26 квітня, 2024

Швеція: феміністична зовнішня політика феміністичного уряду

4 вересня 2021
Поширити в Telegram
1340
Марина Шевцова

Кандидатка економічних наук, PhD з політології. Гостьова дослідниця Лундського університету (Швеція), Університету Флориди (США) за програмою імені Фулбрайта (2018–2019). Програмна менеджерка ГО «Батьківська ініціатива “ТЕРГО”». Співавторка курсу «Школа для всіх: Безпечне шкільне середовище». Сфера наукових інтересів охоплює такі теми: ЛГБТ+ права у Східній і Центральній Європі, антигендерні рухи, ЛГБТ+ міграція, створення інклюзивного середовища в школі й на роботі, робота з батьками ЛГБТК-людей, європейська інтеграція.

Серед останніх публікацій — книжки LGBTQ+ Activism in Central and Eastern Europe. Resistance, Representation and Identity (з Раджаною Буянтуєвою) та LGBTI Asylum Seekers and Refugees from a Legal and Political Perspective (з Арзу Гюлер і Деніз Вентурі).

Цей текст — частина серії про фемінізм у скандинавських країнах.

Зміст серії:

1. Скандинавія: найкраще місце, щоб народитися жінкою (і при нагоді народити)?

2. Швеція: феміністична зовнішня політика феміністичного уряду

3. Данія: пізній #MeToo та проблеми з фемінізмом

4. Фінляндія: жіноча парламентська коаліція і Міжнародна премія за гендерну рівність

5. Норвегія: залучаючи чоловіків у «жіночі» професії

6. Скандинавська «скляна стеля» і скандинавський парадокс

У Швеції питання гендерної рівности і прав жінок — це не просто одне з питань національної політики. Уже восьмий рік ця країна провадить «феміністичну зовнішню політику», ба більше, Швеція пишається, що вона перша країна з «феміністичним урядом».

Разом зі своїми скандинавськими сусідками — Данією, Фінляндією й Норвегією — Швеція давно посідає перші місця в рейтингах країн із найкращими показниками прав жінок. Ще 1979 року Швеція ухвалила Акт з гендерної рівности, який мав на меті попереджати і боротися з гендерною дискримінацією на ринку праці, а з 1994 року тут уважається нормою, що половину шведських міністерств очолюють жінки. Після перемоги на виборах 2014-го лідер соціал-демократичної партії Стефан Льовен (Stefan Löfven) заявив, що відтепер у Швеції феміністичний уряд. Майже одразу після того призначена міністеркою закордонних справ Маргот Валстрьом (Margot Elisabeth Wallström) проголосила шведську феміністичну зовнішню політику з трьох R, базованих на четвертій R: Rights, Representation, and Resources based on Reality (Права, Репрезентація і Ресурси, базовані на Реальності) (CFR 2019). За словами Валстрьом, цю схему створено для того, щоб посольства й дипломатичні представництва Швеції мали якісь критерії для оцінки діяльности інших країн під час багатосторонніх і двосторонніх перемовин, які було б легко застосовувати.

По-перше, права. Чи мають жінки рівні з чоловіками права в країні? Як щодо ранніх шлюбів для дівчат? Що з правами на відкриття власного бізнесу, кредитну позику або така, здавалося б, проста річ, як відкриття банківського рахунку? (Сьогодні в 72 країнах світу жінки не можуть самостійно відкрити рахунок чи отримати банківський кредит.)

По-друге, чи присутні жінки за столом, де ухвалюються найважливіші рішення? Як у країні з політичною участю жінок і що Швеція може зробити, щоб покращити ситуацію?

По-третє, ресурси: що каже національна й міжнародна статистика? Чи запроваджено в країні гендерне бюджетування? Чи відомо, як розподіляються ресурси й блага та чи враховуються при цьому потреби жінок і дівчат?

