1829 
Це моє улюблене сексистське кліше. Я серйозно.
Свідомість прихильників традиційних, як вони самі їх називають, цінностей аж кишить образливими твердженнями про феміністок. Однак ідея, що жінки, котрі борються за свої права, страшні, потішає мене найбільше. Хоча «потішає» — це ще м’яко сказано. Моя внутрішня Круелла грудним голосом робить «муахаха», зачувши тезу про страшних феміністок.
Уперше про надзвичайну непривабливість цих жінок я почула, коли ще не була феміністкою. Я готувалася до інтерв’ю з головною редакторкою цього порталу Тамарою Злобіною. Ми не були знайомі, але мали багато спільних друзів. Я збиралася на те інтерв’ю, наче дитина в зоопарк: «Там буде справжнісінька жирафа, з отакееееною шиєю». Тільки замість жирафи я мала побачити ще більшу екзотику — справжню феміністку в провінційному райцентрі, де як найбільший комплімент характеру жінки звучало «у неї є яйця». Власне, цей комплімент позаочі робили Тамарі, уточнюючи: «Ця феміністка не страшна, а от більшість представниць її виду потворні».
У якомусь сенсі Тамара мене розчарувала. Жодної екзотики: весела жінка з високим інтелектом і такою ж самооцінкою. Не те щоб я чекала побачити стерву з пишними вусами, але розмови про феміністок обіцяли як мінімум напис на лобі «я ненавиджу всіх чоловіків і дезодорант».
Завдяки Тамарі дев’ятнадцятирічна я почала відкривати для себе інших феміністок і хоч убийте не розуміла, де та легендарна потворність, яка відрізняє їх від берегинь домашнього вогнищаТМ.
Тоді я пішла від зворотного і почала звертати увагу на те, як зображають чоловіків і жінок у журналах, рекламі, на постерах і білбордах. Ретуш на жіночих обличчях була в кілька разів ретельнішою і густішою, ніж на чоловічих. Носогубні складки, кутики очей, чоло... Навіть чоловіки модельної зовнішности, котрі рекламували джинси, мали мімічні зморшки. А от обличчя жінок були гладенькими, наче їхній епідерміс на 99 % складався з порцеляни.
— Ми ж знаємо, що в житті так не буває, — наївно промовляла новонароджена феміністка в мені.
— Об’єктивація, — казала досвідчена Тамара, всміхаючись крізь уявні феміністичні вуса.
Так я дізналася про ставлення до жінок як до об’єкта сексуальної втіхи, насолоди для очей, прикраси світу. Складалося враження, що мімічні зморшки на обличчях жінок-моделей можуть боляче поранити чутливу до всього красивого й ретушованого сітківку споживачів візуальної реклами.
Я ще не заплутала вас? Обіцяю збавити турбулентність і м’яко посадити цей літак з огрядними і ненафарбованими стюардесами на борту. А мужчині, котрий перший пожартує про «пілотку» в коментарях, «Гендер в деталях» надішле блиск для губ, який тримається 24 години і легко знімається наждачними серветками.
Ні еволюція, ні всесвіт, ні космос не задумали, що жінка повинна жити з ретушованими носогубними складками. Суспільство зациклено на жіночій зовнішності, як Роналду на Мессі. Така висока планка — це генетичний джекпот, який виграють одиниці. Решта змушена залучати допінг, тобто ретуш, косметику і пластику.
І ось ми плавно підходимо до того, з чого почали. Страшні феміністки. Жінки, які знахабніли настільки, що проміняли ретуш на вибір. Вибір голити ноги чи ні. Фарбувати вії чи ні. Купувати хайлайтер чи не знати, що це таке. Цей текст пише феміністка з голеними ногами, але без краплі косметики. Його може читати феміністка з неголеними ногами і червоною помадою на губах. Виявляється, суспільство можна позбавити звання цензора і вирішувати самій, скільки зморшок, волосся чи косметики має бути на твоєму тілі.
— Ох і важко тобі буде влаштувати особисте життя, — якось сказала мені знайома.
Вона має рацію. Проте тільки в тому випадку, якщо я зберуся влаштовувати особисте життя з чоловіком, чия ерекція залежить від старань продавців декоративної косметики. Записати всіх мужчин до цієї категорії — це мізандрія, я таким не страждаю.
Отож виявляється, що феміністки не страшні. Феміністки просто з любов’ю ставляться до своєї зовнішности. Тобто мають ширший діапазон опцій, ніж тональний крем і депілятор. До чого тут рівність? Давайте наостанок ввімкнемо фантазію.
Уявіть людину, яка видаляє волосся де хоче і коли хоче і так само не видаляє. Вона може бути з неголеними ногами і нерівним тоном шкіри. Вії людини без туші, а повіки без тіней. Постать у зручному взутті і без декольте. Цікаво, кого ви уявили? Страшну феміністку? А ви розумієте, що так можна описати звичайнісінького чоловіка?
Різниця у ставленні до цих людей лише в тому, що до чоловіка у суспільства жодних претензій, а жінку назвуть страшною й неохайною. Ми ж не називаємо кожного середньостатистичного чоловіка «страшною феміністкою». Чому б не ставитися до чоловіків і жінок як до людей і не ретушувати нікому мізки?
