6 червня, 2023

Уламки сім’ї

1 травня 2022
Поширити в Telegram
673

Нині всередині кожного і кожної з нас — діри, пробиті й прорізані війною. Вони не заживуть, вони кривавляться. Цей біль має бути почутим.

Ця серія витинанок — про те, як війна змінила нас. Вони розповідають історії українок та українців, душі яких навіки «Висічені».

Друга історія — про уламки родин.

Цей образ об’єднує всіх, хто втратили у війні свою родину.

Що таке родина? Під час війни біль кожної сім’ї свій, унікальний біль, різний, бо всі родини різні. У когось це чоловік, дружина, діти, у когось партнер або партнерка, у когось батьки, для когось родина — це кішка, собака чи золота рибка. Як визначити хто з них має вижити? Як не звинувачувати себе в тому, що не вдалося вивезти, умовити, вчасно зателефонувати, сказати важливі слова.

Сучасне «я тебе люблю» в Україні звучить так: «Доброго ранку, як ти?» Серце завмирає, коли відсилаєш і чекаєш, затаївши подих, відповідь «привіт, усе нормально, ніч пройшла спокійно». Такі тепер у нас прояви любови й кохання.

Два дні тому померла моя кішка. Що таке смерть кішки в умовах війни? Коли гинуть тисячі людей навколо? Чи це егоїстично — плакати за нею два дні? Не знаю... Вона — моя родина, її уламок, який не пережив переїзду на захід України. Не пережив... І я досі думаю, чи не було б гуманніше випустити її на волю в селі на Київщині, де є люди і свобода, де вона могла б знайти собі їжу... Чи не було це жорстоко — тягти її в машині 24 години, після чого вона перестала їсти й померла...

Знову-таки, це «лише кішка». Кішка, яку я підібрала на вулиці 12 років тому. Яку ми завели з чоловіком одразу після весілля. Яка була з нами всі ці роки, спостерігала народження наших дітей. Терпіла їхні перші, не завжди лагідні запускання ручок у її шерсть. Полюбила спати з ними, коли вони підросли...

Усі ці дні я спостерігаю, як люди намагаються забрати із собою свої родини. Запакувати, наче валізи в подорож, урятувати все, що можуть. Умовити рідних поїхати або обіймати їх під час вибухів, сидячи в підвалі, міцно притискаючи, бо «а раптом востаннє». Винести собаку з-під уламків, добути їжу й необхідні ліки для тих, хто не може рухатися самостійно...

Уламки життів, уламки родин.

Прототипом цієї витинанки став невідомий чоловік. Я так і не змогла знайти його ім’я в офіційних джерелах. Та знайшла ім’я кота — Марсік. 4 березня обстріляли ракетами село Мархалівка у Фастівському районі на Київщині. Це маленьке село, де 150 жителів і жительок і жодних військових об’єктів поруч. У ньому живуть прості мирні українці, українки і їхні родини.

Цей чоловік утратив всю сім’ю за одну мить — від вибуху ракети. Російські окупанти натисканням кнопки повністю зруйнували його будинок, у якому загинули дружина, дочка, два зяті та свекруха цього чоловіка.

Чоловік вижив. Розбираючи завали знищеного будинку, він знайшов кота Марсіка — єдину істоту, котра якимось дивом уціліла під час вибуху. Страшна іронія долі. Тепер родина цього чоловіка — лише цей кіт. Кіт з-під уламків.

Чоловік не знає, як жити далі, тільки сподівається, що війна в Україні незабаром закінчиться. І я сподіваюся, як і кожен та кожна з нас.

1 травня 2022
Поширити в Telegram
673
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Пропонуємо вашій увазі п’ять тез із п’ятого Феміністичного діалогу під назвою «Війна, націоналізм і феміністичний рух», який відбувся 30 листопада 2023 року. У діалозі взяли участь керівниця експертного ресурсу «Гендер в деталях» Тамара Злобіна та дослідниця, кандидатка історичних наук Марта Гавришко.
Veronika Selega: « We need to develop art brut – a direction in art that is actively developing in the world»
On February 22, two days before the start of the full-scale war, I met Serhiy Enenberg, a theater director and a long-time researcher and keeper of art brut in Ukraine, at Pavlov Hospital. Art brut is the art of non-professional artists. The first collections were collected from people with mental disorders, prisoners. Such art is also called the art of outsiders.
Вероніка Селега: «Нам необхідно розвивати арт-брют – напрям у мистецтві, який активно розвивається у світі»
22 лютого, за 2 дні до початку повномасштабної війни, у Павлівській лікарні я познайомилася з Сергієм Ененбергом, режисером театру та давнім дослідником і зберігачем арт-брюту в Україні. Арт-брют – це мистецтво не професійних митців. Перші колекції зібрані від людей з психічними розладами, ув’язнених. Таке мистецтво ще має назву – мистецтво аутсайдерів.