29 березня, 2024

Розлучення й аліменти під час карантину

19 травня 2020
Поширити в Telegram
5051
Христина Кіт

Адвокатка та правозахисниця, кандидатка юридичних наук. Голова та співзасновниця Громадської організації "Асоціація жінок-юристок України "ЮрФем".

Проєкт "Онлайн-марафон Спитай юристку ЮрФем" реалізовується Асоціацією жінок-юристок України "ЮрФем" за підтримки Українського Жіночого Фонду.

З початку запровадження карантину в інформаційному просторі почалися дискусії про зростання кількости розлучень, неможливість спільно проживати в замкнутому просторі, особливо це стосується сімей, де має місце домашнє насильство. Крім того, адвокатки й адвокати фіксують численні звернення про несплату аліментів на утримання дітей під час карантину.

Як вплинула пандемія COVID 19 на реалізацію наших прав щодо розірвання шлюбу? Чи можемо ми стягнути аліменти під час карантину і як вплине карантин на обов’язок батьків утримувати дитину? Чи можливо розірвати шлюб в умовах карантину?

Запровадження карантину в Україні вплинуло на роботу органів державної влади, проте не зупинило її. Суди працювали і далі працюють у звичному режимі, але Рада суддів України рекомендувала учасникам справи писати заяви про розгляд справи за їх відсутности або про відкладення розгляду справи. На початку карантину ще не було забезпечено можливість брати участь у судовому засіданні через відеозв’язок, тому чималу кількість справ відкладали. Така ситуація виникла не лише в Україні, а і в інших європейських країнах та США, де окремі суди взагалі закрилися[1].

В Україні, зокрема під час карантину, можна розірвати шлюб шляхом звернення або до суду, або до органів державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). У чому відмінність та які особливості?

Розірвання шлюбу через РАЦС

Якщо в пари немає спільних дітей і обоє членів подружжя погоджуються розірвати шлюб, слід звернутися до відділу РАЦС за місцем проживання і подати заяву про розірвання шлюбу разом з усіма необхідними документами.

Щоб зекономити час та уникнути можливого скупчення людей, Міністерство юстиції України створило сайт, на якому можна зареєструвати заяву про розірвання шлюбу, подати сканкопії документів та призначити дату і час прийому в РАЦС.

Шлюб буде розірвано лише після того, коли спливе один місяць з дати подання документів. Протягом цього періоду у членів подружжя є право відтермінувати дату розірвання шлюбу або забрати заяву на розірвання шлюбу. Важливо пам’ятати, що шлюб буде розірвано лише в присутності жінки й чоловіка, які мають намір розлучитися.

За даними Міністерства юстиції України, станом на 8 квітня 2020 року відділи реєстрації актів цивільного стану зафіксували розірвання 1 753 шлюбів.

Розірвання шлюбу в судовому порядку

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, від 1 квітня до 1 травня 2020 року суди України ухвалили 6 266 рішень у справах про розірвання шлюбу. Це не означає, що ці люди подавали заяви під час карантину; серед цих справ могли бути й такі, що їх почали розглядати ще на початку року, а розгляд завершився лише тепер.

Наразі, на мою думку, немає підстав стверджувати, що під час карантину кількість розлучень зросла. Через самоізоляцію, обмежений рух транспорту, з інших причин люди можуть не звертатися із заявами про розірвання шлюбу, а чекати завершення карантину. Проте суди не припиняли свою роботу і далі працюють, зокрема онлайн.

Тому якщо подружжя хоче розірвати шлюб і у нього є спільні діти або хтось із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, можна звернутися до суду із заявою про розірвання шлюбу. У суді також передбачено дві процедури розгляду заяви про розірвання шлюбу.

1. Розгляд спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу

Подружжя, яке має спільних дітей до 18 років, має право звернутися до суду із заявою про розірвання шлюбу.

Вимоги до спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу:

  1. Подається до суду за місце проживання одного із подружжя.
  2. Підписується обома сторонами.
  3. Обов’язковим додатком до такої заяви повинен бути нотаріально засвідчений договір про визначення місця проживання дитини й участи того з батьків, хто проживає окремо, у її вихованні.

