Як працює українська поліція для захисту постраждалих від домашнього насильства

Проєкт «Онлайн-марафон #СпитайЮристкуЮрФем» реалізовує Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Українського жіночого фонду.

«Домашнє насильство як снігова куля. Воно рідко зупиняється на першому етапі».

З кожним днем суспільство дедалі більше звертає увагу на таку проблему, як насильство щодо жінок і дівчат. Масштабність цього ганебного явища вражає: за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 2014 року кожна шоста жінка зазнала насильства в сім’ї. Ця проблема ще гостріша в економічно слаборозвинених країнах, водночас жінки в цих країнах із більшою вірогідністю визнають таке насильство над собою виправданим.

Ще кілька цифр: 62 % вбивств жінок у США вчинили їхні чоловіки. У Перу 70 % усіх зареєстрованих злочинів становить фізичне насильство в сім’ї.

Фонд народонаселення ООН визначив насильство проти жінок і дівчат одним із найпоширеніших на планеті злочинів проти прав людини і стверджує, що «кожна третя жінка протягом життя зіткнеться з фізичним чи сексуальним насильством».

Точну кількість постраждалих від домашнього насильства встановити дуже важко, бо не всі звертаються по допомогу і не всі звернення реєструються. За даними українського відділення Фонду ООН у галузі народонаселення, яке 2017 року провело гіпотетичні розрахунки, після екстраполяції даних соціологічних опитувань з питань гендерно-зумовленого насильства на все населення країни ймовірна кількість жінок віком 15–49 років, які пережили фізичне й сексуальне насильство протягом року, зростає до 1,1 млн осіб.

Ситуація спонукає до нульової толерантности з боку держаних органів, обов’язок яких — викорінювати насильство щодо жінок і дівчат. Проте, за даними Фонду народонаселення ООН, організації «Ла Страда Україна» і Женевського центру демократичного контролю за збройними силами, в Україні 38 % суддів і 39 % прокурорів уважають домашнє насильство «приватною справою», 59 % правоохоронців уважають більшість повідомлень про домашнє насильство неправдивими, майже 84 % поліцейських ставлять у пріоритет примирення, а не покарання. Близько 62 % правоохоронців уважають, що багато жертв зґвалтування самі в цьому винні, а 10 % прокурорів, 11 % суддів і 12 % поліцейських поділяють цю думку. Крім того, 55 % суддів, 58 % прокурорів і 59 % поліцейських відповіли, що з їхнього досвіду більшість повідомлень про домашнє насильство виявляються неправдивими.

Що робить поліція після повідомлення про вчинення насильства?

Національна поліція України сформувала чіткий алгоритм дій при отриманні повідомлення про вчинення домашнього насильства.

• При отриманні дзвінка на «гарячу лінію» 102 інспектор не пізніше ніж за 30 секунд від фактичного моменту отримання ним інформації про подію проставляє позначку про негайне реагування.
• Вносить до електронної картки 102 лише початкову інформацію про вид і місце вчинення правопорушення.
• Зберігає електронну картку і відправляє на опрацювання.
• Далі, якщо є така можливість, до 2 хвилин з моменту надходження повідомлення з’ясовує в заявника його установчі дані або відомості про потерпілу особу, обставини правопорушення (події), кількість і прикмети осіб, причетних до його вчинення, наявність у них зброї або предметів, які можуть становити загрозу життю чи здоров’ю поліцейських та інших осіб та ін.
• Диспетчер не пізніше як через 1 хвилину призначає і виряджає на місце події вільний наряд поліції, у разі необхідности — слідчо-оперативну групу, служби екстреної допомоги.
• У разі відсутности вільного наряду поліції в термін до 3 хвилин диспетчер виряджає додаткові наряди або інших працівників поліції. Термін визначення і надсилання додаткових нарядів не повинен перевищувати 10 хвилин.

Куди звертатися у випадку домашнього насильства

Поліція:

102 — Національна поліція України

@police_helpbot — чат-бот у Telegram від МВС

«Гарячі лінії»

15-47 — урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства

772 або 0 800 500 225 — національна дитяча «гаряча лінія»

116-123 або 0 800 500 335 — «гаряча лінія» ГО «Ла Страда»

мобільні бригади Міністерства соціальної політики в регіонах

денні центри UNFPA

Що робить поліція, виїхавши на виклик про домашнє насильство?

