1325 
Нині всередині кожного і кожної з нас діри, пробиті й прорізані війною. Вони не заживуть, вони кривавляться. Цей біль має бути почутим.
Про те, як війна змінила нас, і буде ця серія витинанок, що розповідатимуть історії українок та українців, душі яких навіки «порізано».
Перша історія — про нову Українську Мадонну.
Цей образ об’єднує всіх мам. Тих, котрі виїхали з України за кордон, рятуючи дітей, тих, хто лишилися оберігати їх щодня вдома в тяжких умовах, тих, чиї діти боронять Україну від російської чуми. Всім...
Природа не може почекати закінчення війни. Діти приходитимуть у цей світ попри все. Діти війни... Мій батько — саме така дитина, народився під час Другої світової. А тепер безліч дітей переживають це знову. Моя подруга народила доньку три тижні тому, назвала її Мира. Символічно вийшло, хоча ім’я обирали ще влітку...
Пам’ятаю перші дні свого материнства, омріяного, бажаного. Як я готувалася, якого спокою й турботи потребувала... Біль стискає все всередині, коли я думаю про те, що переживають немовлята і їхні мами тепер. Мами, які так чекали цієї миті, з любов’ю вибирали одяг, ліжечка, возики. Робили ремонт у дитячих кімнатах, обирали пологовий. А тепер намагаються вижити й затулити собою найцінніше. Так не повинно бути ніде у світі.
Прототипом цієї витинанки стала мама Ольга. Під час вибуху в Києві на Виноградарі вона закрила собою дитину і зазнала численних поранень. По всьому її тілі порізи й рани від уламків скла.
Війна почалася, коли донечці Вікторії було тільки два тижні, тому родина побоялася вирушати в довгу й невідому подорож на захід. Страшно уявити годування дитини груддю під звуки сирен і вибухів. А як мамі при цьому зберегти таке цінне в цей важкий час грудне вигодовування?
18 березня вибухати почало ближче й ближче до їхньої оселі. А коли о 8 ранку Ольга взяла доню на руки, щоб погодувати, вибух прогримів зовсім поруч. Мама затулила своїм тілом Віку від розбитого скла, яке посипалося на них дощем уламків. Маленька Вікторія лишилася неушкодженою, а на тілі Ольги 25 кривавих поранень.
Кров із її ран на руках кожного росіянина й росіянки.
