НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Розглядається питання про результати проведення Четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок у вересні 1995 р. у Пекіні, який мав велике значення для прогнозування подальших дій і їхніх результатів у сфері досягнення гендерної рівності на міжнародному і національному рівнях. Саме Пекінська конференція й ухвалені в ході її роботи рекомендації повинні були забезпечити досягнення повної гендерної рівності.

У статті здійснено огляд теоретичних підходів до визначення моди, розглянуто медіа (телебачення) як один із шляхів поширення модних образів. Конструювання гендерної ідентичності за допомогою одягу емпіричним чином вивчено на прикладі телешоу «Моду народу». Створення нормативного образу тіла, орієнтацію на чоловіків та об’єктивацію жіночого тіла, конструювання нормативної фемінності виокремлено як ознаки механізмів конструваювання традиційної фемінності інститутом моди у медіа.

Умови та оплата праці у глобальних ланцюгах постачання західних брендів та ретейлерів перебувають у фокусі уваги вже не перше десятиліття.  Однак чи не найбільшими системними проблемами виробництва брендового одягу є низька оплата та тривала понаднормова праця, які унеможливлюють гідний рівень життя для працівни_ць та їхніх сімей, призводять до матеріальної бідності та постійного браку часу. Для подолання цих проблем потрібно зробити багато, зокрема визначити, якою ж має бути оплата праці, щоб забезпечувати гідний рівень життя.

Русько-Українська радикальна партія (РУРП) була заснована на початку жовтня 1890 р. у Львові. Програма РУРП містила вимоги, що стосувалися жіночого питання. Передусім радикали домагались "повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумліня, забезпеченя кождій одиниці, без ріжниці пола, як найповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя". У статті автор аналізує представлення жіночого питання у програмах РУРП і політичну активність галицького жіноцтва наприкінці ХІХ ст. 

У статті автор пояснює поняття «прихованого навчального плану» -  «тіньового» боку освіти, мегамеханізму, який обслуговує патріархальний режим панівної культури - і демонструє його функціонування в українських школах, зокрема на прикладах організації простору, виховної ідеології, гендерної стратифікації персоналу закладу освіти, змісту навчальної програми й стилю комунікації. 

У статті, на основі соціологічного дослідження, проведеного за творчої участі автора, охарактеризовано ключові гендерні стереотипи, властиві шкільним педагогам: про особистісні характеристики, нібито притаманні хлопчикам і дівчаткам, про їх зовнішній вигляд, про ―чоловічі‖ і ―жіночі‖ навчальні дисципліни, обов‘язки в рамках шкільних чергувань і по дому. Автор дійшов висновку, що педагогам сучасної української школи властиві високий рівень гендерної стереотипізації, гендерна сегрегація і поляризація.

У статті представлено критичний огляд теоретичних дебатів у середовищі західних істориків феміністичного спрямування протягом 1970-х – початку 1980‑х рр. Авторка аналізує, які пізнавальні й політичні завдання ставила перед собою жіноча історія на першому етапі свого розвитку, висвітлює ті проблеми вивчення, які опинилися у центрі феміністської полеміки в даний період, а також розглядає дискусію про андроцентризм історичної науки, смисл поняття патріархату, особливості джерельної бази жіночої історії, концептуальні підходи до вивчення жіночого досвіду.

Авторка комплексно проаналізувала місце жінки в суспільстві кінця ХХ – початку ХХІ століття. Простежено і розглянуто процес створення, розвитку, трансформації феміністичних угрупувань. З’ясовано реальний стан реалізації правових, економічних та політичних прав українок. Окреслено низку проблем, які постають на шляху особистісного, психологічного, економічного та політичного зростання жінки в Україні.

З 1890-х до 1939 року українці двома хвилями здійснили масове переселення в Західну Канаду. За незначними винятками це були західно-українські селяни й дрібні ремісники, які, переїжджаючи, здебільшого намагалися заснувати фермерські угіддя або наймалися на низькокваліфіковані роботи в шахти, на залізницю, до інших фармерів у помічники тощо. У статті авторка розглядає способи адаптації українців і вживання їх у культурне і соціальне оточення нового краю. Налаштувавши оптику аналізу на гендерну складову, авторка акцентує особливості обставин, з якими стикалися імігранти, залежно від того, були це чоловік чи жінка, вивчає специфіку задач і викликів, які треба було долати чоловікам чи жінкам, і як по-різному сприймалися громадою деякі нові, модерні вибори молоді, залежно від того, йшлося про парубків чи дівчат. В статті також розглянуто вибори і рішення, що не вписувалися в установлений гендерний канон того часу. 

У цій публікації наведено огляд національних правових актів та документів ООН щодо прав жінок ЛБТІК та представлена стисла інформація про ситуацію стосовно прав жінок ЛБТІК в Україні.