Відпрацьовуючи повідомлення про вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі, працівники поліції вживають усіх заходів для припинення правопорушення, документують подію, збирають доказову базу, надають первинну правничу допомогу, залучають для взаємодії інших суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії домашнього насильства, вилучають кривдника з місця проживання / перебування постраждалої особи/осіб, проводять оцінку ризиків, виносять терміновий заборонний припис та ін.

Екіпаж патрульної поліції, який прибув за викликом, повинен зафіксувати прояви домашнього насильства в будь-якій формі та вжити таких заходів:

• скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП. Далі складений протокол про адміністративне правопорушення разом із матеріалами, що їх зібрали працівники поліції на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду. Суд вирішує, притягнути кривдника до відповідальности чи ні;
• застосувати щодо кривдника терміновий заборонний припис, який виноситься на термін до 10 діб у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи та встановити щодо кривдника обмежувальні заходи.

Крім того, постраждала від домашнього насильства особа може звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Обмежувальний припис суд виносить на термін від 1 до 6 місяців (суд може продовжити його на 1 рік).

Важливий механізм захисту постраждалої особи — проведення оцінки ризиків учинення домашнього насильства. Оцінку ризиків проводить поліцейський за фактом вчинення домашнього насильства. Результати оцінки ризиків враховуються під час винесення термінового заборонного припису щодо кривдника. За результатами заповнення форми оцінки ризиків учинення домашнього насильства поліцейський визначає рівень небезпеки.

Позаяк кожна ситуація може мати унікальні чинники / обставини, які впливають на рівень небезпеки і ризик летального випадку, пов’язаного з насильством, і які не передбачено формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або в ситуації, яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника працівники поліції виносять, якщо існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю постраждалої особи, з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи і кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Припис може містити такі заходи:

• зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона на вхід і перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції. Припис виноситься на термін до 10 діб.

Винесенням термінового заборонного припису робота поліції не завершується, адже надалі поліція стежить за виконанням цього припису, проводить роботу із сім’єю, а якщо в сім’ї, де вчиняється домашнє насильство, є діти, сповіщає про це службу у справах дітей.

На практиці далеко не кожен виклик поліції за фактом учинення домашнього насильства завершується складенням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення або термінового заборонного припису. Часто поліцейські обмежуються усною бесідою і взагалі надалі не складають жодних документів.

Викликавши поліцію, ви маєте право вимагати від неї скласти протокол і терміновий заборонний припис. Якщо на тілі залишилися сліди насильства, важливо їх зафіксувати в травмпункті, на фото й відео.

Якщо постраждала особа — дитина, будь-які дії, які вчиняються щодо неї, базуються на принципах, визначених Конвенцією ООН про права дитини, Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації і сексуального насильства, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей та законодавчими актами України у сфері захисту прав дитини.

Під час опрацювання виклику щодо домашнього насильства, якщо під час вчинення насильства присутня дитина (діти), працівники поліції повинні зазначати дитину (дітей) як потерпілу (потерпілих) від психологічного насильства.

Якщо дитина безпосередньо є постраждалою від домашнього насильства і якщо з боку батьків (опікунів, піклувальників та ін.) існує реальна загроза, застосовується «негайне відібрання дитини», тобто негайне вилучення дитини з небезпечного для неї середовища та поміщення її до лікувального закладу для проходження медичного обстеження (термін перебування — до 3-х діб).

У разі необхідности дитину за згодою батьків може бути поміщено в центр реабілітації дітей, які постраждали від домашнього насильства. Якщо ж кривдниками і є самі батьки, то питання про поміщення дитини до такого центру вирішує комісія за участи представників служби у справах дітей, органів опіки і піклування, поліції та ін. Під час перебування дитини в лікувальному закладі та в інших установах працівники поліції вивчають «клімат» у цій родині, необхідність поставити на профілактичний облік та ін.

Чи зросла кількість випадків домашнього насильства під час карантину?

За даними Національної поліції України, за перший квартал 2020 року до правоохоронців надійшло близько 55,3 тисяч заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства. За аналогічний період 2019 року таких звернень отримано від громадян 34 тисячі.

