16 серпня, 2022

Чи можуть чоловіки бути феміністами?

13 липня 2020
Поширити в Telegram
2675
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

— Розкажіть, як вам вдається стільки працювати і підтримувати таку гарну форму?

Ніколи не подумала б, що поставлю таке запитання під час інтерв’ю. Той випадок, коли цікавість бере гору над сором’язливістю. Навпроти мене — Роман Вінтонів, який грає Майкла Щура у відомому youtube-проєкті «Телебачення Торонто». Він амбасадор руху HeForShe. Це кампанія ООН, яка залучає чоловіків до боротьби з гендерною нерівністю, на що красномовно натякає назва «Він для неї». Вінтонів став тим «he», який публічно декларує свою солідарність із «she». А я знімаю про це сюжет для новин.

Як я докотилася до такого запитання? Прокрутимо час на годину назад.

Я сиділа в кав’ярні з Лесею. Це моя подруга, яка не вірить у чоловічий фемінізм. Ми перебирали можливі сценарії інтерв’ю, плавно звертаючи розмову на суперечку, чи може чоловік бути феміністом.

— Чоловік-фемініст — це як російський ліберал, — каже Леся. — Теоретично існує, а на практиці однаково прокльовується якийсь сексизм (або імперіалізм).

Леся розповідає історії про те, як одного разу чоловік, котрий назвався феміністом, лайкнув сексистський пост у фейсбуку. Або розказав анекдот про блондинку. Або перестав бути феміністом після завершення грантового проєкту. Леся не вірить у чоловічий фемінізм, тож Майклові Щуру пощастило, що інтерв’ю в нього братиме не вона.

Леся каже:

— Жінкам легше бути феміністками, бо вони виборюють права, щоб покращити своє життя. А для чоловіків фемінізм — це, навпаки, ділитися привілеями. Відчуваєш різницю? — питає вона.

— Відчуваю, що ти налаштовуєш мене проти спікера, — нарікаю я.

Я знаю типову риторику, яку озвучуватиме чоловік, котрий називає себе феміністом. Це стандартні тези про справедливість і рівні права. Можливо, згадають ще про коханих, мам, доньок, за яких уболівають. Однак мені з голови не йде Лесина ідея про привілеї. Що як вони викривляють оптику чоловіків і роблять їхній фемінізм інакшим, ніж наш?

Ми з Лесею не гендерні експертки чи соціологині, у нас немає правильних відповідей. Є лише роздуми, які не полегшують мені підготовку до зйомки новинного сюжету, де має бути інтерв’ю з чоловіком-феміністом. Чи чоловіком-«феміністом»?

Раптом у нас із Лесею народжується ідея.

За пів години до інтерв’ю я спостерігаю за бекстейджем зйомок програми «Телебачення Торонто». Там харизматичний і розкутий Майкл Щур верещить, жартує і кривляється на камеру. Щойно ми починаємо інтерв’ю, у ньому відбувається різка зміна. Переді мною вже інша людина — Роман Вінтонів. І я, переступаючи через сором’язливість, ставлю те саме перше запитання.

— Розкажіть, як вам вдається стільки працювати і підтримувати таку гарну форму?

— Я не погоджуюся з тим, що в мене гарна форма, — відповідає мій співрозмовник. У його очах неприхований подив. Мабуть, не чекав, що розмова буде про його зовнішність. Діалог поступово стає дедалі абсурднішим.

— У вас така публічна робота, дружина дозволяє, відпускає на ефіри?

У моєму арсеналі ще десяток типових питань, які зазвичай чують фахівчині і професіоналки під час інтерв’ю. Це називається «дзеркало сексизму» — коли звичний досвід жінок ретранслюють на чоловіків. Так легше продемонструвати безглуздість усталених норм.

Нам обом некомфортно. Вінтонів не розуміє, що відбувається. Експеримент триває.

— У вас є донька, як вдається поєднувати батьківство і роботу?

Він терпляче і стримано відповідає на мої питання. Морщить лоба, переминається з ноги на ногу, але не здогадується, про що мені йдеться. Його відповіді коротшають, а в голосі з’являється дедалі більше недовіри. Якоїсь миті після чергового ідіотського питання про вибір одягу і догляд за собою я не стримуюсь і починаю сміятись.

— Це типові запитання, які ставлять жінкам під час інтерв’ю незалежно від їхньої професії.

Роман полегшено зітхає:

— Дякую, що ви це зі мною зробили.

Тепер нам простіше говорити про чоловічий фемінізм, розуміння проблеми нерівности, про чутливість до дискримінації. Чи відчувають чоловіки, про що йдеться жінкам, в умовах патріархату? Чи розуміють, за що і з чим жінки борються, як почуваються? Зрештою, наш діалог переконає мене — чоловічий фемінізм існує. Роман каже:

— Я переважно говоритиму одне й те саме: шановні жінки, я максимально відкритий. Скажіть мені, як? Ось вам історія. Ось, як я вчинив. Це було правильно чи неправильно?

Фемінізм — це не догма, яку дано осягнути лише обраним. Фемінізм — це не іспит, на якому тебе можуть завалити суворі експертки. Не існує еталонного фемінізму, як і еталонних феміністів. Існує вибір дослухатися і поважати. І я вірю в те, що існують і чоловіки, який цей вибір роблять і дотримуються його.

____________________________________

Те саме інтерв'ю з Вінтонівим:

13 липня 2020
Поширити в Telegram
2675
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
А як щодо неправдивих обвинувачень і зламаних доль чоловіків?
Чому чоловіки — жертви «неправдивих звинувачень» здобувають більше уваги і співчуття, ніж мільйони жінок — жертв насилля? Це дещо каже нам про наше суспільство.
Российско-украинская война с 2014 года и феминизм
Феминизм критикует войну как сплошь патриархальное явление, следствие маскулинной борьбы за власть и территорию. В идеальном феминистическом мире войн не должно быть. Этот текст написан на седьмом году войны, которую Российская Федерация ведет против Украины, и в нем очерчено и проанализировано иное отношение к войне украинских феминисток. Позиция «война – это мужские игрушки, милитаризм – это плохо» в случае Украины очень упрощена и очень рискованна, и этот текст призван это доказать.
Russian-Ukrainian War since 2014 and Feminism
Feminism criticises war as a purely patriarchal phenomenon and the consequence of a masculine struggle for power and territory. In a perfect feminist world, there should be no wars. This text is written during the seventh year of the war that the Russian Federation has been waging against Ukraine. The article outlines and analyses the different attitudes to war among Ukrainian feminists. The position ‘war is men's toys, militarism is bad’ is very simplistic and extremely risky in the case of Ukraine, and this text aims to prove that.