5 грудня, 2021

Данія: пізній #MeToo та проблеми з фемінізмом

4 вересня 2021
Поширити в Telegram
404
Марина Шевцова

Кандидатка економічних наук, PhD з політології. Гостьова дослідниця Лундського університету (Швеція), Університету Флориди (США) за програмою імені Фулбрайта (2018–2019). Програмна менеджерка ГО «Батьківська ініціатива “ТЕРГО”». Співавторка курсу «Школа для всіх: Безпечне шкільне середовище». Сфера наукових інтересів охоплює такі теми: ЛГБТ+ права у Східній і Центральній Європі, антигендерні рухи, ЛГБТ+ міграція, створення інклюзивного середовища в школі й на роботі, робота з батьками ЛГБТК-людей, європейська інтеграція.

Серед останніх публікацій — книжки LGBTQ+ Activism in Central and Eastern Europe. Resistance, Representation and Identity (з Раджаною Буянтуєвою) та LGBTI Asylum Seekers and Refugees from a Legal and Political Perspective (з Арзу Гюлер і Деніз Вентурі).

Цей текст — частина серії про фемінізм у скандинавських країнах.

Зміст серії:

1. Скандинавія: найкраще місце, щоб народитися жінкою (і при нагоді народити)?

2. Швеція: феміністична зовнішня політика феміністичного уряду

3. Данія: пізній #MeToo та проблеми з фемінізмом

4. Фінляндія: жіноча парламентська коаліція і Міжнародна премія за гендерну рівність

5. Норвегія: залучаючи чоловіків у «жіночі» професії

6. Скандинавська «скляна стеля» і скандинавський парадокс

Так само як сусідні Ісландія і Швеція, Данія щороку посідає верхні позиції в рейтингах країн, де найкраще бути жінкою. Ще 1924 року Ніна Банґ (Nina Bang) стала першою у світі жінкою-міністеркою в країні з парламентською демократією. Сьогодні жінки займають 40 % місць у парламенті, а 2011-го вперше датчанка Гелле Торнінґ-Шмідт (Helle Thorning-Schmidt) очолила уряд (з 2019 року датський уряд теж очолює жінка — Метте Фредріксен (Mette Frederiksen)). Як і в інших скандинавських країнах, у Данії жінки й чоловіки отримують щедру відпустку по догляду за дітьми (жінка отримує чотири оплачувані тижні до пологів та 14 одразу після пологів; батько отримує окремі два тижні після пологів партнерки; на додаток пара отримує 32 тижні оплачуваної відпустки, що їх вони можуть розділити так, як самі вирішать). За останніми даними OECD, саме в Данії чоловіки беруть на себе найбільшу частку хатньої роботи (хоча жінки досі працюють удома трохи більше за них). Майже завжди владна коаліція в парламенті Данії передбачає посаду міністра з рівности.

Данія — єдина скандинавська країна, де є не тільки жінки-священнослужительки в християнських храмах, а навіть жінка-імам. Шерін Ханкан (Sherin Khankan) заснувала в Копенгагені першу в Скандинавії мечеть, якою керують жінки (мечеть можуть відвідувати і жінки, і чоловіки, крім п’ятниці, коли вхід дозволено лише жінкам).


Шерін Ханкан, жінка-імам, засновниця першої в Скандинавії мечеті, якою керують жінки

Попри все перераховане, 2019 року інтернет-видання вибухнули заголовками на зразок «Данія — найменш феміністична нація у світі згідно з результатами світового опитування» або «“Нам не слід позбуватися приємних речей” — данські жінки найменш феміністично налаштовані і віддають перевагу схвальному свисту чоловіків собі в спину, а не руху #MeToo».

Ці статті стали наслідком публікації результатів спільного проєкту YouGov-Cambridge Globalism Project та видання «Ґардіан» (the Guardian 2019). Згідно з опитуванням, у якому взяли участь 25 тисяч жінок із 23 великих країн, лише чверть данських жінок уважають себе феміністками (для порівняння: у сусідній Швеції до феміністок себе віднесли 46 % жіночого населення). Майже третина учасни_ць опитування (серед них і жінки, і чоловіки) згодні, що коли чоловіки свистять чи вигукують схвальні слова на адресу незнайомої жінки — це прийнятна поведінка, і лише 4 % опитаних чоловіків та 8 % жінок у Данії підтримали рух #MeToo. Для порівняння: у тій-таки Швеції цей рух проти сексуальних домагань і насильства схвалюють 16 % опитаних чоловіків і 34 % жінок (19 % чоловіків і 24 % жінок у середньому по всіх 23 країнах, де проводилося дослідження). Не дивно, що тема викликала ажіотаж у ЗМІ, до того ж трохи раніше данська очільниця Міністерства рівности й північної співпраці Данії Карен Еллеман (Karen Ellemann), членкиня право-налаштованої партії, відмовилася назвати себе феміністкою на пряме питання від преси (Your Danish Life 2017).

Згідно з дослідженнями науковиць зі шведського університету Мальме й данського університету Роскільда, 2017 року, коли почався рух #MeToo, ставлення до нього у двох сусідніх країнах було дуже різним. У Швеції про цей рух вийшло понад 3000 статей, більшість яких належали до політичних новин. Натомість у Данії таких матеріалів було вп’ятеро менше (600) і публікували їх переважно в розділах культури і розваг. Мало того, у Швеції багато політиків і політикинь підхопили цю тему, а в Данії велося багато розмов про те, що можуть постраждати невинно обвинувачені чоловіки і що є ризик полювання на відьом (Rosenblad 2020).

