20 квітня, 2024

«Усе, що ти написала, в будь-який момент може бути використано проти тебе», або Майбутнє без кіберсталкінгу

12 серпня 2019
Поширити в Telegram
3881
Ксенія Мейта

Випускниця магістерської програми з філософії та бакалаврської програми з філології. Лауреатка літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» 2019 року в номінації «Проза». Членкиня оргкомітету щорічної філософської конференції «Філософія. Нове покоління».

Читайте також:

У світі, де все вирішують технології, надзвичайно важливо адаптувати етичні стандарти до нових викликів прогресу. Особливо це стосується віртуального світу, де певні моральні вимоги, права і свободи ще не повністю осмислено.

Кілька років тому відбулася доволі турбулентна зміна правил ділового етикету, відповідно до яких написання текстового повідомлення — прийнятніша форма зв’язку, ніж дзвінок по мобільному. Правила романтичного спілкування онлайн лише формуються. Розглянемо цей процес, його сучасні небезпеки для жінок та футуристично-феміністичні перспективи.

«How are you Doin’?»

Нові технології дозволяють «чіплятися» до більшої кількости жінок, ніж це можливо на вулиці, і так само швидше розпізнавати чоловіків із несерйозними намірами. Наприклад, додавання в друзі на фейсбуку безлічі людей із жіночим гендером та гетеросексуальною орієнтацією змушують задуматися про наміри такого чоловіка: чи не колекціонер він. Один мій знайомий використовував функцію «Ви можете їх знати» на фейсбуку так: гортав пропонований список і додавав усіх дівчат, які відповідали конвенційним стандартам краси. Це дає підстави в майбутньому взагалі скасувати подібну опцію в соцмережах, адже одна справа — рекомендувати музику й відеозаписи, аналізуючи смаки індивіда, зовсім інша — пропонувати, з ким знайомитись.

А проте віртуальне спілкування безпечніше, ніж живе. Візьмімо обмін повідомленнями, у яких співрозмовник схиляє до сексу без зобов’язань чи до таємних стосунків. Наживо такі розмови були б набагато дискомфортнішими. Онлайн же можна швидко розпізнати прагнення «використати й кинути» та заблокувати нав’язливого залицяльника (чи навіть поскаржитися за порушення стандартів соцмережі), не наражаючись на агресію і незручні ситуації.

Можна пофантазувати, що в майбутньому до пікаперів застосовуватимуть різні покарання за спілкування з метою «розвести на секс», за брехню про власні наміри і соціальний стан. Чесно одразу заявляти про плани на майбутнє та про свій соціальний стан, щоби наміри обох сторін було узгоджено. Крім того, технологічний і феміністичний прогрес дозволять публічно реєструвати поліаморні стосунки, що завадить пікаперським шукачам пригод використовувати своє красномовство задля омани потенційних партнер_ок. З’явиться чітке розуміння різниці між поліаморними стосунками і зрадою, яка полягає в непоінформованості всіх суб’єктів взаємин про кількість осіб, котрі беруть у них участь.

«Неудачное свидание»

Віртуальне спілкування — аналог побачення. Не завжди воно безпечне, навіть якщо опосередковане екраном та інтернетом. Сайти знайомств, цей поширений спосіб пошуку стабільних партнер_ок, іноді перетворюються на засіб об’єктивації й експлуатації жінок із залученням сексуального та психологічного насильства. Я місяць працювала на сайті знайомств і побачила, що половина іноземців прикривалася добрими намірами і вдавала із себе мало не принців на білому коні, а половина прямим текстом описувала в приват свої сексуальні фантазії. Сайти знайомств можуть бути взаємною розвагою, але бувають і ситуації насильства при першій зустрічі або ж переростання стосунків у насильницькі.

Нерідкісні й випадки кібербулінгу в разі відмови жінки продовжувати комунікацію. Залицяльник викладає на своїй сторінці історію обміну повідомленнями на загальний огляд, і його друзі можуть закидати жертву принизливими епітетами з риторикою «самадуравинна», «динамщиця», «старадівазкотиками» тощо.

