Вступ до книги «Українські жінки в горнилі модернізації»

Українські жінки в горнилі модернізації / За заг. ред. Оксани Кісь. — Х.: КСД, 2017. — 304 с. Замовити.

Горнило — 1) проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; 2) піч для обпалювання керамічних виробів; 3) частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал; 4) обставини, за яких випробується і гартується людина (Академічний тлумачний словник української мови).

Процеси модернізації стрімко вривались у розмірене, зі споконвіку усталеним трибом і ритмом життя українських жінок кінця ХІХ — початку ХХ століття, радикально змінюючи їхні соціальні ролі, повсякденні практики, систему цінностей, світогляд, сфери діяльності. Та що насправді нам відомо про те, як модернізація змінювала жінок і як самі жінки брали участь у процесах модернізації в Україні у найважливіший і переломний її період — у першій половині ХХ століття?

Де були і що робили українські жінки у вирішальні моменти історії України першої половини ХХ століття? Як змінювалося їхнє бачення власного призначення в добу тотальної модернізації? Якими традиціями подружнього життя керувались українці наприкінці ХІХ століття? Як суспільство сприймало ідеї і спроби емансипації жінок у містах? Що робили жінки, коли чоловіки воювали на фронтах Першої світової? Що означало для жінок здобути рівні права і як вони ними скористалися? Як поводилися жінки під час примусової колективізації і як рятувалися в страшні роки Голодомору? Як переживали нацистських окупантів? Чи боролися жінки з радянською владою в національному підпіллі? Чи каралися в ГУЛАГу як політичні в’язні? Чи жінки брали участь у тих подіях нарівні з чоловіками і наскільки особливим був їхній досвід? Чи вони досвідчили найдраматичніші і доленосні історичні зміни інакше? Що для них означало бути жінкою в Україні в добу радикальної модернізації?

Кінець ХІХ — початок ХХ століття — поворотний період у світовій історії, коли змінювалося все: і технології, і ідеології, і суспільні відносини. Ідеї жіночої емансипації поширилися в середовищі української інтелігенції і спонукали жінок різних верств прагнути розширювати свої права (насамперед на освіту, професійну працю, участь у політичних процесах) і можливості самореалізації за межами родини і дому. Та чи було тогочасне суспільство готове до серйозних змін у поглядах на гендерні відносини? Якісна вища освіта стала для жінок необхідною передумовою, щоб отримати доступ до професійної праці, можливість кар’єри і відповідний гідний заробіток. Перша світова війна дала потужний імпульс для зростання жіночої самосвідомості і стрімко розширила межі жіночої самореалізації в раніше недоступних царинах. Війна також спонукала жінок відчути себе громадянками, коли вони взяли до рук зброю, стали пліч-о-пліч з чоловіками в боротьбі за нове життя. Масові й успішні харитативні та освітні жіночі ініціативи, спрямовані на допомогу військовополоненим, ветеранам війни, вдовам і сиротам, дали жінкам цінний досвід громадської праці, солідарності і публічності. Міжвоєнні десятиліття принесли докорінні зміни у правове становище українського жіноцтва Наддніпрянщини: з майже недосяжної ідеї рівноправність перетворилася на радянську реальність, однак її практичні прояви найчастіше суттєво відрізнялися від омріяних ідеалів. У жаскі роки Голодомору саме на плечі жінок лягла основна відповідальність за порятунок життя їхніх родин (дітей і старих), тож важливо простежити саме жіночі стратегії виживання в умовах украй обмежених ресурсів, можливостей і прав. У той сам час галичанки (в межах Другої Речі Посполитої) продовжували торувати свій шлях у політику, долаючи консервативні стереотипи й упередження та утверджуючи право жіноцтва на участь у представницьких органах влади. Друга світова війна поставила перед жінками нові нечувані виклики, а питання порятунку і виживання набрали нової актуальності. Життя на окупованих територіях спонукало жінок (залежно від національності, політичних поглядів, соціального й етнічного походження, віку і фаху) обирати різні сценарії життя в окупації, спектр яких виходив далеко за межі трійці шаблонних образів «жертва—героїня—зрадниця». Масова участь українських жінок у національно-визвольному русі забезпечила життєздатність підпілля, однак становище жінок в ОУН і УПА було непростим і неоднозначним, ставлення до підпільниць серед провідників, командирів і бійців розкриває суперечливий характер гендерних відносин у підпіллі. Трагізм і героїзм, страждання і гідність переплелися в досвіді українок-політв’язнів ГУЛАГу, які у своїх повсякденних практиках непокори табірним правилам і регламентам протистояли дегуманізуючому впливові системи та підважували її тотальний характер.