Можна також подати нотаріально завірений договір про утримання дитини (сплату аліментів) тим із батьків, хто проживає окремо. Такий договір у разі його невиконання підлягає примусовому виконанню, так само як рішення суду. Проте часто подружжя відмовляється його укладати і нотаріально завіряти через високу вартість послуг нотаріуса.

Спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу суд розглядає винятково в присутності чоловіка й дружини, які цю заяву подали. На практиці бувають випадки, коли хтось із подружжя після подання такої заяви відмовляється приходити в суд. У зв’язку з цим розгляд справи затягується, і в кінцевому результаті суд залишає справу без розгляду.

Тому подання такої заяви має і переваги, і недоліки. Перевага — це спільно укладений договір з усіма визначеними умовами участи у вихованні й утриманні дітей, а також скорочена процедура розгляду справи судом (через місяць уже може бути рішення суду про розірвання шлюбу разом із визначеними умовами виховання і місця проживання дітей). Недолік — те, що якщо хтось із подружжя відмовиться з’являтися до суду, справа може затягнутися і зрештою не розглядатися. У такому разі доведеться писати позовну заяву про розірвання шлюбу.

2. Позовна заява про розірвання шлюбу подається одним із подружжям у разі відсутности згоди другого на розірвання шлюбу або неможливости подання спільної заяви

Особливість таких категорій справ — те, що жінка не може подати заяву до суду про розірвання шлюбу, якщо дитині не виповнилося одного року або якщо жінка вагітна. Таку заборону встановлено Сімейним кодексом України, і вона суперечить принципу добровільности шлюбу. Відповідно до цього принципу, ніхто не має права змушувати когось ні укладати шлюб, ні перебувати в шлюбі. На жаль, наше законодавство містить таку заборону. Крім того, Сімейним кодексом України передбачено, що суд має право давати час подружжю на примирення, що часто призводить до затягування розгляду справи.

Негативне ставлення до розірвання шлюбу і бажання держави вжити всіх можливих заходів для збереження сім’ї пов’язано з роллю церкви в суспільстві. Це притаманно не лише Україні, а й багатьом консервативним країнам.

За українським законодавством, суд не має права відмовити в розірванні шлюбу, навіть якщо ви напишете в заяві, що просто не хочете більше перебувати в шлюбі. Сам судовий процес може тривати кілька місяців, якщо друга сторона, яка не хоче розривати шлюб, у різні способи відкладатиме слухання справи в суді. У кожному разі, якщо примирення не відбудеться, суд зобов’язаний розірвати шлюб.

Варто зазначити, що часто питання розірвання шлюбу має важливе значення для жінок, які потерпають від домашнього насильства. Інколи постраждалі розповідають, що кривдник так їм і говорив: «Ти моя дружина, а отже, я маю право робити з тобою все що завгодно. От коли розлучишся, тоді можеш бути вільною». У таких випадках тривалий процес розірвання шлюбу не сприяє захисту прав постраждалих від домашнього насильства, і суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини та міжнародних стандартів, зобов’язаний ужити заходів для ефективного розгляду справи і якнайшвидше розірвати шлюб.

Звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, не слід приховувати реальні причини розлучення, особливо якщо це домашнє насильство. Адже при розгляді справ про розірвання шлюбу, пов’язаних із домашнім насильством, суд повинен застосовувати інші підходи, і схиляння сторін до примирення в таких справах заборонено.

Стягнення аліментів у період пандемії

Пандемія COVID 19 і карантинні заходи негативно вплинули на економічну систему країни і ринок праці. Відпустки за власний рахунок, що їх беруть працівники, звільнення за власним бажанням, скорочення посад і ліквідація підприємств позначаються на виконанні батьками своїх обов’язків з утримання дітей.

У цій ситуації в гіршому становищі опиняться жінки, з котрими, як правило, проживають діти після розірвання шлюбу. Адже якщо батько дітей не платитиме аліменти або платитиме в істотно меншому розмірі, на жінок лягатиме обов’язок самостійно повністю забезпечувати дітям належні умови проживання, харчування тощо.

