1311 
— Я жахлива мама.
Настя завжди здавалася мені класною дивачкою, але ця заява не лізла в жодні ворота.
— Я мама-сука.
Я посміялася б, якби в очах у Насті не бриніли сльози.
— Насть, нічого, що в тебе дітей немає?
Або протягом тижня, відколи ми не бачились, у Насті з’явилися нащадки, або на мене чекає цікаве пояснення її поганого настрою.
Нащадків, як ви розумієте, за тиждень у неї не з’явилося. Перш ніж пояснити, чому Настя стала поганою матір’ю ще до народження гіпотетичних дітей, познайомимося з нею трохи ближче. Тридцять років, незаміжня, успішна юристка у великій компанії, амбітна, з гарним почуттям гумору, носить одяг українських дизайнерів і донатить великі суми притулкам для тварин. Настя — одна з найкращих людей, яких я зустрічала.
— Я стояла на парковці і курила, — почала Настя свою історію, підкурюючи тоненьку сигарету срібною Zippo з гравіюванням «Бітлів». Цю запальничку їй подарували друзі під час прощальної вечірки, коли Настя переїжджала в Мюнхен до свого німецького бойфренда. Щоправда, за два дні після вечірки вона так і не змогла спакувати валізу, скасувала свій переїзд і повідомила бойфрендові, що для збереження стосунків краще йому перебратися в Київ. Так вони і розійшлися. Новина про те, що донька вибрала своє українське життя і кар’єру замість шлюбу із заможнім і красивим Рольфом розчарувала Настиних батьків і потішила Настине керівництво. Ця історія не має нічого спільного з її загадковим «материнством», я відволікаюся на такі спогади щоразу, коли бачу срібну запальничку.
Отож Настя курила на парковці біля свого офісу. Поруч працювала ремонтна бригада — лагодила каналізацію. До Насті підійшов один із робітників і голосно, на всю парковку, почав кричати: «Мамо, мамо, а чого я родився у тебе такий хворенький?! Мамо-мамо, ти курила, як була молода?» Робітник кричав, привертаючи увагу Настиних колег, більшість із яких як на зло чоловіки. З робітником ніхто не вступив у діалог. І Настя почала кричати «яке ви маєте право» та щось про репродуктивні права й особисту справу. А потім сіла в машину, від’їхала в сусідній двір і 15 хвилин плакала.
— Ну, й чого ти? Це ж просто слова якогось незнайомого мудака.
— Бо десь глибоко в душі я з ним погоджуюсь, — пошепки сказала Настя і видихнула довгу цівку диму. — Такі-от справи.
Настя не знає, чи хоче народжувати дітей. У неї немає ні стосунків, ані часу на побачення. Вона не відкидає ідею колись вийти заміж, але й тоді Настя не впевнена, чи захоче стати мамою.
— Та якщо я таки наважусь, раптом роки куріння — це моя відповідальність перед дітьми, які можуть від цього постраждати? Хто ж я після цього?
— Людина, яка плаче через гіпотетичну шкоду гіпотетичним дітям після слів незнайомого підстаркуватого ремонтника?
На світі не існує жодного чоловіка, який слухає зауваження незнайомої жінки на парковці про те, що йому не можна курити. Натомість варто жінці взяти до рук сигарету — чекай експертних порадників із транспарантами «тобі ж іще рожать».
— Розумієш, у нас із чоловіками різна фізіологія, — каже Настя. — Наш спосіб життя впливає на яйцеклітини і відбивається на майбутніх дітях.
Чи означає це, що тепер кожен зустрічний сантехнік має право покопирсатися не лише в міській каналізації, а й у твоїх фаллопієвих трубах на предмет здорового біологічного матеріалу?
— Настю, агов! Він поліз туди, куди не мав лізти!
Однак я розуміла, проблема не в тому, що Настя з ним погоджувалася.
Наступного дня вона сходила на консультацію до лікарки. З’ясувалося, що вона не змінить своє ДНК і не повбиває гіпотетичних дітей через куріння. Та що здоровішою вона буде на момент зачаття, то безпечнішим будуть пологи, а самопочуття дитини — кращим. Настя продовжила курити, поставивши дедлайни, коли і як попрощається з цією звичкою.
Я ж почала думати про всіх жінок, яким робили зауваження з додатком «тобі ж іще рожать». Як правило, це не вагітні на шостому місяці, які винюхують доріжку кокаїну, запиваючи самогоном. А молоді здорові жінки, котрі ведуть нормальний спосіб життя і часом роблять вибір на користь некорисного. Чи мають вони право зробити цей вибір, не вислуховуючи непроханих порад? Чи можемо ми зібрати всіх порадників на референдум, де вони мені дозволять викурити третину пачки «Winston slims» протягом доби? Чи є моя стать запрошенням для кожного незнайомця висловити негативне оціночне судження про мій стиль життя? Скільки запитань, голова обертом, як від затяжки натще.
Можливо, я відкрию для багатьох людей величезний секрет, але я мушу це сказати. У матерів є життя до народження дітей. Жінки не завжди були матерями і, перш ніж народити, робили хороші й погані речі, як і всі люди. Як і Настя. Вона не вживає наркотики, ходить на йогу, харчується здоровою правильною їжею, курить і не виправдовується за свої рішення перед іншими людьми. Більше не виправдовується.
Під час обідньої перерви вона рушила на парковку і відшукала того самого ремонтника.
— Добрий день, я Настя, пам’ятаєте? Ми познайомилися біля таблички «місце для куріння».
— Аааа... — пригадав дядько.
— Я багато думала про ті слова, що ви кричали. І прийшла подякувати.
Він задоволено всміхнувся.
— Якщо я коли-небудь виховуватиму дітей, я зроблю все, на що здатна, щоб вони ніколи не виправдовувалися за своє життя, вибір, рішення і звички. Розумієте?
Ремонтник не розумів.
— Повчати незнайомих жінок — жахлива звичка. Позбутися її, мабуть, набагато важче, ніж кинути курити. Я бажаю вам упоратись.
Вона підійшла до таблички «місце для куріння». Срібна запальничка з «Бітлами» нагадала їй, що завжди треба вибирати себе і розумно та відповідально ставитися до своїх потреб. Навіть якщо іноді ця потреба — шкідлива звичка, від якої з часом доведеться відмовитись.
