НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Презентація на Міжнародній конференції «Збирання даних у сфері насильства щодо жінок та домашнього насильства: назустріч вимогам Стамбульської Конвенції» 3-4 вересня 2015 року, м. Київ у рамках проекту Ради Європи і уряду Швеції «Запобігання та боротьба з насильством щодо жінок та домашнім насильством в Україні».

У фокусі даного дослідження – вимірювання поширення насильства за допомогою статистичних індикаторів, рекомендованих Статистичною комісією ООН, які жодного разу не були виміряні в Україні до 2007 року. Офіційна статистика включає тільки записи випадків насильства та кількість зареєстрованих осіб, що вчинили акт насильства, але цього недостатньо для вичерпного аналізу поточної ситуації та для відстежування тенденцій. Відсутність актуальної інформації щодо поширеності та характеристик насильства стосовно жінок та дівчат є одним з найбільш значущих факторів, що стримують розробку та впровадження цільових програм попередження насильства. 

У цій статті соціологиня Тамара Марценюк пробує дати відповідь на запитання: чому у Верховній Раді України протягом останніх двадцяти років ніколи не було хоча б 10% жінок? що заважає жінкам піднятися на найвищий щабель влади, адже вони мають не нижчий, аніж чоловіки, рівень освіти й однаковою мірою залучені до ринку праці, – у тому числі й до державної служби? Щоби відповісти на них, Тамара розглядає стан гендерних відносин у сфері політики на різних рівнях аналізу: міжнародному (порівняльному); локальному (української гендерної політики); партійному (ставлення українських партійних лідерів до питань інтеграції жінок на найвищі рівні влади); суспільному (громадська думка про участь жінок у політиці); активістському (залученість жіночих/феміністичних організацій до питань пропагування представництва жінок у політиці); • індивідуальному (на рівні окремих важливих політичних акторів чи акторок, зокрема, найвідомішої політикині України Юлії Тимошенко). Стаття написана за кілька місяців до виборів 2012 року. 

Українцям і українкам досить часто нелегко наважитися стати батьками в сучасному світі. Від цього страждає українська держава, яка у міжнародній порівняльній перспективі крокує позаду за рівнем народжуваності. Постає питання: що є основними причинами низького рівня народжуваності в Україні — стан здоров'я, економічні негаразди чи, можливо, зміна стилю життя і ставлення до батьківства? 

Существует немало дискуссий о гендерных квотах, поскольку плюсов и минусов их введения — практически одинаковое количество. В этой статье авторка не убеждает читателей в том, что от введения квот общество выигрывает. Внимание сосредоточено на современной гендерной ситуации в Украине, анализе существующих проблем и предоставлены данные исследований об отношении украинского общества к гендерным квотам. Чтобы проиллюстрировать мировую ситуацию с квотами, были использованы результаты шведских исследований и данные международных проектов о гендерных квотах. Кроме этого, авторка кратко охарактеризовала два направления использования квот: скандинавский путь — «поступательный» и так называемый «быстрый путь». В заключение изложены авторские мысли о введении партийных квот в Украине.

У статті проаналізовано стан гендерних відносин у сфері політики в українському суспільстві, зокрема в АР Крим. Емпірична база дослідження – опитування громадської думки серед мешканців Криму, глибинні інтерв’ю з експертами національного та регіонального рівнів. Розглянуто залученість жінок до політики різних рівнів, проаналізовано ставлення мешканців Криму та експертів до участі жінок у політиці та впровадження гендерних квот як можливого шляху розв’язання проблеми.

Збірник начальних програм "Права людини та медіадіяльність" підготували викладачі журналістики з різних ВНЗ України: учасниці та учасники спеціальної програми "Академія прав людини для журналістів та журналісток" (вересень 2017 – березень 2018 рр.).

Позбуваючись обмежень, що накладаються на інтелектуальний дискурс тоталітарним режимом минулого, молоді українські вчені зараз займаються багатьма західними теоріями та практиками в атмосфері інтелектуальної свободи та без цензури. Звільняючись від радянської спадщини визначеної думки, жінки-учасниці розвивають свою роботу з західними течіями, хоча пережитки радянських ідей, методології дослідження та письма й досі затримують поступ. Результатом є артикуляція "Нових образів" - не радянських, і не західних -  які пропонують унікальний підхід до вивчення гендеру, представляючи портрет українського суспільства.

Научно-практическое пособие подготовлено коллективом Консорциума женских неправительственных объединений на основе материалов семинаров «Анализ международного опыта по предотвращению домашнего насилия» и «Интерактивный диалог по вопросам преодоления домашнего насилия», состоявшихся в апреле и декабре 2009 г.

Данная работа подготовлена по итогам проекта: «Новая модель правозащитной деятельности: работа с региональными  Уполномоченными по правам человека», который осуществлялся в Консорциуме женских неправительственных объединений в два этапа: с 2005 по 2008 гг. и с 2008 по 2011 гг.   Основная цель проекта  заключалась в создании предпосылок для  сотрудничества женских НПО с  региональными Уполномоченными по правам человека в сфере защиты прав женщин.