Політика

Прогресивні сили мають переглянути підхід до ідей свободи, запропонований неолібералізмом. Вони повинні знайти спосіб зробити феміністичну політику привабливою для широкого загалу, не звинувачуючи людей у незнанні чи нерозумінні. Ми живемо у час змін, який почався ще до останніх потрясінь і продовжується зараз. Держава вже не підтримує різноманіття, а намагається його послабити або навіть позбутися. Тепер настав момент розробити нові ідеї, які запропонують натхненну та природну альтернативу.

Фемінізм і патріотизм — інгредієнти політичного успіху Мілени Рудницької

Недавно «Нью-Йорк пост» опублікувала статтю Юлії Сабіни-Джої про жінок-лідерок, які активно протидіють Путіну. Авторка пише, що нині у Європі саме жінки — найгучніший голос, який закликає припинити російську агресію в Україні. Її приклади яскраві й переконливі.

#політикаБЕЗсексизму — мобільний освітній хаб, мета якого — підготувати нову когорту лідерок із різних соціальних груп. У 2022 році проєкт подорожував країною, адаптуючись до вимог і потреб воєнного часу. Про результати розповідає лідерка Ірина Тишко.

Націоналізм, права жінок, праворадикальні рухи, традиційні цінності — можете викреслити зайве? В Україні ця відповідь очевидна. Проте останніми роками праві націоналістичні партії, політики й політикині в багатьох країнах Європи переглянули свою політичну програму і поквапилися внести в неї захист прав жінок, а дехто навіть ЛГБТ-спільноти. Чому так сталося і чи сумісні націоналізм, правий популізм та фемінізм?

Сьогодні час згадати та вшанувати українок, чий внесок в державотворення був вирішальним. В свідомості багатьох людей досі превалює стереотип, що шлях України до незалежності долався лише чоловіками, а жінкам відводиться в кращому випадку роль «берегинь» та безмовних «соратниць», які надихали своїх мужніх супутників на боротьбу. Насправді все зовсім не так! Ця виставка розповідає про жінок, що своїми зусиллями й працею розбудовували Україну!

У новообраному українському парламенті стало значно більше жінок-депутаток. Як це позначиться на розвитку тих сфер суспільного буття, які найчастіше пов’язують саме з участю представниць жіночої статі? Чи опиняться в пріоритетах питання сім’ї та забезпечення гендерної рівності?

Якщо дати жінкам владу, а чоловікам — реальну можливість ходити в «декрет», чому це зменшить кількість стихійних паркувань, інфекційних захворювань і секс-туризму (адже ми не бренд, пам’ятаєте?). Авторка показує утопію (а може, просто наше майбутнє), де з простої рівности випливають справжні дива.

Хоча Майдан доволі часто показують переважно через барикади, палаючі шини та коктейлі Молотова, доцільно стверджувати, що ця подія не є гомогенним явищем. Протести, що тривали три місяці, слід вважати також набором так званих низових ініціатив, тобто того громадянського суспільства, якого б нам в ідеалі хотілося для нашої країни. У цьому есе зроблено спробу охарактеризувати гетерогенність протестного середовища Майдану через аналіз участі і ролі жінок у цій революції.

Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків, співпраця з державою має як свої здобутки, так і вади. Жіночий активізм — найрадикальніша частина процесів емансипації. Про феміністичні вуличні акції, відкриті листи, інформаційні видання та інші способи активізму — у третій, останній частині дослідження Оксани Кісь.