Через війну багато українок вимушено переселилися в Євросоюз, де їм довелося шукати денний догляд для дітей. Як влаштовано систему дитсадків в Австрії? Які особливості? Що варто запозичити для України, а що ні?

Жінки, які виїхали за кордон, рятуючи сім’ї, — хто вони? Біженки, які втекли від війни? Чи бійчині, які відкрили новий фронт? Про амбасадорок України, які роблять кожну і кожного, хто зустрічається на їхньому шляху, причетними до української перемоги — у статті.

Як феміністки, ми критично ставимося до мілітаризації. Ми не підтримуємо воєнно-промисловий комплекс і міжнародну торгівлю зброєю. Але у війні Росії проти України єдиним етичним феміністським вибором для нас ‒ є лобіювання надання більшої кількості зброї для нашої країни. Воєнні злочини Росії не залишили нам іншого вибору, окрім як вести кампанію за додаткову військову допомогу, аби мати можливість захистити себе та вижити.

Сьогодні, в День матері - і в День пам’яті та примирення – ми хочемо оприявнити українських героїнь в публічному просторі, зробити видимим їхній внесок – і запрошуємо вас долучитися до всеукраїнського флешмобу про лідерство і героїзм українських жінок.

Суспільство не повинно шукати провину тієї, хто вціліла після зґвалтування. Немає жодної провини. Це про порядок дій російських військовослужбовців. Це про негласні чи озвучені, писані чи неписані накази командування. Міжнародне кримінальне правосуддя відмовляє в амністії тим, хто чинив сексуальне насильство.

Це українське ставлення до хліба як до життя. Воно закладено в нашого народу з часів Голодомору, що його влаштували ті самі росіяни, які тепер убивають наших людей за те, що вони українці й українки.

Уже другий день моє серце розриває... Коли я дивлюся на фото Бучі, Ірпеня, Гостомеля.

Мені відомо, що таке вигорання. Знаю, як це буває важко в «простому» повсякденному житті: коли всередині порожньо, коли втрачається сенс існування. Це може статися абсолютно з кожною людиною. А коли війна... На війні складно все...

Ця серія витинанок — про те, як війна змінила нас. Вони розповідають історії українок та українців, душі яких навіки «Висічені». Друга історія — про уламки родин.

Нині всередині кожного і кожної з нас діри, пробиті й прорізані війною. Вони не заживуть, вони кривавляться. Цей біль має бути почутим. Перша історія — про нову Українську Мадонну.