20 жовтня, 2018

Вступ до книги «Українські жінки в горнилі модернізації»

23 серпня 2017
Оксана Кісь

Президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця, докторантка відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, співзасновниця Української асоціації усної історії. З 1994 року досліджує жіночу та гендерну проблематику в межах української історії та історичної етнології; сучасні наукові зацікавлення зосереджені в ділянці усної жіночої історії та повсякденного життя українських жінок в надзвичайних історичних обставинах. 

Процеси модернізації стрімко вривалися у розмірене життя українських жінок кінця ХІХ - початку ХХ століття, перекроїли систему цінностей, світогляд, сфери діяльності, змінили звичні і додали нові соціальні ролі. Дві світові війни, революції, Голодомор, радянська влада й окупація... Що взагалі означало «бути жінкою» в ті часи? Їхні долі складалися по різному. Однак вони не були лише пасивними спостерігачками історичних процесів чи жертвами драматичних обставин. Жінки були активним учасницями усіх тих змін, спражніми дієвицями Історії, долучаючись до них у специфічний жіночий спосіб. 

Вступ до книги «Українські жінки в горнилі модернізації»

Українські жінки в горнилі модернізації / За заг. ред. Оксани Кісь. — Х.: КСД, 2017. — 304 с. Замовити.

Читайте також:
Іванна Черчович. Жіноча освіта в Україні: історичний огляд
Мирослава Дядюк. Змагання за представницьку рівність: політична діяльність жінок у міжвоєнній Галичині
Іванна Черчович, Тамара Злобіна. 8 жіночих внесків, без яких не було б незалежної України
Марія Горбач, Інна Мочарник. Вона написала фемінізм»
Марія Горбач, Інна Мочарник. Історія українського фемінізму: що дивитись та читати»
Лекторій «Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі» (відео)»

Горнило1) проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; 2) піч для обпалювання керамічних виробів; 3) частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал; 4) обставини, за яких випробується і гартується людина (Академічний тлумачний словник української мови).

Процеси модернізації стрімко вривались у розмірене, зі споконвіку усталеним трибом і ритмом життя українських жінок кінця ХІХ — початку ХХ століття, радикально змінюючи їхні соціальні ролі, повсякденні практики, систему цінностей, світогляд, сфери діяльності. Та що насправді нам відомо про те, як модернізація змінювала жінок і як самі жінки брали участь у процесах модернізації в Україні у найважливіший і переломний її період — у першій половині ХХ століття?

Де були і що робили українські жінки у вирішальні моменти історії України першої половини ХХ століття? Як змінювалося їхнє бачення власного призначення в добу тотальної модернізації? Якими традиціями подружнього життя керувались українці наприкінці ХІХ століття? Як суспільство сприймало ідеї і спроби емансипації жінок у містах? Що робили жінки, коли чоловіки воювали на фронтах Першої світової? Що означало для жінок здобути рівні права і як вони ними скористалися? Як поводилися жінки під час примусової колективізації і як рятувалися в страшні роки Голодомору? Як переживали нацистських окупантів? Чи боролися жінки з радянською владою в національному підпіллі? Чи каралися в ГУЛАГу як політичні в’язні? Чи жінки брали участь у тих подіях нарівні з чоловіками і наскільки особливим був їхній досвід? Чи вони досвідчили найдраматичніші і доленосні історичні зміни інакше? Що для них означало бути жінкою в Україні в добу радикальної модернізації?