У 2017–2018 роках таке ставлення до #MeToo й фемінізму пояснювали головно у два способи. По-перше, лунала думка, що Данія — вже й так країна-чемпіонка в тому, що стосується прав жінок (хоча, треба додати, це стосується не всього, наприклад, станом на 2017 рік менше як половина компаній мали принаймні одну жінку в складі правління і жінки займали лише 15 % директорських крісел), тому фемінізм як ідеологія нібито перестав бути потрібним. По-друге, для данської культури дуже важливе почуття frisind, що можна перекласти як «вільне, толерантне ставлення і неупереджений спосіб мислення». Начебто саме цій концепції Данія зобов’язана раннім ухваленням права на шлюб для одностатевих пар (1989), а 1969 року, також завдяки йому, Данія стала першою країною, де легалізували порнографію. Отож, стверджують експертки, для данців дуже важливо не сприймати речі надто серйозно, а це нормалізує певні види сексистської поведінки. З’явилося навіть поняття «хюґе сексизму», яке відсилає до популярної данської концепції. Крім того, довгий час праві політики використовували тему сексуального насильства і домагань як проблему іммігрантських кіл населення (інакше кажучи, мусульман).

Однак минулий 2020 рік приніс нову, набагато потужнішу хвилю #MeToo, яка змусила багатьох переглянути свою відповідь на питання, чи Данія — такий уже рай для жінок. Усе почалося з виступу акторки Софі Лінде на церемонії нагородження за кращі комедійні шоу. «Ми можемо робити вигляд, що в Данії немає різниці між чоловіками й жінками, — сказала Лінде, — але це просто брехня». Вона розповіла, що у 18 років один із керівників телекомпанії, де вона працювала, примушував її до орального сексу, погрожуючи зруйнувати її кар’єру «Ти знаєш, хто ти, — сказала вона на камеру, — і ти знаєш, що я тобі відмовила». Коли представники телеканалу критично зреагували на цей виступ Софі Лінде, більше як 1600 жінок, котрі працюють або раніше працювали на цьому каналі і стикалися з керівником, якого звинуватила Софі, підписали відкритого листа на підтримку акторки. Історія не обмежилася телебаченням. Понад 800 лікарок і студенток медичних навчальних закладів підписали відкритого листа про гендерну дискримінацію й сексуальні домагання. Те саме зробили майже 700 науковиць і працівниць вишів і науково-дослідницьких закладів та понад 300 політичних діячок.


Обкладинка номера газети Politiken, присвяченого сексуальним домаганням і дискримінації в данських профспілках

У жовтні 2020 року мусив піти у відставку Франк Єнсен, який доти десять років був незмінним мером столиці країни — Копенгагена. Під тиском обвинувачень він зізнався, що всі тридцять років своєї політичної кар’єри від його залицянь і сексуального пресингу потерпали десятки жінок. Тоді ж таки у жовтні 2020-го пішов у відставку й голова Соціально-ліберальної партії та відомий радіоведучий, які визнали більшість звинувачень на їхню адресу в сексуальних домаганнях.

Історія завдала удару по репутації Данії як однієї з найкращих у світі країн для жінок. До того ж 2019 року країна опинилася на 14-й позиції в рейтингу Світового економічного форуму в тому, що стосується розриву в оплаті праці чоловіків і жінок, тоді як інші скандинавські країни й надалі очолювали рейтинг (більше про це та про «скляну стелю» для жінок у Скандинавії читайте далі).

Метте Фредріксен, голова уряду країни, обіцяє нові законодавчі зміни і швидкі дії. Відтак уже ухвалено нові правила, покликані покращити психологічну атмосферу в трудових колективах, які з 1 листопада 2020 року стали неодмінною частиною трудових угод у Данії. Зокрема, в правилах розтлумачено, що вважається сексуальним домаганням або «небажаною сексуальною увагою», а це небажані дотики, словесні заклики до сексуальних стосунків, відповідні жарти й коментарі, питання на теми навколо сексу, демонстрація порнографічних матеріалів. Водночас затвердження політик для запобігання й боротьби із сексуальними домаганнями залишається на розсуд кожної окремої організації.

Хочу підкреслити, що ця історія з #MeToo не скасовує досягнень Данії у сфері прав жінок. Однак це дуже яскравий приклад того, куди може привести хибне враження, що верхні сходинки у світових рейтингах країн означають, ніби абстрактний фемінізм уже переміг, дискримінації і порушень прав жінок більше немає, тож не варто й перейматися.

4 вересня 2021
Поширити в Telegram
404
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Флірт, прибульці і майбутнє планети Земля
«Як тепер фліртувати? Зробив комплімент — і на тобі, судовий позов», — сушать собі голову консервативні чоловіки. Декому так важко відділити флірт від насилля, що легше уявити світ, у якому людство вимре — через те що феміністки припинять будь-які контакти між статями. Насправді відділити флірт від насилля неважко — досить тримати в голові кілька правил. Про них — у статті.
Постав сигналізацію на внутрішню мізогінію
З дитинства суспільство складає в нас «бабську поведінку», «жіночі романи» і відвагу, яку зазвичай називають мужністю. Приниження всього жіночого таке звичне, що навіть феміністці не впоратися без внутрішньої сигналізації.
Депіляція — віск на вівтарі патріархату
Феміністки голять ноги. Феміністки не голять ноги. Феміністки дуже різні. Однак ви не знайдете жодної, схожої на пародійних героїнь несмішних мемів про волосся на тілі. Адже насправді феміністки зайняті боротьбою з усіма проявами дискримінації.