Сімейний кодекс України передбачає, що із заявою про стягнення аліментів можна звернутися до суду у два способи.

1. Заява про видачу судового наказу — у випадку, якщо вам достатньо мінімального розміру аліментів на утримання дитини

Така заява розглядається без виклику позивача і боржника (того, хто має платити аліменти) протягом 5 днів. У період карантинних обмежень такий спосіб захистити свої права видається ефективним.

2. Звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів

Таку заяву суд розглядає протягом 60 днів, але розгляд справи може тривати й довше через затягування з боку іншої сторони та можливість оскаржити таке рішення.

У кожному конкретному випадку треба вирішувати, який шлях обрати, попередньо порадившись з адвокаткою / адвокатом.

Не менш актуальне в період карантину виконання вже наявних рішень суду про стягнення аліментів. У юридичній спільноті, і не лише в Україні[2], обговорюють імовірність збільшення кількости позовів до суду з вимогою зменшити розмір аліментів. Батьки, які платили аліменти на утримання дитину в розмірі більшому за мінімальний, мають право звернутися до суду із заявою про зменшення розміру аліментів до мінімального. Підставою для цього може бути звільнення з роботи чи зменшення розміру заробітної плати.

Також якщо особа під час карантину не отримувала доходу, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах, вона має право звернутися до суду із заявою про звільнення від сплати заборгованости по аліментах, яка утворилася не з її вини.

З одного боку, таке право особи логічне і цілком законне. Та що робити жінці, яка незалежно від того, чи втратила вона роботу, чи вплинув карантин на зміну її матеріального стану, залишається сам на сам із дітьми, батька яких, відповідно до закону, буде звільнено від сплати заборгованости по аліментах або суд зменшить розмір таких аліментів?

Пам’ятайте, що пандемія COVID 19 не звільняє від обов’язку утримувати дитину. Суди приймають заяви про стягнення аліментів і заяви про збільшення розміру аліментів. Якщо ваш матеріальний стан погіршився порівняно з тим, який був на час ухвалення рішення суду, ви можете звернутися до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, попередньо зібравши всі докази, які свідчать про погіршення вашого матеріального стану (довідку про доходи, копію трудової книжки із записом про звільнення, закриття підприємницької діяльности тощо).

У кожному конкретному випадку звертайтеся по правову допомогу, адже типових справ не існує.

Список використаних джерел:

1. Сімейний кодекс України // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

2. Sullivan, Paul. The Pandemic Has Slowed the Divorce Process. Here’s What to Expect // https://www.nytimes.com/2020/05/08/your-money/divorce-coronavirus-courts.html

19 травня 2020
Поширити в Telegram
5051
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Трудові права жінок у часи пандемії COVID-19: законодавчі гарантії і фактична ситуація в Україні
Пандемія коронавірусу й карантинні обмеження, запроваджені на території України, суттєво вплинули на фінансове становище і професійну зайнятість жінок: численні звільнення, неможливість роботодавця забезпечити працівниць зарплатнею й належними умовами праці, закриття ФОПів, діяльність яких було пов’язано зі сферами торгівлі і обслуговування, перевантаження домашньою працею під час дистанційної роботи. То як вплинула пандемія на трудові права жінок в Україні?
Як пандемія вплинула на наші сімейні права
Пандемія вплинула на всі аспекти життя, зокрема й на сімейне право. Чи обмежило це можливості жінки розірвати шлюб? Як вплинув карантин на виконання батьками обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини? Чи мали жінки можливість стягнути аліменти під час дії карантинних обмежень? Чи зросла кількість випадків домашнього насильства і як реагують на них органи влади?
Чи є в пандемії гендерний аспект? Результати дослідження
Безпрецедентна пандемія, що не має аналогів у новітній історії, охопила цілий світ навесні 2020 року. Вплив пандемії залежав від економічної спроможности країн, швидкости реагування і медичних заходів. Очевидно, що, як і будь-який інший суспільний процес, пандемія має гендерний аспект.