Кінець ХІХ — початок ХХ століття — поворотний період у світовій історії, коли змінювалося все: і технології, і ідеології, і суспільні відносини. Ідеї жіночої емансипації поширилися в середовищі української інтелігенції і спонукали жінок різних верств прагнути розширювати свої права (насамперед на освіту, професійну працю, участь у політичних процесах) і можливості самореалізації за межами родини і дому. Та чи було тогочасне суспільство готове до серйозних змін у поглядах на гендерні відносини? Якісна вища освіта стала для жінок необхідною передумовою, щоб отримати доступ до професійної праці, можливість кар’єри і відповідний гідний заробіток. Перша світова війна дала потужний імпульс для зростання жіночої самосвідомості і стрімко розширила межі жіночої самореалізації в раніше недоступних царинах. Війна також спонукала жінок відчути себе громадянками, коли вони взяли до рук зброю, стали пліч-о-пліч з чоловіками в боротьбі за нове життя. Масові й успішні харитативні та освітні жіночі ініціативи, спрямовані на допомогу військовополоненим, ветеранам війни, вдовам і сиротам, дали жінкам цінний досвід громадської праці, солідарності і публічності. Міжвоєнні десятиліття принесли докорінні зміни у правове становище українського жіноцтва Наддніпрянщини: з майже недосяжної ідеї рівноправність перетворилася на радянську реальність, однак її практичні прояви найчастіше суттєво відрізнялися від омріяних ідеалів. У жаскі роки Голодомору саме на плечі жінок лягла основна відповідальність за порятунок життя їхніх родин (дітей і старих), тож важливо простежити саме жіночі стратегії виживання в умовах украй обмежених ресурсів, можливостей і прав. У той сам час галичанки (в межах Другої Речі Посполитої) продовжували торувати свій шлях у політику, долаючи консервативні стереотипи й упередження та утверджуючи право жіноцтва на участь у представницьких органах влади. Друга світова війна поставила перед жінками нові нечувані виклики, а питання порятунку і виживання набрали нової актуальності. Життя на окупованих територіях спонукало жінок (залежно від національності, політичних поглядів, соціального й етнічного походження, віку і фаху) обирати різні сценарії життя в окупації, спектр яких виходив далеко за межі трійці шаблонних образів «жертва—героїня—зрадниця». Масова участь українських жінок у національно-визвольному русі забезпечила життєздатність підпілля, однак становище жінок в ОУН і УПА було непростим і неоднозначним, ставлення до підпільниць серед провідників, командирів і бійців розкриває суперечливий характер гендерних відносин у підпіллі. Трагізм і героїзм, страждання і гідність переплелися в досвіді українок-політв’язнів ГУЛАГу, які у своїх повсякденних практиках непокори табірним правилам і регламентам протистояли дегуманізуючому впливові системи та підважували її тотальний характер.

Тези про одвічно шанобливе ставлення до українського жіноцтва в історичному минулому та особливу роль жінок у новітній українській історії вже стали порожніми загальниками... А що насправді ми знаємо про реальний історичний досвід реальних жінок у вирі різних історичних подій? Чи готові ми пізнавати минуле у всій його неоднозначності й суперечливості, минуле, у якому було багато болю, боротьби, принижень, непростих компромісів, сорому, втрат і страждань, але було також чимало поступу, здобутків, досягнень, нових можливостей, гордості і радості перемог? Чи готові ми прийняти непросте і непривабливе минуле?

Ця книжка — про дуже різних українських жінок: селянок і міщанок, робітниць і інтелігенток, освічених і неписьменних, комуністок і націоналісток, українок і представниць інших націй, молодих і старших... Їхні долі складалися по-різному. Однак вони не були лише пасивними спостерігачками історичних процесів чи жертвами драматичних обставин. Жінки були активним учасницями всіх тих змін, справжніми дієвицями Історії, долучаючись до них у специфічний жіночий спосіб. Цей складний і багатий жіночий історичний досвід нагадує унікальний сплав металів, який витворився і загартувався в горнилі модернізації. Знання «формули» цього сплаву зробить сучасних українських жінок сильнішими і витривалішими перед викликами сучасності.

Співавторки книжки — фахові історикині, членкині Української асоціації дослідниць жіночої історії — розкривають гендерні особливості життя і діяльності жінок у контексті стрімких модернізаційних процесів та масштабних історичних катаклізмів першої половини ХХ століття, під впливом яких і занурившись у які українки стали такими, якими є тепер.