Причина таких інцидентів — те, що в соцмережах є можливість формулювати лише узагальнені запити про майбутн_ю партнерк_у, і важко знайти справжніх однодумців, яких цікавить не лише твоє тіло. Саме тому у феміністичній утопії такі примітивні сайти блокуватимуться, і як альтернатива виділятимуться чималі кошти на розробку нових соцмереж та розширення наявних популярних платформ зі спільнотами за інтересами, де індивіди знаходитимуть собі партнер_ок за спільністю інтересів, об’єднаних творчими зацікавленнями й ідеями, а не суто фізичними бажаннями.

«Ахрана, атмєна!»

Проблема кіберсталкінгу — переслідування людини і відстеження даних про її місцеперебування в соцмережах — особливо загострюється сьогодні, коли найпопулярніші засоби зв’язку демонструють інформацію про час і місце прочитання повідомлень. Відтак для захисту особистого простору жінки від брутального вторгнення необхідною умовою для реєстрації нових соцмереж і продовження існування наявних, зокрема фейсбуку і твітера, має бути можливість відстежувати і щодня надавати користувач_ці повний перелік людей з іменами і часом відвідування її приватної сторінки. Надзвичайно важливим кроком для поступу людства в інформаційному захисті стане ратифікація всім світом Стамбульської конвенції, статтю 34 якої присвячено проблемі сталкінгу.

Too much text will kill you

Важливе усвідомлення свого справжнього становища самими жертвами. Мільйон повідомлень за день свідчить не про любов, а про хворобливу аб’юзивну поведінку. Скаржитись на таке не заведено через домінування міфологеми романтичного кохання, у якій нав’язливість розцінюється як ознака «справжніх почуттів». Не менш спекулятивне поняттям френдзони (дружніх стосунків при платонічній закоханості однієї сторони в іншу), яке нав’язує шкідливий стереотип про обов’язок дівчини відповідати згодою на секс на ввічливу комунікацію та позитивні вчинки.

Не варто вважати «останнім шансом» індивіда із синдромом переслідувача і відсутністю елементарної поваги до чужих кордонів. Людина, котра прагне комфорту лише для себе, ігнорує чужі переживання і застосовує аб’юз та маніпуляції, навряд чи варта хоч якоїсь уваги. У ситуації з фонтаном повідомлень є два варіанти розвитку подій. Порівняно оптимістичний: писав, писав, закинув і забув; у жертви — відчуття порожнечі й болю. Песимістичний: розвиток хворобливої залежности в обох, стосунки, побудовані на маніпулятивній грі і взаємній деградації.

Одне з базових правил безпеки в мережі — банити незнайомців із брудними повідомленнями, попри всі психологічні маніпуляції. Якщо через короткий час після першої комунікації людина надсилає в приватні повідомлення безліч компліментів сексуалізованого характеру, це свідчить про зацікавлення лише тілесною оболонкою та бажання використати потенційну жертву й аж ніяк не про глибокі почуття, навіть якщо вони прикриваються турботою й інтересом до проблем людини. Якби такий інтерес справді існував, користувач починав би з нейтральних питань про спільні інтереси, а не з фізичної об’єктивації під маскою м’якого сексизму.

Крім того, дуже часто кіберсталкери самі вдають із себе жертв, викликаючи жалість задля маніпуляцій. Вони можуть розповісти вам історії, гідні Раскольнікова на каторзі, з яскравими описами ситуацій, коли вони мусили творити зло, нібито ставши жертвами обставин і цього жахливого світу, де їх ніхто не розуміє. А далі «джентльменський набір маніпулятора»: погрози, шантаж, вимоги зустрітися в реалі та обіцянки заподіяти щось погане собі чи комусь іншому в разі відмови. Варто пам’ятати, що лише в чарівних казках і голлівудських фільмах любов може докорінно змінити людину, надати їй шляхетних рис. У дійсності нав’язливість і неповага до почуттів говорять самі за себе, й існує багато цікавіших і результативніших занять, ніж намагання врятувати індивіда, котрий поводиться безчесно, насамперед сам із собою.