Навіть у Швеції ідею феміністичної зовнішньої політики спочатку сприйняли з певною недовірою, але, здається, Марго Валстрьом вдалося переконати більшість скептиків, не лише завдяки її невтомній праці, а й завдяки вдалій комбінації чинників. У 2017–2018 роках Швеція отримала тимчасове членство в Раді Безпеки ООН, і це відкрило шведському уряду блискучу можливість перейти від слів до дій. Поки Швеція залишалася в Раді Безпеки, її представни_ці постійно запрошували жіночі групи і правозахисниць із різних країн, щоб почути їхню позицію. Завдяки Швеції гендерний аспект було додано до мирних переговорів у Колумбії і Ємені. В останньому випадку, коли на вимогу шведського уряду Ємен включив до складу делегації лише одну жінку, шведське представництво при ООН доклало багато зусиль, щоб привезти на переговори активісток і політичних експерток, сподіваючись, що вони візьмуть участь у неформальному спілкуванні за стінами зали переговорів, а це теж важлива частина дипломатії.

Швеція — єдина країна у світі, яка виділяє майже 90 % грошей, призначених на допомогу менш розвинутим країнам, на організації, які приділяють особливу увагу гендерній рівності (для порівняння: США виділяє таким організаціям лише 28 % своєї закордонної допомоги) (OECD 2018). Це не обов’язково мають бути організації, які займаються суто правами жінок і дівчат, але вони повинні робити якийсь внесок у гендерну рівність. Наприклад, якщо це організація, яка займається водопостачанням, то всі розрахунки має бути зроблено з урахуванням потреб місцевого жіночого населення.

«Ми завжди питаємо “Де жінки? Надіньте ваші гендерні окуляри”, — каже нинішня міністерка зовнішньої політики Швеції Анн Лінде. — А якщо ви впроваджуєте систематичну феміністичну зовнішню політику, ви повинні ніколи не знімати ці окуляри».

Два роки тому Швеція опублікувала підручник на 110 сторінок, де пояснювалося, як, використовуючи «гендерні окуляри», підходити до аналізу різноманітних аспектів зовнішньої політики. Серед прикладів була торгівля, про яку в контексті гендерної рівности йдеться не так часто. «Коли я була міністеркою торгівлі, ми дізналися, що митні тарифи на шовкові сорочки для жінок були вшестеро вищі за тарифи на шовкові сорочки для чоловіків, — каже пані Лінде. — Без жодної на те причини» (NY Times 2020).

Торік, коли ВООЗ оголосила пандемію COVID–19, стало очевидно, що криза завдасть шкоди постачанню контрацептивів, а отже, суттєво вплине на ситуацію з доступом жінок до репродуктивної й сексуальної охорони здоров’я в менш розвинутих країнах світу. Швеція стала єдиною країною, яка спрямувала майже два мільйони доларів США на придбання товарів для жінок і дівчат у країнах Африки.

Наслідуючи приклад Швеції, ще кілька країн — Франція, Канада, а зовсім недавно ще й Мексика — оголосили, що провадитимуть феміністичну зовнішню політику. Франція, щоправда, поки що обмежилася деклараціями. Канада, уряд якої наразі ще не опублікував новий звіт із детальним описом феміністичної зовнішньої політики, зобов’язалася до цього (2021) року збільшити частку витрат на сприяння гендерній рівності у фінансовій допомозі іншим країнам до 95 %. А в Мексиці оголосили, що феміністична зовнішня політика опікуватиметься і правами ЛГБТІК людей, зміною клімату, імміграцією та торгівлею. До 2024 року мексиканський уряд обіцяє досягти повної гендерної рівности хоча б у своєму Міністерстві іноземних справ.

А проте з усіма рекордними показниками щодо прав жінок Швеція на сьогодні — це єдина скандинавська країна, у якій уряд ніколи не очолювала жінка. Наразі висловлюються припущення, чи прем’єр-міністр Стефан Льовен покине свою посаду цієї весни, як він раніше обіцяв, і чи прийде нарешті на його місце жінка, бо, як іноді пишуть шведські журналістки, вже соромно перед сусідніми скандинавськими і балтійськими країнами.

4 вересня 2021
Поширити в Telegram
1340
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
Про стереотипи з пелюшок.
«Чому ви не цінуєте домагання?!»
В реальності домагання зовсім не те, що уявляють чоловіки.