ЗМІСТ

ПОДРУЖНІ СТОСУНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. (Оксана Кісь)

ЕМАНСИПАЦІЙНІ ІДЕЇ VS КОНСЕРВАТИВНІ ПРАКТИКИ: ЖІНКИ У СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ ЗЛАМУ ХІХ – ХХ СТ.(Іванна Черчович)

ВИЩА І ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ДЛЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. (Катерина Кобченко)

УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЦТВО В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: СПЕКТР СУСПІЛЬНИХ РОЛЕЙ(Ольга Бежук, Мар’яна Байдак)

БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ЕМАНСИПАЦІЙНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У 1920-Х РР. (Марина Вороніна)

“НОВА РАДЯНСЬКА ЖІНКА”: ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У 1930-Х РР. (Марина Вороніна)

ГОЛОДОМОР КРІЗЬ ПРИЗМУ ЖІНОЧОГО ДОСВІДУ ВИЖИВАННЯ (Оксана Кісь)

ЗМАГАННЯ ЗА ПРЕДСТАВНИЦЬКУ РІВНІСТЬ: ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЖІНОК В МІЖВОЄННІЙ ГАЛИЧИНІ (Мирослава Дядюк)

ЖІНКИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПІДПІЛЛІ: ВНЕСКИ ТА ВТРАТИ (Марта Гавришко)

ОКУПОВАНІ ЖІНКИ: ЖІНОЧЕ ПОВСЯКДЕННЯ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (Олена Стяжкіна)

УКРАЇНКИ-ПОЛІТВ’ЯЗНІ В ТАБОРАХ ГУЛАГУ: ВИЖИТИ ОЗНАЧАЄ ПЕРЕМОГТИ (Оксана Кісь)

