25 лютого, 2021

Якби я мала такі груди, як у тебе, або Як не порівнювати себе з іншими жінками

16 грудня 2020
Поширити в Telegram
403
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

Подруга каже, що мене треба «з позором вигнати з фемінізму», бо я порівнюю себе з іншими жінками.

— Але ж я роблю це не з трибуни, а по секрету. Лише з тобою за келихом вина.

Окей, якщо ви це читаєте, можна вважати, що з трибуни. Хто в білому пальті — знімайте, зараз буде гаряче.

Усе почалося з його весільних фотографій. Ідеться про мого колишнього, який навчив мене додавати кружальце огірка в джин із тоніком і лаятися німецькою. Як швидко летить час! Ще недавно ми займалися сексом у музеї квантової фізики, а потім вжух — і він одружується зі стюардесою, поруч із якою я наче кіт Матроскін біля Рожевої Пантери.

— Після цієї фрази ти не маєш морального права писати феміністичну колонку, — каже подруга Катя, відкорковуючи пляшку.

— Вибач. Я мала на увазі «кішка Матроскіна».

Катя робить фейспалм. Вона теж феміністка, яка іноді порівнює себе з іншими жінками. Зі мною, наприклад.

— Якби я мала такі груди, як у тебе, вже давно вийшла б заміж, — жартує вона.

Я заходжуся сміхом людини, у якої востаннє був секс, коли Порошенко їздив у Константинополь по Томос.

Здається, у нас проблеми зі ставленням до себе.

Днями колега надсилає мені лінк і повідомлення: «Дивися, у нас із тобою теж є шанс». За лінком стаття «Топ–10 некрасивих дружин голлівудських секссимволів». На фото відомі актори з жінками, які... Як би їх описати. Скажімо так, вони більше схожі на наших подруг чи сусідок, аніж на Барбі.

Я розглядаю цих красенів із високими вилицями й чутливими ротами і думаю про заголовок. Хоч убийте, не пригадаю, щоб статті називалися «топ–10 акторок і їхні не надто красиві чоловіки». Не дуже клікбейтний заголовок у патріархальному суспільстві, де краса важлива передусім для жінок. А чоловікові достатньо харизми, статусу, таланту, статків... Словом, йому не конче треба бути вродливим, щоб добре почуватися в житті.

Мама каже, що чоловік має бути трохи гарнішим від мавпи. Катя каже, що байдуже, яка в нього зовнішність, головне — харизма. Колега за кавою зізнається: він має бути надійним, щоб за ним, як за кам’яною стіною. Я перебираю в голові всі ці якості і думаю: чому ж від нас, жінок, чекають, що ми зовні маємо бути останнім витком еволюції? Чому мамонти вимерли, а патріархальні вимоги до наших тіл ні?!

Навколо мене безліч жінок, які собою незадоволені. Жінок, які порівнюють себе з подругами, акторками і теперішніми своїх колишніх. Жінок, які витрачають нечувані ресурси на покращення своєї зовнішности. Чому вони це роблять? Чому вони зациклюються? Не знаю, бо я одна з них.

Відповідь знайшла мене сама. Через коментарі під фото кандидата в мери Черкас Віктора Євпака з його дружиною Кароліною. Їй прилетіло і за вік, за відсутність макіяжу, за ніс, рот, груди і решту частин тіла, що їх «естети» із соцмереж визнали непривабливими.

У фейсбуці почався флешмоб #no_makeup. Жінки виставляли свої фото без макіяжу, щоб підтримати Кароліну Євпак. Я зробила селфі без мейкапу і фільтрів. Вийшла максимально невдала світлина, яку я запостила в інстаграмі й видихнула. Нехай це буде подарунком для колишньої мого майбутнього. Жартую.

Суспільство не пробачає, коли ми на вигляд нормальні здорові люди. Тягнися до стандартів або не нарікай на наслідки.

Може, моя Катя мала рацію, і ці колонки слід писати впевненій жінці, яка любить себе, як це мусить робити справжня феміністка? Як можна боротися із сексизмом, коли сама до себе ставишся по-сексистськи? Що робити, коли тебе виховували на казках про Попелюшку і правилах життя, які закінчуються словами «ти ж дівчинка»? Чи можна називатися феміністкою, не позбувшись патріархальних бліх, які паразитують на твоєму ставленні до себе?

— Обережніше з метафорами, кішко Матроскіна! — Катя обіймає мене і ми вирішуємо, що правильний вихід — зізнаватися у своїх комплексах і помилках, щоб показувати іншим жінкам, що фемінізм — це шлях до звільнення.

— За колективну терапію!

Звіряймося одна одній у бентегах, на які страждаємо через патріархат. Знаходьмо правильні слова, щоб озвучити свої страхи і побороти їх.

Я відкриваю пост про весілля свого колишнього і дивлюся на наречену. Сподіваюся, вона не нудьгує в його улюблених музеях. Я довго розглядаю їхні фото: профіль, анфас, великий і загальний плани. Ставлю під фото «сердечко» і думаю: поруч із ним завжди були неймовірні жінки!

16 грудня 2020
Поширити в Telegram
403
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Чи жінки «самі винні»?
Жінки ж «самі хочуть» (голити ноги, бути сексуальною інстаблогеркою, зніматись в сексистській рекламі). Але чи справді «самі»?
Хто їм заважає? Жінки в українській медицині
В Україні жінок-медиків більше, ніж чоловіків. За даними НСЗУ, їх близько 82 % (це вище, ніж у середньому по світу). При цьому серед керівництва галузі переважають чоловіки, хірургія досі вважається «чоловічою» сферою, а середній рівень зарплатні в галузі, згідно з даними Державної служби зайнятости, третій з кінця — 8,5 тисяч гривень. Менше заробляють лише у сфері громадського харчування та в освіті, які в Україні так само переважно «жіночі». Аналіз даних спонукає до висновку, що найбільша проблема лікарок і медсестер — системний сексизм — ситуація, коли типово «жіночі» сфери зайнятости недооцінюються і недофінансуються, а робота жінок у них позиціонується як «хобі» на додаток до сімейних обов’язків.
Стосунки як полювання: чи правда, що чоловіки — «мисливці»?
Казки й романтичні фільми вчать: він добивається — вона піддається. Коли чоловік бігає за жінкою, він романтик. Коли жінка бігає за чоловіком, вона невдаха. У вітчизняному глянці досі трапляються заголовки «Як залишатися для нього загадкою» або «Як йому не набриднути». Чи справді це потрібно чоловікам і жінкам та як осучаснити романтичні стосунки?