Уже сьогодні істотними заходами безпеки будуть уроки інформаційної гігієни, під час яких розкриватиметься небезпечний характер секстингу (листування на еротичні теми з незнайомцями) і кіберсталкінгу загалом, а також публічні дискусії про захист приватности.

Основний інстинкт

«Парад членів», з якого починається спілкування, а також вимоги до дівчини надіслати свої інтимні фото, має бути покарано довічним блокування користувача на сайті. На Заході кроки в цьому напрямі захисту в інтернет-просторі роблять уже тепер. Скажімо, на медіаресурсі Klaq недавно з’явилася інформація, згідно з якою з 1 вересня 2019 року в Техасі надсилання еротичних фотографій людині в приват офіційно вважатиметься злочином. Обмеження потрібні і на заняття кіберсексом, як-от надання партнерці можливости відстежити, якщо її знімають за допомогою «прихованої камери», та самостійно зафіксувати це порушення приватности. Адже будь-які матеріали еротичного характеру у віртуальній реальності надалі можуть використовувати для порнопомсти — оприлюднення еротичних фото і відео в публічному доступі без згоди індивіда. Інформація довговічніша за стосунки — це треба тримати в голові, вирішуючи, чи погоджуватися на певні розмовні теми і практики.

Висновки

У майбутньому суворі й жорсткі заходи із захисту від пікапу й кіберсталкінгу в інформаційній сфері сприятимуть убезпеченню особистого простору та зроблять кіберреальність зручним місцем комунікації. За злочини сексуального характеру в медіапросторі передбачатимуться адміністративна й кримінальна відповідальність, а також блокування порушників на соціальних платформах. Уряди всіх країн світу мають усвідомити, що Стамбульська конвенція краща за стокгольмський синдром.

Література

Щерба, Дзвенислава. Гендерний компонент онлайн-насильства // https://aimedia.org.ua/#rec97119968

Elsayed-Ali, Sherif. П’ять шляхів, якими технології формуватимуть майбутнє політики, суспільства і прав людини // https://aimedia.org.ua/

Sanchez, Lisa. Sending a d...ck pick will soon be a crime in Texas. May 31, 2019 // https://klaq.com/sending-a-dck-pic-will-soon-be-a-crime-in-texas/

12 серпня 2019
Поширити в Telegram
3881
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Безгендерне майбутнє
Чому агендерні люди часто використовують ознаки чоловічого гендеру як універсальне, а множення гендерних ідентичностей не працює? Авторка пропонує мисленнєвий експеримент — забути концепти фемінности й маскулінности і подивитися на людей без них.
Справедливість vs турбота: якою має бути феміністична етика?
Традиційно західна етика пріоритизувала маскулінні цінності й нехтувала фемінними. Незалежність, справедливість і раціональність були еталоном моральности, а от пов’язаність з іншими, турботливість і емоційність чеснотами не вважалися. «WTF?» — запитують сучасні філософині-феміністки і дискутують про те, якою буде етика, звільнена від патріархальної упереджености. Можливо, настав час змінити етику справедливости на етику турботи?
Чи був би митрополит Андрей Шептицький феміністом?
Чи можна досягти порозуміння з ворогами (рівности)? Автор застосовує «принцип позитивної суми» митрополита Андрея Шептицького до сучасного конфлікту між правозахисниками і традиціоналістами: «Спроба хоча б теоретично відітнути себе від будь-якої зі сторін змушує шукати прийнятне для обох, золоту середину, спільний знаменник, можливість порозуміння. Завдання не з найлегших, але хай якими способами ми намагатимемося вирішити це рівняння, результат буде одним. Спільним знаменником для всіх виявиться повага до розмаїття».