2918 
Є в мене сусід Коля, який
- кличе «киць-киць», коли я прохожу повз,
- свистить мені вслід,
- пропонує сходити разом на пиво,
- просить посміхнутися, бо «такій гарній дівчині не личить бути похмурою»,
- питає, чи мамі не потрібен зять,
- бомбить блискучими гіфками і недоречними компліментиками в соцмережах.
Я перепробувала все: ігнор, агресію, жарти і «Коль, ну, ти не мій типаж. Точно ні. Ніколи. Навіть на пиво, Коль. Припини. Нізащо. Ні!». Нічого не діяло. Тоді мені спало на думку скористатися допомогою Пілар. Це іспанська медсестра, хлопець якої ось-ось вийде з в’язниці.
Ми з Пілар познайомилися на муніципальних мовних курсах у передмісті Кельна. Я студентка з України, вона медсестра з Іспанії. У нашій групі було багато іноземців, чиї країни і цінності дуже далеко від європейських. Вони безцеремонно чіплялися до дівчат, випробовували на нас найтупіші підкати типу «твої батьки часом не кондитери?» і спамили «романтичними» повідомленнями в соцмережах. Словом, поводилися, наче мій сусід Коля.
Від такого «залицяння» потерпали всі, крім Пілар. Спочатку я думала, що це через її красу. Пілар схожа на акторку з мелодрам: висока, з гострими вилицями, густим блискучим волоссям, смаглявою шкірою, низьким голосом і сліпучою посмішкою. Офіційно заявляю: я ніколи не бачила красивішої жінки.
— Не дивно, що ви боїтеся до неї підходити, — казала я Емре, айтішнику з Туреччини, який твердо намірився знайти собі на курсах наречену.
— Узагалі-то, до неї ніхто не підходить через її хлопця.
Це мене здивувало. Бо «у мене є хлопець» — перша фраза, яку говорили дівчата, щоб від них відчепилися. Спершу це діяло, а потім ішли запитання «То чому він тебе таку гарну відпускає ввечері саму?». І чіпляння тривали, набираючи обертів.
— Він ось-ось вийде з в’язниці. Може, теж приєднається до нас на заняттях. Пілар каже, німецька в нього кульгає, — пояснював Емре.
Оце так сюрприз. Молода красива медсестра, багато сміється, легко сходиться з людьми, дивиться «Ріка і Морті» на перервах — і така драма! Хлопець у в’язниці! Моя уява малювала, як після уроків красива і респектабельна Пілар заливає зошит слізьми, пишучи листи небезпечному бандиту, який рахує дні до моменту, коли вони возз’єднаються і разом учитимуть німецьку в нашій групі.
— Не вірю, що якомусь зеку може пощастити бути поруч з такою жінкою, як Пілар, — пліткували дівчата на перекурах.
— Ну, чому, декому з бандитів щастить навіть президентами ставати, — згадувала я тодішнього очільника своєї батьківщини.
— Президентом — я ще повірю, але зустрічатися з Пілар...
Може, через те що Пілар була мені цікавою, може, через спільну любов до «Ріка і Морті» ми потоваришували. Допомагали одна одній з домашніми завданнями, разом вправлялися в діалогах, коли треба було працювати в парах. На щастя, компанія Пілар віднаджувала від мене Емре і його друзів — вони побоювалися Пілар, тож і поруч зі мною їхній настирливий романтичний настрій зникав.
Якось Пілар покликала мене на вино. «Ось він, той день, коли я дізнаюся все про її кінематографічні драматичні стосунки», — подумала я.
Я допивала третій келих червоного сухого, намагаючись вибрати між допитливістю і коректністю. Ну, бо в людини біда, чи варто мучити її, просто щоб задовольнити свою цікавість? Та запитань було багато. Скільки він відсидів? За що? Чи схоже це на стосунки на відстані? Як часто їм дозволяють побачення?
Поки я наважувалася, до нас підійшов високий білявий красень. Він сказав Пілар, що в неї найчарівніший сміх у цьому місті. Пілар театрально засміялася. Він спитав, чи не будемо ми ввечері в клубі на сусідній вулиці. Пілар відповіла, що не збиралися, але тепер вагаємось. Завершилося тим, що вона дала йому номер свого мобільного.
— Так а що, твій хлопець, не розгнівається, коли ось-ось вийде на свободу?
— А в нього довічне, — сказала Пілар. І, знаєте, у неї справді найкрасивіший сміх у місті.
Є чоловіки, для яких ми маємо цінність лише як чиясь донька, сестра, дівчина чи дружина. Наше «ні» важить лише тоді, коли є небезпека перейти кордони іншого чоловіка. Проте не наші власні кордони (у всесвіті таких мужчин у нас просто немає кордонів). Чи можемо ми не хотіти Емре або Колю, навіть коли у нас немає бойфренда? Можемо. Чи варто відповідати їм правду на питання «А в тебе є хлопець?»? Варто, якщо віриш, що ти більше, ніж чиясь власність. Не варто, якщо при цьому поспішаєш і хочеш швидко відшити надокучливого залицяльника.
Я хочу, щоб настав день, коли моє «ні» сприйматиметься однозначно і безумовно. А поки що мені іноді доводиться користуватися лайфгаком іспанської медсестри Пілар.
— То коли вже ми підемо на пиво? — це була Коліна остання спроба. Я відмовила, бо мій бойфренд мав ось-ось вийти з в’язниці.