Поліція і громадські організації розходяться в оцінках цього факту. Громадська організація «Ла Страда» заявила, що за перший місяць карантину на їхню «гарячу лінію» надійшло більше як дві тисячі звернень про домашнє насильство. Це майже на 50 % більше, ніж у лютому. Активістки пояснюють це тісним співжиттям із кривдником під час карантину, неможливістю піти з дому, погіршенням економічної ситуації і психологічного стану сімей.

• зібрало світову статистику. У Франції кількість звернень зросла на 30 %. У Великій Британії кількість жінок, убитих чоловіком удома, зросла втричі, а кількість дзвінків на «гарячі лінії» — майже вполовину. В Італії 8–15 березня кількість звернень про домашнє насильство на 55 % перевищувала показники за той самий тиждень торік. В ООН заявляють, що через карантин спалах домашнього насильства спостерігається в усьому світі.

Натомість у Національній поліції України вважають, що причини збільшення кількости повідомлень про насильство — вихід із «тіні» осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або гендерно-зумовленого насильства, викорінення толерантности до цього явища, зменшення кількости латентних випадків, підвищення рівня довіри до Національної поліції, розширення кола осіб, які можуть бути постраждалими, та посилення відповідальности за вчинення цих протиправних дій.

На запит рівненського видання Четверта влада Головне управління Національної поліції у Рівненській області надало статистику викликів щодо домашнього насильства за 2019 і 2020 роки.

Старший інспектор з особливих доручень відділу управління превентивної діяльности Нацполіції Рівненської области Олег Шандрук, до якого звернулися журналісти, вважає, що кількість викликів зросла не через карантин, а через інформаційну кампанію та дієвий новий закон, який почав діяти з січня 2019-го і краще захищає постраждалих.

На думку урядових експерток, можливо, кількість звернень до поліції про домашнє насильство під час карантину не демонструє різкого зростання через негативні причини, як то небезпека для жертви і недовіра до поліції. Заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко в коментарі hromadske припустила, що в умовах карантину кривдник повсякчас перебуває поруч із жертвою і не дає можливости зателефонувати в поліцію. А урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко вважає, що потерпілі можуть не звертатися по допомогу, бо не впевнені, що в таких умовах поліцейські приділять їхній проблемі достатньо уваги.

Як покращити захист населення від домашнього насильства?

Найдієвіший спосіб покращити ситуацію в Україні із запобіганням і протидією домашньому й гендерно-зумовленому насильству — ратифікувати Стамбульську конвенцію, боротися з пострадянськими «правилами» і толеруванням насильства в родині, підвищувати рівень обізнаности населення про можливості боротьби з цим явищем, збільшувати кількість притулків для постраждалих осіб, проводити освітні заходи для працівників правоохоронних структур для підвищення якости надання поліцейських послуг.

Допомогти може і досвід інших країн. Практика США виснувала, що десь у 10 % зафіксованих випадків насильства в сім’ї співробітники поліції опрацьовуватимуть подію далі. Це передбачає отримання від свідків та з інших джерел додаткової інформації для того, щоб заарештувати агресора або застрахувати від дальшого переслідування потерпілої особи.

У Великій Британії велику увагу в роботі правоохоронних органів з викорінення насильства в сім’ї приділяють особливим національним і соціальним спільнотам, які можуть сприймати прояви насильства як віковічну традицію. Актуальну практику взаємодії поліції з громадою в подоланні проблеми домашнього насильства запроваджує так званий «Закон Клер». Людина може звернутися в поліцію, щоб перевірити, чи є у її партнера «насильницьке минуле». Поліція зобов’язана провести за такими запитами спеціальну перевірку й поінформувати заявника/ицю.

У Німеччині закон «Про захист від насильства» надає потерпілій особі право правової претензії на виділення квартири. У разі заподіяння фізичної шкоди здоров’ю або обмеження свободи і за певних умов у разі виникнення загрози такого порушення суд може зобов’язати кривдника звільнити квартиру незалежно від того, в шлюбі партнери чи ні; і навіть власника житла, який учиняє насильство, може бути примусово відселено від жертви.