НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Випуск незалежного українського культурологічного часопису за липень 2000 року. 

Перший номер журналу «Критика феміністична» (2018) опубліковано! Номер містить статті з феміністичною критикою війни і мілітаризації, перекладні тексти про квір-мистецтво неуспіху та автоетнографію як феміністичний метод, блогові дописи про Фуко та трансґендерний досвід, рецензії про антиопресивні педагогіки та феміністичне мистецтво

У статті авторка звертається до принципів універсальності прав людини, що є початковою ідеєю Організації Об'єднаних Націй, і аналізує питання жіночих прав. Дослідниця надає загальний опис політики рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків, що є частиною глобальної політики сьогодні. 

Оскільки розвиток системи вищої освіти сьогодні відбувається в євроінтеграційному контексті, особливої актуальності набуває завдання зі створення в університетах умов, які давали б кожній людині змогу реалізуватись незалежно від гендерної приналежності. Найкращі практики розвинених країн світу щодо створення рівних можливостей у здобутті вищої освіти свідчать про актуальність врахування гендерного компонента у системі організації та реалізації всього освітнього процесу.

Цей матеріал мав бути опублікований у академічному журналі "Офіцер України" в грудні 2018 року. Його авторка Ірина Шаповалова служить у Збройних силах України вже 20 років і за цей час отримала звання майорки. Їй на власному досвіді відомо все про складнощі, з якими стикаються дівчата в армії, саме тому вона вирішила, що має допомагати тим жінкам, які розпочинають свою військову кар'єру. З цією метою вона підготувала текст, але редактор журналу багаторазово переносив його публікацію, допоки знову не зняв його з випуску в останній момент. Авторці тексту дуже важливо, щоб він побачив світ у інших виданнях, саме тому ми розміщуємо його в нашій бібліотеці за її згодою. 

Матеріал було розміщено за згоди Інституту масової інформації (ІМІ), де його було опубліковано вперше. 

Агнешка Графф має надзвичайну здатність дивуватися явищам, з якими ми повсякденно стикаємось, але через повсякчасне їхнє повторення вважаємо нормальними. Проте ці явища – суспільна патологія. Треба тільки вміти бачити. Виявляється, в країні «матері-польки» жінки вилучені з мови, закону, суспільного життя, з цілої сфери суспільної свідомості. Книга Агнешкі Графф – це бравурний, яскравий, переконливий аналіз мови масової пропаганди, що упродовж років розвивається в демократичній Польщі.

«У війни не жіноче обличчя» – це документ людської пам’яті, запис історій жінок, яких війна змусила взяти в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. Ця книга – результат кількарічної кропіткої праці: авторка розшукувала учасниць Другої світової війни і записувала їхні свідчення, які цілковито відрізнялися від свідчень чоловіків-ветеранів та від офіційної форми викладу спогадів про ті події. 

Пропонована колективна монографія є однією з перших спроб висвітлен­ня ролі жінок в українській історії. На основі широкого кола історичних джерел та літератури досліджується і аналізується становище українських жінок, особливості їх політичного та соціального статусу в різні періоди історії - з найдавніших часів до сьогодення. 

Пропонований каталог є документацією закритої виставки та мистецьких акцій, здійснених на підтримку виставки «Українське тіло», організованої Центром візуальної культури 7 лютого 2012 року. Це також своєрідне розслідування: спроба з’ясувати, де в українському суспільстві проходить межа між «мистецтвом» і «лайном», між прийнятним та нестерпним.