Академічні теорії

Чим гендерно чутливі дослідження відрізняються від гендерно нейтральних? Яких принципів варто дотримуватись, аби дослідження включало різноманітність досвідів? Як інтерсекційний підхід розширює дослідницькі можливості? Що і на яких етапах дослідження потрібно робити, щоб дослідження сприяло гендерній рівності? Про це все розповідає аналітикиня Cedos Єлизавета Хассай.Чим гендерно чутливі дослідження відрізняються від гендерно нейтральних? Яких принципів варто дотримуватись, аби дослідження включало різноманітність досвідів? Як інтерсекційний підхід розширює дослідницькі можливості? Що і на яких етапах дослідження потрібно робити, щоб дослідження сприяло гендерній рівності? Про це все розповідає аналітикиня Cedos Єлизавета Хассай.

Феміністські дослідниці стверджують, що особливі жіночі досвіди і практики не потрапляють у сферу наукового знання, яке зазвичай андроцентричне (зосереджене на досвіді чоловіків) і раціоналізоване. Як зробити соціологію й інші науки гендерно-чутливими? Чому феміністський підхід дає вірогідніші результати?

Термін «гомонаціоналізм» часто використовують для критики «мейнстримного» ЛГБТ-руху в Україні. Йдеться зазвичай про публічний патріотизм ЛГБТ-людей, їхню участь у Революції гідности і війні на Сході України, а також про співпрацю з поліцією й державними органами при проведенні вуличних акцій. Яке первісне значення було в цього терміна? Застосовний до українських реалій цей західний теоретичний концепт чи краще вигадати нові терміни для аналізу місцевої дійсности?

Традиційно західна етика пріоритизувала маскулінні цінності й нехтувала фемінними. Незалежність, справедливість і раціональність були еталоном моральности, а от пов’язаність з іншими, турботливість і емоційність чеснотами не вважалися. «WTF?» — запитують сучасні філософині-феміністки і дискутують про те, якою буде етика, звільнена від патріархальної упереджености. Можливо, настав час змінити етику справедливости на етику турботи?

На момент написання цього тексту слово ґендер стало широко вживаним в українському суспільному дискурсі, а ґендерна політика ось уже понад п’ять років є державною справою. Десь за двадцять років у країні відбулися не лише запровадження й узвичаєння нового англомовного терміна, але й дивовижний рух його смислів і значень. У цьому тексті я маю на меті не описати в деталях цей захопливий процес, а простежити саме методологічні трансформації ґендерної теорії на українських теренах у їхньому співвіднесенні з аналогічними процесами на Заході. 

The purpose of this collection is to make it easier for academic scholars as well as other interested readers to access knowledge about Ukrainian gender issues in English. Considering that basically all political and social spheres in Ukraine are intertwined with gender issues, I have found it necessary to limit this collection to research that has gender as its primary focus. Publications that address Ukrainians living outside of Ukraine are not included, nor are historical publications, unless they link directly to present-time issues. I have sought to divide the publications into themes, hence covering gender inequality in labour market participation, political power, family relations, gender-based violence, cultural understandings of feminism, femininity and masculinity, LGBT-issues and activism. To grasp the relative level of gender equality in Ukraine, wide-reaching cross-national reports are included. Within each theme, the content of the publications and their most important findings are briefly described. The publications are selected to give a broad picture of current debates and issues in Ukraine, and in many cases the summaries barely scratch the surface of highly complex issues. However, it is my hope that the multiplicity of aspects included in the collection will serve as inspiration for further reading and future research.

Спроби уявити феміністичне майбутнє академії одразу ж повертають думки до сучасности. З одного боку, до не-феміністичної сучасности як протилежности такого майбутнього. Українська академія переважно залишається в полоні упереджень, які обмежують жінок і чоловіків. Не лише в академічній спільноті, а й поза нею, бо академія докладається до встановлення гендерного порядку в усьому суспільстві. Завтрашні рішення про закони, стандарти й політики ухвалюватимуть учорашні студентки і студенти. Водночас роздуми про феміністичне майбутнє змушують згадати, що «сучасність» дуже неоднорідна. Поки в одних контекстах сьогоденням є патріархальна архаїка, в інших уже настало феміністичне майбутнє. Зміни в напрямі рівности жінок і чоловіків, які ми можемо собі уявити, десь уже були до якоїсь міри реалізовані. Хтось уже помислили, сказали, довели на практиці, що це — можливо, що так — буває, що звичному безрадісному стану справ є альтернативи. Що ж змінилося у феміністичній академії майбутнього?

Стаття складається з двох частин. Теоретичну частину присвячено характеристиці основних понять - маскулінності та фемінності, гендерній ідентичності й гендерній соціалізації. Емпірична частина містить якісний контент-аналіз есе дітей різного віку. Результати цього аналізу демонструють те, що наслідки гендерної соціалізації залежать від тривалості залучення дитини до цього процесу.

У цій статті ми пропонуємо нарис генеалогії фемінізмів в Україні 2007–2017 років, з особливою увагою до тих фемінізмів, які встановлюють множинні зв’язки між нацією, державою, неолібералізмом, колоніальністю, війною, сексуальністю, циснормативністю. Цей текст — приклад ситуйованого знання, продукованого зсередини досліджуваного поля. Він базується на нашій залученості в активізм і віддзеркалює наш тривалий пошук мови для аналізу фемінізмів в Україні як простору, який заведено означувати через геотемпоральні категорії східноєвропейськости, пострадянськости, постсоціалізму чи глобального півдня.

Охарактеризовано політику гендерної пріоритетизації в Німеччині, важливим аспектом якої є прийняття відповідного законодавства й призначення відповідальних за його втілення органів державної влади. Розглянуто особливості вищої освіти в Німеччині. Гендерну нерівність в університетах проілюстровано відповідними статистичними даними. На прикладі Європейського університету Віадріна окреслено етапи впровадження політики гендерної пріоритетизації у вищий навчальний заклад.