Sexual violence is being used as a weapon of war. The occupiers employ it as a simple and effective tool to achieve their goal: to destroy the morale and patriotic spirit of Ukrainian society. What do we know about this shameful practice and how can we resist it?

Від Харкова до Львова, від Києва до Маріуполя, від Запоріжжя до Вінниці — ми всі перебудували свої плани і щоденну діяльність, відмовилися від звичного заради перемоги у війні проти російської окупації. Свій внесок у боротьбу роблять і феміністичні та ЛГБТ+ організації. Чим саме займаються українські правозахисні ініціативи і як їм можна допомогти — про це в статті.

Щороку на початку літа по всьому світові відбуваються ЛГБТІ+ прайди, – мирні марші, куди люди виходять із гаслами проти дискримінації і – значно рідше – аби відзначити перемоги ЛГБТІ+ спільноти. Мені не вдалося побувати на всіх прайдах, де підтримували Україну, але багато моїх друзів, подруг і колег із Amnesty International та інших організацій відвідали марші й поділилися своїми враженнями. В цій колонці – спроба їх зібрати, аби закарбувати пам’ять про єдність ЛГБТІ+ людей України та світу і вкотре нагадати, що права людини не мають кордонів і завжди на часі.

The Ukrainian movement for LGBT+ rights is characterised not only by its struggles, but also by its achievements. Talking about the experience of transgender people, activist Inna Iryskina explains why minorities in Ukraine have their own subjectivity and agency, and how considering their experience can motivate the collective West to reassess its attitude towards Ukraine.

Український ЛГБТ+ рух має не лише проблеми, а й досягнення. На прикладі досвіду трансгендерних людей активістка Інна Ірискіна пояснює, чому меншини в Україні мають власну суб’єктність і агентність та як чутливість до їхнього досвіду може спонукати колективний Захід переглянути своє ставлення до України.

Війна ставить перед українським суспільством чимало викликів. Один із них — відбудова зруйнованих міст на засадах інклюзивности та зміна всіх урбаністичних ландшафтів задля безбар’єрного доступу.

There is a mobile app with a map of Ukraine that shows the regions with air-raid alerts going off. Sometimes they wail across the whole country, sometimes they focus on certain regions.

Подробиці дій сексуального характеру, цитати постраждалих, дуже яскравий опис їхньої психологічної травми — так висвітлювалися історії зґвалтованих росіянами жінок в інформаційному просторі. Чим це може нашкодити людям, які зазнали насильства, та взагалі суспільству? Як писати про воєнні злочини коректно і чому варто це робити — в експертному коментарі Галини Гук.

This article is a follow-up to my previous work Russian-Ukrainian War since 2014 and Feminism, in which I addressed the attitude of Ukrainian feminists towards the Russian-Ukrainian war and nationalism. [1] In this text, I am trying to demonstrate the double colonial influence of Western and Russian feminism perspectives on Ukrainian feminist thought development.

Сексуальне насильство використовують як зброю війни. Для окупантів це легкий і вигідний спосіб досягнути мети — знищити моральний дух і патріотичний поклик українського суспільства. Що ми знаємо про цю ганебну практику і як можемо їй протистояти?