196 
Думаю, ви бачили цей терапевтичний тренд у ТікТоку, де люди розповідають, чого вони не соромляться у своєму житті, щоб розділити з кимось свій досвід і показати, що нічиє життя не ідеальне, але ним можна насолоджуватись.
В одному такому відео жінка написала: «Мені не соромно зізнатися, що у 28 років я двічі розлучена». Крім того, в інших фактах вона згадала, що в неї двоє дітей і, як ви розумієте, решта досвіду вже нікого не цікавила.
Для контексту: авторка відео успішно займається бізнесом, відбудувала й вивела на новий рівень виробництво, після того як його розікрали й розбомбили росіяни. У неї є партнер, сім’я, домашні улюбленці, можливість відпочивати й подорожувати. Та для багатьох коментатор_ів це все неважливо, адже вона передусім розлучена і з дітьми. На цю тему я й хочу поговорити у форматі «коментар — відповідь».
«За два розлучення точно має бути соромно». «Як зробиш третю дитину від третього чоловіка, тоді будеш соромитись»
Цікаво, що поліція моралі дуже однобока. Чоловік може спокійно одружуватися й розлучатися стільки разів, скільки захоче, і від цього його цінність в очах суспільства не зменшується. У нього може бути кілька дітей від кількох жінок, при цьому він може не одружуватися і взагалі забути, що в нього десь там є дитина. І після цього ніхто не назве його розлученим з причепом, не соромитиме, не скаже: «Ой, ти хоч нікому не кажи, скільки разів одружувався, бо ніхто більше з тобою шлюб не візьме». Не напишуть у коментарях, як цій жінці, «двічі бракований».
Тому що його цінність не визначається кількістю партнерок і шлюбів, що ж ви хочете. Невже не чули цю мудру притчу про ключ, який відкриває всі замки, і замок, який відкривають усі ключі?!
«Розлучена з двома причепами в пошуках нового оленя»
Цей коментар — це машина часу. Прочитала його — й одразу перенеслася років на тринадцять назад, де я після школи сиділа в, прости господи, «ВКонтактє» і читала якесь «Підслухано». Переконана, що оце «розлучена з причепом» і «олені» — це типово російський наратив, і для мене дико, що його нині використовують у нашій країні.
Однак це повертає нас до реальности, де діти — це відповідальність матері. Де чоловік після розлучення — це знову холостяк, готовий з нуля будувати нове щасливе життя, а жінка — використана «розведенка».
Якщо раптом жінка кидає сім’ю і про дітей піклується чоловік, він герой і турботливий сім’янин, який заслуговує на хорошу дружину, а мати — жахлива зозуля. Якщо ж чоловік кидає сім’ю, то що ж ви хочете, це ж чоловік. А ти вже «порчена» і нікому не потрібна. Не переплутайте.
«Будеш зустрічати старість з котиками, бо не придатна будувати сім’ю»
А жінка з дітьми — це не сім’я? А старість із котиками — це погано? Як то кажуть, якщо є гроші й сили утримувати багато котиків, то звучить як непогана старість. (Хоча особисто я більше по собаках.)
Я написала на початку, що авторка має успішний бізнес і партнера, але насправді це не має значення. Кожна жінка цінна, і без чоловіка, бізнесу, багатства та інших речей, які схвалює суспільство. У неї можуть бути зовсім інші цілі, потреби й бажання. І це все не визначає, щаслива вона чи ні.
Щастя не в наявності чоловіка. А якщо поспілкуватися з деким із чоловіків, то розумієш, що щастя, навпаки, у відсутності саме таких у твоєму житті.
«Чому вона про це розповідає на весь світ? Якщо вже зробила одну помилку двічі, то хоч мовчи про це»
Авторка прямо пише, що ні про що не шкодує, адже весь цей досвід привів її до того, де, з ким і яка вона є. Та якщо вже відповідати на питання «навіщо» — щоб підтримати жінок, які мають схожий досвід, і показати, що не треба терпіти шлюб, який не приносить радости. Що мета — бути щасливою і комфортно почуватися — у стосунках чи без, з дітьми чи без, з кар’єрою чи без.
Так, люди інколи розлучаються, бо розуміють, що окремо їм краще, ніж разом. Наявність дітей і спільних зобов’язань це ускладнює, але таке життя. Варто тільки пам’ятати, що кількість шлюбів, дітей і розлучень не визначає людину і її цінність.
Моя знайома довго була переконана, що має бути «один на все життя», і кілька років намагалася врятувати приречений шлюб. Коли вона розлучилася, стала ніби іншою, набагато щасливішою людиною. І якби не ці стереотипи й засудження розлучених жінок, можливо, вона зважилася б на цей крок набагато раніше і виграла б кілька додаткових років у гармонії із собою.
