7637 
Вступ до серії
Математика
Фізика
Хімія
Біологія
Нетті Стівенс (1862 – 1912 рр.)
«…ніхто не був таким самостійним дослідником, як міс Стівенс»
Т. Морґан
Нетті Стівенс народилася в американському Вермонті. За два роки вона опанувала чотирьохрічний курс Вестфілдської нормальної школи та була найкращою ученицею серед ровесників. Здобувши ступінь магістра в Стендфордському університеті, Стівенс починає наукову кар’єру в Пенсильванії. Саме там вона стає відомою як генетикиня і виявляє відмінності між наборами жіночих і чоловічих хромосом. На основі відкриття дослідниця пише докторську дисертацію, котра однак майже не привертає уваги вченої спільноти. Ця тема набуває наукової ваги лише тоді, коли нею зацікавлюється Т. Морган. Із його ім’ям більшість істориків біології пов’язують піонерські дослідження хромосом, хоча саме Нетті Стівенс була першою, хто домігся у цій сфері вагомих результатів.
Барбара МакКлінток (1902 – 1992 рр.)
«Я щиро насолоджувалася тим, що мені не доводилося обстоювати свої погляди. Я могла просто працювати з великим задоволенням. Якщо виходило так, що я не мала рації, я просто забувала про те, що колись мала таку ідею. Це не мало значення». Б. МакКлінток.
Барбара МакКлінток народилася в штаті Коннектикут. Уже школяркою почала цікавитися біологією, тож після коледжу зробила очікуваний вибір на користь кафедри ботаніки. Іще в університеті Барбара створила нову методику дослідження хромосом, здобувши завдяки цьому магістерський ступінь. Під час аспірантської практики вчена згуртувала довкола себе дослідників цитогенетики кукурудзи. Одним із членів групи був майбутній нобелівський лауреат Дж. Бідл. Барбара МакКлінток першою описала явище кросинговеру та оприлюднила генетичну карту кукурудзи. В університеті Міссурі дослідниця вивчала вплив рентгенівських променів на хромосоми. Відкриття циклу breakage-fusion-bridge (розрив-злиття-змичка) стало одним із найвизначніших досягнень цитології, адже пояснило причини хромосомних мутацій. Згодом МакКлінток знаходить відповідь на ще одне «велике питання» біології: чому клітини з ідентичним геномом утворюють різні тканини. Не менш значним є внесок ученої в дослідження еволюційної ботаніки та палеоботаніки. Однак знадобилося тридцять років, аби відкриття Барбари МакКлінток були дійсно оцінені. Заслужену Нобелівську з фізіології та медицини вчена одержує аж у 1983 р.
Розалінд Франклін (1920–1958 рр.)
«Забута леді ДНК»
Розалінд Франклін народилася в заможній сім’ї лондонського банкіра. Після приватної школи для дівчаток Розалінд вступає до коледжу Ньюнхем Кембриджського університету. Жінки не мали права здобувати вчений ступінь, тож Франклін стала докторкою лише в 1945 р. – за чотири роки після випуску. Переїхавши до Лондона, вчена займається дослідженням структури ДНК у Королівському коледжі. Франклін виявляє дві форми нуклеїнової кислоти, встановлює кількість води в різних частинах молекули та робить знамениту рентгенограму однієї з форм, що стане відомою в науковому світі як «фотографія №51».
Розалінд прагнула зібрати щонайбільше доказів та провести достатньо експериментів, перш ніж створювати й оприлюднювати модель ДНК. Однак кембриджські дослідники Ф. Крік і Дж. Вотсон скористалися вже наявними даними й опублікували статтю про відкриття «молекули спадковості».
Лишивши Королівський коледж, Франклін займається вивченням вірусів тютюнової мозаїки та поліомієліту в лабораторії Дж. Бернала. Одним із глобальних результатів її роботи в цій сфері стала поява нової наукової галузі – молекулярної біології.
Розалінд Франклін померла від раку за чотири роки до нагородження дослідників нуклеїнових кислот Нобелівською премією.
Естер Міріам Циммер Ледерберг (1922 – 2006 рр.)
«Піонерка генетики бактерій»
Естер Ледерберґ була старшою донькою нью-йоркського видавця Девіда Циммера та його дружини Пауліни. Із відзнакою закінчивши Гантер коледж, Естер обіймає посаду асистентки в Інституті Карнеґі. Там вона пише першу працю з генетики бактерій. У 50-х Естер Ледерберґ працює у Вісконсинському університеті: відкриває бактеріофаг лямбда, фактор F розмноження бактерій і розробляє оригінальний метод отримання реплік за допомогою особливого виду вельвету. Її здобутки стали основою для розвитку генетики у другій половині ХХ ст.
Ада Йонат (1939 р.)
«Ми пишаємося Вами – складно описати, наскільки сильно. Присудження Вам найпрестижнішої у світі премії – доказ того, що науковий і технологічний потенціал Ізраїлю колосальний» Ш. Перес.
Ада Йонат народилася в Єрусалимі в небагатій сім’ї польських репатріантів. Після смерті батька родина виїжджає до Тель-Авіва, де Ада закінчує середню школу та відбуває армійську службу. Після демобілізації дівчина повертається до Єрусалима та закінчує Єврейський університет. В Інституті Вейцмана Ада Йонат здобуває докторський ступінь за рентгеноструктурні дослідження. У 60-х роках вчена виїжджає до США, де однією з перших у світі починає вивчати рибосоми. Ада Йонат упроваджує методику низькотемпературної білкової кристалографії, що значно розширює дослідницькі можливості сучасних науковців. У 2009 р. вчена одержує Нобелівську премію з хімії.
