Українські жінки вибороли право обіймати бойові посади в ЗСУ після 2014 року. Чи настала в армії рівноправність, а чи залишилася «скляна стеля»? Відсутність жіночої форми, проблеми з гігієною, сексуальні домагання створюють труднощі. Попри все героїчний захист батьківщини від ворожого вторгнення — реалії бійчинь сьогодні.

Війна в Україні поставила перед феміністичним рухом багато викликів. Соціологиня Олена Стрельник аналізує основні з них.

Українки проживають війну d сотні способів — як бійчині й волонтерки, як урядовиці й дипломатки, як мами, як пекарки і медсестри, як ті, хто залишилися на окупованих територіях, і ті, хто виїхали. Усе це розмаїття досвідів заслуговує на увагу — історикиня Оксана Кісь накреслила основні напрями й тенденції, які варто фіксувати та вивчати.

From Kharkiv to Lviv, from Kyiv to Mariupol, from Zaporizhzhia to Vinnytsia — we have all changed our plans and daily activities and abandoned the usual for the sake of winning the war against Russian occupation. Feminist and LGBT+ organizations also contribute to the struggle. What exactly do Ukrainian human rights initiatives do and how can they be supported?

Sexual violence is being used as a weapon of war. The occupiers employ it as a simple and effective tool to achieve their goal: to destroy the morale and patriotic spirit of Ukrainian society. What do we know about this shameful practice and how can we resist it?

Від Харкова до Львова, від Києва до Маріуполя, від Запоріжжя до Вінниці — ми всі перебудували свої плани і щоденну діяльність, відмовилися від звичного заради перемоги у війні проти російської окупації. Свій внесок у боротьбу роблять і феміністичні та ЛГБТ+ організації. Чим саме займаються українські правозахисні ініціативи і як їм можна допомогти — про це в статті.

Щороку на початку літа по всьому світові відбуваються ЛГБТІ+ прайди, – мирні марші, куди люди виходять із гаслами проти дискримінації і – значно рідше – аби відзначити перемоги ЛГБТІ+ спільноти. Мені не вдалося побувати на всіх прайдах, де підтримували Україну, але багато моїх друзів, подруг і колег із Amnesty International та інших організацій відвідали марші й поділилися своїми враженнями. В цій колонці – спроба їх зібрати, аби закарбувати пам’ять про єдність ЛГБТІ+ людей України та світу і вкотре нагадати, що права людини не мають кордонів і завжди на часі.

The Ukrainian movement for LGBT+ rights is characterised not only by its struggles, but also by its achievements. Talking about the experience of transgender people, activist Inna Iryskina explains why minorities in Ukraine have their own subjectivity and agency, and how considering their experience can motivate the collective West to reassess its attitude towards Ukraine.

Український ЛГБТ+ рух має не лише проблеми, а й досягнення. На прикладі досвіду трансгендерних людей активістка Інна Ірискіна пояснює, чому меншини в Україні мають власну суб’єктність і агентність та як чутливість до їхнього досвіду може спонукати колективний Захід переглянути своє ставлення до України.

Війна ставить перед українським суспільством чимало викликів. Один із них — відбудова зруйнованих міст на засадах інклюзивности та зміна всіх урбаністичних ландшафтів задля безбар’єрного доступу.