, які існують у сприйнятті та участі молдовських, грузинських та українських громадян у політичній, соціальній та економічній сферах. Метою цього попереднього дослідження є не лише аналіз гендерних відмінностей між трьома східноєвропейськими країнами, які уклали угоди про асоціацію (УА) з ЄС, але й порівняння їхніх показників з даними вибраної групи країн ЄС. Ця робота показала, що в той час, коли в трьох країнах УА можна виявити низку істотних гендерних розривів, у багатьох випадках вони істотно не відрізняються від гендерних відмінностей в країнах ЄС.

У статті розглянуто теоретичні засади перешкод на кар’єрному шляху жінок у сфері бізнесу, гендерної сегрегації ринку праці. Вивчено міжнародний досвід у подоланні явища «скляної стелі». Емпірична частина статті містить аналіз та концептуалізацію чинників подолання «скляної стелі» жінками в бізнесі в Україні на основі результатів напівструктурованих фокусованих інтерв’ю.

У статті подано результати теоретичного та емпіричного дослідження, мета якого полягала у з’ясуванні ознак конструювання маскулінності в українських чоловіків, які залучені до напівпрофесійного командного спорту (на прикладі футболу). Виділено та охарактеризовано три групи чинників, що впливають на конструювання маскулінності в інституті спорту.

У статті розглянуто передумови створення руху батьків ЛГБТ-дітей як у деяких західних, так і пострадянських країнах, охарактеризовано організації батьків ЛГБТ-дітей. Виявлено такі основні чинники залучення матерів і тат до ЛГБТ-активізму: пов’язані із задоволенням власних потреб та зумовлені бажанням допомогти іншим. Емпіричним матеріалом статті виступили інтерв’ю з активістками батьківської ЛГБТ-організації в Україні

Розглядається питання про результати проведення Четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок у вересні 1995 р. у Пекіні, який мав велике значення для прогнозування подальших дій і їхніх результатів у сфері досягнення гендерної рівності на міжнародному і національному рівнях. Саме Пекінська конференція й ухвалені в ході її роботи рекомендації повинні були забезпечити досягнення повної гендерної рівності.

У статті здійснено огляд теоретичних підходів до визначення моди, розглянуто медіа (телебачення) як один із шляхів поширення модних образів. Конструювання гендерної ідентичності за допомогою одягу емпіричним чином вивчено на прикладі телешоу «Моду народу». Створення нормативного образу тіла, орієнтацію на чоловіків та об’єктивацію жіночого тіла, конструювання нормативної фемінності виокремлено як ознаки механізмів конструваювання традиційної фемінності інститутом моди у медіа.

Умови та оплата праці у глобальних ланцюгах постачання західних брендів та ретейлерів перебувають у фокусі уваги вже не перше десятиліття.  Однак чи не найбільшими системними проблемами виробництва брендового одягу є низька оплата та тривала понаднормова праця, які унеможливлюють гідний рівень життя для працівни_ць та їхніх сімей, призводять до матеріальної бідності та постійного браку часу. Для подолання цих проблем потрібно зробити багато, зокрема визначити, якою ж має бути оплата праці, щоб забезпечувати гідний рівень життя.

Русько-Українська радикальна партія (РУРП) була заснована на початку жовтня 1890 р. у Львові. Програма РУРП містила вимоги, що стосувалися жіночого питання. Передусім радикали домагались "повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумліня, забезпеченя кождій одиниці, без ріжниці пола, як найповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя". У статті автор аналізує представлення жіночого питання у програмах РУРП і політичну активність галицького жіноцтва наприкінці ХІХ ст. 

У статті автор пояснює поняття «прихованого навчального плану» -  «тіньового» боку освіти, мегамеханізму, який обслуговує патріархальний режим панівної культури - і демонструє його функціонування в українських школах, зокрема на прикладах організації простору, виховної ідеології, гендерної стратифікації персоналу закладу освіти, змісту навчальної програми й стилю комунікації.