Тези про одвічно шанобливе ставлення до українського жіноцтва в історичному минулому та особливу роль жінок у новітній українській історії вже стали порожніми загальниками... А що насправді ми знаємо про реальний історичний досвід реальних жінок у вирі різних історичних подій? Чи готові ми пізнавати минуле у всій його неоднозначності й суперечливості, минуле, у якому було багато болю, боротьби, принижень, непростих компромісів, сорому, втрат і страждань, але було також чимало поступу, здобутків, досягнень, нових можливостей, гордості і радості перемог? Чи готові ми прийняти непросте і непривабливе минуле?

Ця книжка — про дуже різних українських жінок: селянок і міщанок, робітниць і інтелігенток, освічених і неписьменних, комуністок і націоналісток, українок і представниць інших націй, молодих і старших... Їхні долі складалися по-різному. Однак вони не були лише пасивними спостерігачками історичних процесів чи жертвами драматичних обставин. Жінки були активним учасницями всіх тих змін, справжніми дієвицями Історії, долучаючись до них у специфічний жіночий спосіб. Цей складний і багатий жіночий історичний досвід нагадує унікальний сплав металів, який витворився і загартувався в горнилі модернізації. Знання «формули» цього сплаву зробить сучасних українських жінок сильнішими і витривалішими перед викликами сучасності.

Співавторки книжки — фахові історикині, членкині Української асоціації дослідниць жіночої історії — розкривають гендерні особливості життя і діяльності жінок у контексті стрімких модернізаційних процесів та масштабних історичних катаклізмів першої половини ХХ століття, під впливом яких і занурившись у які українки стали такими, якими є тепер.

ЗМІСТ

ПОДРУЖНІ СТОСУНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. (Оксана Кісь)

ЕМАНСИПАЦІЙНІ ІДЕЇ VS КОНСЕРВАТИВНІ ПРАКТИКИ: ЖІНКИ У СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ ЗЛАМУ ХІХ – ХХ СТ.(Іванна Черчович)

ВИЩА І ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ДЛЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. (Катерина Кобченко)

УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЦТВО В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: СПЕКТР СУСПІЛЬНИХ РОЛЕЙ(Ольга Бежук, Мар’яна Байдак)

БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ЕМАНСИПАЦІЙНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У 1920-Х РР. (Марина Вороніна)

“НОВА РАДЯНСЬКА ЖІНКА”: ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У 1930-Х РР. (Марина Вороніна)

ГОЛОДОМОР КРІЗЬ ПРИЗМУ ЖІНОЧОГО ДОСВІДУ ВИЖИВАННЯ (Оксана Кісь)

ЗМАГАННЯ ЗА ПРЕДСТАВНИЦЬКУ РІВНІСТЬ: ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЖІНОК В МІЖВОЄННІЙ ГАЛИЧИНІ (Мирослава Дядюк)

ЖІНКИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПІДПІЛЛІ: ВНЕСКИ ТА ВТРАТИ (Марта Гавришко)

ОКУПОВАНІ ЖІНКИ: ЖІНОЧЕ ПОВСЯКДЕННЯ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (Олена Стяжкіна)

УКРАЇНКИ-ПОЛІТВ’ЯЗНІ В ТАБОРАХ ГУЛАГУ: ВИЖИТИ ОЗНАЧАЄ ПЕРЕМОГТИ (Оксана Кісь)