30 травня, 2023

Досвіди війни

Розповідаємо про досвід українців та українок, життя яких змінила війна.

Софія Буртак: переселення, гуманітарна допомога, збільшене робоче навантаження — воєнні виклики сільських жінок
Софія Буртак про виклики для сільських жінок, спілки сільських підприємиць та механізацію жіночої праці.
Наталя Чермошенцева: у всіх комунікаціях ми постійно говоримо, що гідність — це базова потреба людини
Наталя Чермошенцева про допомогу жінкам в окупації та завдання на після перемоги.
Ніна Левчук: уже тепер потрібно думати про економіку й екологію відбудови
Ніна Левчук про роль ІТ і підприємництва в обороні та відбудові України.
Аналітична записка. Становище ЛГБТ+ людей в Україні під час війни
Коли війна російської федерації проти України набула повномасштабного характеру, в Україні практично не лишилося людини, яку б вона не зачепила прямо чи непрямо. Це стосується й ЛГБТ+Абревіатура: лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні, інтерсекс, квір-люди та інші. людей, представлених у будь-яких прошарках українського суспільства.
Ірина Цибух: несправедливість, яка сталася з дітьми війни, не залишає місця для компромісу
Ірина Цибух, у цивільному житті продюсерка й керівниця проєктів, під час повномасштабної війни стала парамедикинею добровольчого батальйону «Госпітальєри». Вона розповідає про довоєнні проєкти, поранення і про те, що треба зробити після війни.
Шана чи осуд? Як пам’ятають загиблих на війні жінок
Жінки не лише воюють, але і гинуть на війні. Як пам’ятають героїнь та чи має цей процес гендеровану складову?
Як пам’ятають жінок, які загинули за волю України
Як формується пам’ять про тих, хто зробили внесок в історію, чи присутні в колективній пам’яті жінки минулого і сучасності, та чому це важливо.
Анжеліка БЄЛОВА: «Моє завдання на майбутній рік – підтримувати внутрішньо переміщених осіб, жінок у складних життєвих обставинах»
Мене звуть Анжеліка Бєлова, я ромська активістка. Жіноча лінія моєї родини належить сервіцької етнічної групи ромської національної меншини – українських ромів, які довгий час жили на території України: мої прапрабатьки народилися у Комишувасі (Запорізька область) близько 1870 року.
Ольга СЕРДЮК: «Війна все розставила по своїх місцях, і моє – тут і зараз, у вирі подій, не лише з Україною в серці, а і в серці України»
Мене звати Ольга Сердюк, до війни я 15 років займалася благодійними та соціальними проектами на позиції програмної директорки Фонду Олени Пінчук. Вважаю, що саме цей досвід допоміг мені залишатись в Києві з першого дня війни. Я була навчена робити все можливе, ніколи не чекати подяки чи похвали, та згодом бачити зі сторони результати своїх зусиль. 
Якими мають бути норми захисту й допомоги постраждалим від сексуального насильства?
Сексуальне насильство — величезна проблема і в часі війни, і без неї. Ми сподіваємося, що таких місць довіри, підтримки і допомоги, як «ЮрФем: підтримка», буде більше й більше. Уся Україна повинна стати таким місцем — дружнім і чутливим до всіх, хто постраждали від різних злочинів. Це буде максимальною Перемогою над усім російським.

Досвіди війни

Розповідаємо про досвід українців та українок, життя яких змінила війна.