9 вересня, 2025

Досвіди війни

Розповідаємо про досвід українців та українок, життя яких змінила війна.

Ксенія Букшина: моя мрія і мета — зробити життя українських жінок безпечним і комфортним
Ксенія Букшина про допомогу мамам та про жінок як лідерок миробудування.
Софія Буртак: переселення, гуманітарна допомога, збільшене робоче навантаження — воєнні виклики сільських жінок
Софія Буртак про виклики для сільських жінок, спілки сільських підприємиць та механізацію жіночої праці.
Наталя Чермошенцева: у всіх комунікаціях ми постійно говоримо, що гідність — це базова потреба людини
Наталя Чермошенцева про допомогу жінкам в окупації та завдання на після перемоги.
Ніна Левчук: уже тепер потрібно думати про економіку й екологію відбудови
Ніна Левчук про роль ІТ і підприємництва в обороні та відбудові України.
Аналітична записка. Становище ЛГБТ+ людей в Україні під час війни
Коли війна російської федерації проти України набула повномасштабного характеру, в Україні практично не лишилося людини, яку б вона не зачепила прямо чи непрямо. Це стосується й ЛГБТ+Абревіатура: лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні, інтерсекс, квір-люди та інші. людей, представлених у будь-яких прошарках українського суспільства.
Ірина Цибух: несправедливість, яка сталася з дітьми війни, не залишає місця для компромісу
Ірина Цибух, у цивільному житті продюсерка й керівниця проєктів, під час повномасштабної війни стала парамедикинею добровольчого батальйону «Госпітальєри». Вона розповідає про довоєнні проєкти, поранення і про те, що треба зробити після війни.
Шана чи осуд? Як пам’ятають загиблих на війні жінок
Жінки не лише воюють, але і гинуть на війні. Як пам’ятають героїнь та чи має цей процес гендеровану складову?
Як пам’ятають жінок, які загинули за волю України
Як формується пам’ять про тих, хто зробили внесок в історію, чи присутні в колективній пам’яті жінки минулого і сучасності, та чому це важливо.
Анжеліка БЄЛОВА: «Моє завдання на майбутній рік – підтримувати внутрішньо переміщених осіб, жінок у складних життєвих обставинах»
Мене звуть Анжеліка Бєлова, я ромська активістка. Жіноча лінія моєї родини належить сервіцької етнічної групи ромської національної меншини – українських ромів, які довгий час жили на території України: мої прапрабатьки народилися у Комишувасі (Запорізька область) близько 1870 року.
Ольга СЕРДЮК: «Війна все розставила по своїх місцях, і моє – тут і зараз, у вирі подій, не лише з Україною в серці, а і в серці України»
Мене звати Ольга Сердюк, до війни я 15 років займалася благодійними та соціальними проектами на позиції програмної директорки Фонду Олени Пінчук. Вважаю, що саме цей досвід допоміг мені залишатись в Києві з першого дня війни. Я була навчена робити все можливе, ніколи не чекати подяки чи похвали, та згодом бачити зі сторони результати своїх зусиль. 

Досвіди війни

Розповідаємо про досвід українців та українок, життя яких змінила війна.