23 серпня 2017
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Адженда "Нова політика рівності України 2030"
Адженда розроблена під керівництвом Віри Нанівської в Україні та презентована у Вашингтоні під час Українських днів у Конгресі США та в Києві в Українському Кризовому Медіа Центрі.
У статті висвітлено кількісний склад жінок, які отримали мандати членів Української Центральної Ради. Проаналізовано основні напрямки та обсяг роботи жінок-представниць Центральної Ради щодо піднесення та реалізації ідеї національного державотворення, надання допомоги біженцям, українізації освіти, охорони здоров’я жінок та дітей, розвитку культури.
Економічні наслідки насильства щодо жінок в Україні
Насильство щодо жінок виступає одним з головних порушень прав людини, причини якого пов’язані з нерівним розподілом ресурсів та повноважень між жінками та чоловіками. Окрім безпосередньої шкоди для здоров’я та добробуту постраждалих, насильство має вагомі суспільні наслідки, які вимірюються грошовими, трудовими та нематеріальними втратами, виявляються у формі поточних, довготривалих або відкладених ефектів.
Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні. Статистичний аналіз відкритих даних ЄДРПОУ
Цей звіт підсумовує результати статистичного аналізу, проведеного з метою висвітлити гендерний розподіл керівників юридичних осіб та приватних підприємців в Україні. Він має на меті заповнити певні прогалини у гендерно дезагрегованій статистиці шляхом аналізу відкритих урядових даних. Гендерно дезагреговані дані є ключовими для вивчення гендерних особливостей в економічній активності, підвищення обізнаності громадськості та розроблення ефективних політик і програм щодо підвищення економічної спроможності жінок, а отже, сприяють досягненню Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), зокрема цілі 5 «Гендерна рівність».
Журнал «Спільне», №6: Гендер і праця
Шостий випуск журналу соціальної критики «Спільне» на тему «Гендер і праця» пропонує увазі читачів і читачок соціалістичний аналіз гендерних питань — альтернативу як ліберальному, так і радикальному фемінізму. Авторки і автори статей розглядають конкретні соціальні категорії жінок, надаючи голос чи то шахтаркам-активісткам профспілкового руху, чи працівницям секс-індустрії, чи ісламським феміністкам. Читачка має можливість почути соціальні групи, часто маргіналізовані та невидимі у загальному неоліберальному дискурсі про «рівні права та можливості жінок і чоловіків». Особливість номеру — критичне переосмислення праці з точки зору неомарксизму, лівої та феміністичної теорій. Що таке праця? Чи це лише оплачувана робота? Чому важливо в дискусіях про працю брати до уваги неоплачувану хатню роботу, доглядову та репродуктивну працю? Хто її переважно виконує і чому? Яка роль держави у забезпеченні гендерної рівності? Чию працю найбільш вигідно експлуатувати роботодавцям і чому? Коли слід говорити про клас, етнічність, сексуальну орієнтацію пригноблених? Чи можливо і яким чином зробити суспільство більш справедливим? Ці та інші питання запропоновані до роздумів читачкам і читачам журналу.
Інтерв’ю з Еллою Ламах про розвиток феміністичного активізму і гендерної політики в Україні
Елла Ламах[1] — гендерна експертка, тренерка, активістка. Голова правління Всеукраїнської громадської організації «Центр “Розвиток демократії”»[2], створеної 2003 року. Члени Центру працюють за програмами «Права людини», «Лідерство», «Розробка та впровадження кампаній громадянського представництва», «Гнучка демократія», «Практичне право», «Гендерна рівність», «Дебати», «Запобігання насильству та протидія торгівлі людьми», «Здоровий спосіб життя», у рамках яких успішно реалізовано 33 проекти.
Жінок — у політику!
Політичні рішення залежать від наявних знань, а фокус уваги — від повсякденного досвіду. Досвід чоловіків і жінок відрізняється з огляду на закріплені в суспільстві гендерні ролі, тому рівне представництво обох статей в органах влади необхідне для гармонійного управління спільними справами. 5–10 % жінок у «чоловічій» політичній сфері змушені посміхатися на сексистські жарти і доводити, що вони «мужики». 30–40 % жінок становлять критичну масу, здатну змінити правила гри і винести нові питання й ідеї на публічне обговорення. Ми хочемо бачити вчетверо більше жінок у політиці, аніж тепер. Як цього досягнути — розповімо в матеріалах нової теми сезону. Запрошуємо до співпраці!
Інтерв’ю з Мартою Чумало про підтримку жінок і феміністичний активізм у Львові
Марта Чумало[1] — співзасновниця, заступниця голови, керівниця проектів і психологиня громадської організації «Центр “Жіночі перспективи”»[2] (м. Львів), у якій працює більше як 20 років. Як громадську організацію ЦЖП було зареєстровано 1998 року. За час своєї діяльності ЦЖП реалізував понад 100 різних проектів, надав безпосередню допомогу більше як 20 000 клієнток, провів різні соціологічні дослідження, активно співпрацював з місцевими органами влади, надавав правову, освітню й інформаційну підтримку різним цільовим групам[3].
Гендерний аналіз офіційної допомоги для розвитку в Україні. Базове дослідження
Базове дослідження було проведено пані Ларисою Магдюк, національним консультантом з питань посилення можливостей та відповідальності ключових донорів та партнерів в сфері координації механізмів надання допомоги на підтримку гендерної рівності в Україні. Проведення гендерного аналізу міжнародної допомоги для розвитку у порівнянні з національними зобов’язаннями України щодо забезпечення гендерної рівності було здійснено за ініціативи та при координуванні з боку ООН Жінки, під керівництвом національного координатора програми пані Оксани Кисельової, за підтримки регіонального офісу ООН Жінки у Східній Європі та Центральній Азії. Проведення базового дослідження стало можливим завдяки відкритості та підтримки з боку донорських та виконавчих агенції, акредитованих в Україні.
Участь жінок у політиці та процесі прийняття рішень в Україні. Стратегії впливу
Цей документ підготовано Українським жіночим фондом за фінансової підтримки спільного проекту ЄС-ОБСЄ/БДІПЛ з розвитку демократії та прав людини у Східній Європі та базується на аналізі результатів соціологічних досліджень, статистичних даних та узагальненні напрацювань вітчизняних та іноземних. В представленому матеріалі аналізуються конкретні проблеми та питання участі жінок у політиці та процесі прийняття рішень в Україні, а також пропонуються основні напрями удосконалення, що базуються на міжнародних та Європейських стандартах і практиках.